Рішення № 4224598, 28.07.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

----------------------------------------------------------------------------------------------------------- РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2009 р. Справа № 09/1605

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Курченко Н.М.,

при секретарі –Мирошниченко Б.В., за участю представників сторін: позивача - Кривобок В.В. за довіреністю, відповідача –Шапошник Я.П. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТЦЕНТР-АГРО", м. Київ до приватного сільськогосподарського підприємства "Веселий хутір", с.Веселий Хутір Чорнобаївського району Черкаської області про стягнення 61597,41 грн., -

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з відповідача 61597,41 грн., у тому числі: 32838,00 грн. боргу за поставлений товар згідно договору №373-08/з від 24.04.2008 року, 4074,54 грн. договірної пені, 3526,80 грн. інфляційних нарахувань, 3283,80 грн. договірного штрафу, 17361,87 грн. договірної до оцінки товару за зростанням офіційного курсу долара США до української гривні та 512,40 грн. три проценти річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору відповідачу була поставлена партія товару для сільгоспвиробництва по накладній від 07 травня 2008 року на суму 32838,00 грн., яку відповідач прийняв, однак в порушення умов договору оплату за поставлену партію товару не здійснив.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав.

У судовому засіданні:

- представник позивача підтримав позовні вимоги, щодо клопотання представника відповідача про зменшення штрафних санкцій послався на розсуд суду;

- представник відповідача вказав, що сума основного боргу відповідачем сплачена повністю, що підтверджується платіжним дорученням №225 від 27.07.2009 року, заперечив проти стягнення збитків внаслідок зростання курсу долара США, оскільки позивачем на надано доказів їх завдання, просив зменшити розмір штрафних санкцій відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, посилаючись на скрутний фінансовий стан підприємства.

Згідно ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

24 квітня 2008 року сторони уклали договір поставки №373-08/3 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник (позивач у справі) зобов’язався передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві (відповідач у справі) продукцію для сільгоспвиробництва (далі –товар), а покупець зобов’язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму, а також сплатити проценти за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов цього Договору. Договір укладений на строк до 01 листопада 2008 року, а щодо невиконаних до цього дня зобов’язань та відповідальності –до їх повного виконання (п.1.1, 2.1 Договору).

Відповідно до п.4.1 Договору - товар (його ціна, у т.ч. ПДВ), отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визначається товарним кредитом. За користування товарним кредитом, покупець сплачує на користь постачальника проценти.

Ціна товару, згідно п.4.2 Договору, вказується у специфікації. Сторони обумовили ціну договору в гривнях, та встановили її грошовий еквівалент в іноземній валюті –долар США (згідно специфікації) за офіційним курсом НБУ на день підписання договору.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що суму договору становить загальна ціна товару, з урахуванням курсової різниці іноземної валюти на день оплати, та сума належних до сплати процентів.

Строк оплати ціни товару та нарахованих процентів, відповідно до п.4.4 Договору, зазначаються у специфікації.

Пунктом 4.5 Договору встановлено, що протягом строку дії договору, грошові зобов’язання покупця існують і підлягають сплаті у гривнях. Загальна ціна товару у гривнях, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов’язань по договору згідно специфікації, визначається шляхом множення грошового еквівалента загальної ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті згідно специфікації, на офіційний курс української гривні до іноземної валюти, на день фактичної оплати покупцем суми договору (її неоплаченої частини).

Відповідно до пп. 8.3.2 п.8.3 Договору покупець за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті ціни товару та/або процентів за користування товарним кредитом, сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% та за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми боргу.

Пеня за цим договором нараховується на весь строк прострочення (п.8.4 Договору).

На виконання умов договору позивач по специфікації №1 від 24.04.2008 року поставив відповідачу товар –Амістар Екстра 280 SC в кількості 105,00 л., ціна (еквівалент) без ПДВ, долари США по офіційному курсу 5,05 –$43,76, ціна одиниці з ПДВ, грн. –265,2 грн. та Сільвет Голд в кількості 24,00 л., ціна (еквівалент) без ПДВ, долари США по офіційному курсу 5,05 –$34,32, ціна одиниці з ПДВ, грн. –208,00 грн., на загальну суму 32838,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №КИ-0000164 від 07.05.2008 року, довіреністю відповідача серії ЯОФ №139137 від 07.05.2008 року на Кондратюка М.І. та не заперечується відповідачем.

У специфікації строк оплати ціни товару та нарахованих процентів визначено як –попередня авансова оплата 20% загальної ціни товару, решта - 40% до 01.10.2008 року, 40% - до 01.11.2008 року.

В порушення умов Договору відповідач не здійснив оплату за товар, що підтверджується двостороннім актом звірки взаємних розрахунків суми основного боргу станом на 01 березня 2009 року, згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 32838,00 грн.

Після подання позивачем позову до суду, відповідач сплатив 32838,00 грн. основного боргу, що підтверджується копією платіжного доручення №225 від 27.07.2009 року, поданого представником відповідача у судовому засіданні.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Договір укладений сторонами, на який посилається позивач, як на правову підставу виникнення у нього права на стягнення заявленої суми, за правовою природою суд вважає договором поставки.

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 ГК України. Статтею 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладені норми законодавства та докази, наявні у справі, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 32838,00 грн. основного боргу за поставлений товар. Оскільки після порушення провадження у справі, відповідач сплатив позивачу 32838,00 грн. основного боргу, провадження у справі у цій частині позовних вимог підлягає припиненню, відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, у тому числі, шляхом відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Згідно з частиною 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями, згідно ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 4, 6 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року №543/96-ВР (далі –ЗУ №543).

Статтями 1, 3 зазначеного Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, позивачем обґрунтовано нараховані штрафні санкції за період з 01.11.2008 року (день кінцевого розрахунку за специфікацією) по 08.05.2009 року (день підписання позовної заяви) у вигляді 4074,54 грн. договірної пені, із застосуванням обмеження подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, та 3283,80 грн. договірного штрафу. Розмір суми штрафних санкцій перевірено судом і він відповідає обставинам справи.

Статтею 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

У Договорі сторони встановили, що загальна ціна товару у гривнях, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобов’язань по договору згідно специфікації, визначається шляхом множення грошового еквівалента загальної ціни товару (її неоплаченої частини) в іноземній валюті згідно специфікації, на офіційний курс української гривні до іноземної валюти, на день фактичної оплати покупцем суми договору (її неоплаченої частини) (п.4.5 Договору).

Суд оцінює зазначений пункт Договору як договірне застереження про відшкодування збитків внаслідок зміни курсу української гривні до іноземної валюти (долару США, згідно специфікації).

Згідно ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 3 ст. 225 ГК України при визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Позивачем розмір збитків, понесених за час прострочення з урахуванням змін офіційного курсу НБУ USD/UAH в сумі 17361,87 грн. визначено станом на 08.05.2009 року (день підписання позовної заяви), що є його правом. Розрахунок збитків судом перевірено, він є вірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 ГК якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Оскільки законом і Договором не передбачено стягнення збитків понад штрафні санкції, то згідно ст. 232 ГК України, збитки позивачу відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями, в розмірі 10003,53 грн. з розрахунку: 17361,87 грн. нараховане позивачем відшкодування –4074,54 грн. договірної пені - 3283,80 грн. договірного штрафу.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сторони у договорі не встановили інший розмір процентів, отже відповідач обґрунтовано нарахував 3526,80 грн. інфляційних та 512,40 грн. трьох процентів річних від простроченої суми.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним право позивача вимагати стягнення з відповідача 4074,54 грн. договірної пені, 3526,80 грн. інфляційних нарахувань, 3283,80 грн. договірного штрафу, 10003,53 грн. збитків та 512,40 грн. три проценти річних.

Однак, враховуючи обставини справи, сплату відповідачем суми основного боргу, клопотання представника відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій у зв’язку із скрутним фінансовим станом підприємства, суд, відповідно до ст. 233 ГК України та п.3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, вважає за можливе частково задовольнити клопотання представника відповідача та зменшити на 50% суми нарахованих до стягнення штрафу та пені, відповідно, визначити до стягнення 2037,27 грн. договірної пені, 1641,90 грн. договірного штрафу.

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені ним витрати на сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 505,59 грн. витрат по оплаті державного мита та 256,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 762,09 грн.

Керуючись ст. 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "Веселий хутір", Черкаська область, Чорнобаївський район, с.Веселий Хутір, ідентифікаційний код 32402645 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТЦЕНТР-АГРО", м. Київ, вул. Васильківська, 31/17, ідентифікаційний код 34397543 –17721,90 грн., у тому числі: 2037,27 грн. договірної пені, 1641,90 грн. договірного штрафу, 3526,80 грн. інфляційних нарахувань, 512,40 грн. трьох процентів річних, 10003,53 грн. збитків, а також 762,09 грн. судових витрат.

В решті позовних вимог відмовити.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 32838,00 грн. основного боргу.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.

СУДДЯ Н.М.Курченко

Повне рішення підписане 30 липня 2009 року.