Постанова № 42240286, 09.01.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 05» січня 2015 р. Справа №5023/6526/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Сємєровій М.С.,

за участю представників:

позивача - Підгорний Б.Б., за довіреністю №01-42юр/5722 від 10.06.2014 року;

відповідача - Ворона І.А., за довіреністю №92 від 11.11.2014 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода», м.Харків, (вх.№4398Х/1-40) на ухвалу господарського суду Харківської області від 09.12.2014 року по справі №5023/6526/11,

за позовом Акціонерної компанії «Харківобленерго», м.Харків,

до Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода», м.Харків,

про стягнення 14078805,99 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.12.2014 року у справі №5023/6526/11 (суддя Лаврова Л.С.) у задоволені заяви Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» про відстрочку виконання рішення господарського суду від 16.09.2014 року - відмовлено.

Відповідач з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті ухвали норм процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 09.12.2014 року та прийняти нове судове рішення, яким надати відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 16.09.2014 року по справі №5023/6526/11 до 01.06.2015 року.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції, при винесені ухвали про відмову у наданні відстрочки виконання рішення, не прийняв до уваги ту обставину, що на сьогоднішній день об'єктивно відсутня можливість виконання рішення суду. Зазначена ситуація виникла у зв'язку з певними об'єктивними обставинами, зокрема, з прийняттям Харківською міською радою рішення від 12.01.2011 року №132/11 про реорганізацію КП «ВТП «Вода» шляхом приєднання до комунального підприємства каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод» - перейменоване на КП «Харківводоканал». Так, як зазначає відповідач, запис про припинення КП «ВТП «Вода» не внесений, але фактично діяльність підприємством не здійснюється, провести виконання рішення у даній справі не вбачається можливим.

Скаржник вказує, що на виконання Закону України «Про державний бюджет на 2014 рік» постановою Кабінету Міністрів України №30 від 29.01.2014 року встановлений спеціальний порядок проведення розрахунків за електричну енергію підприємств водопостачання та водовідведення за рахунок коштів державного бюджету, який відповідач не вправі змінювати.

Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на судову практику, а саме на судові рішення по аналогічній справі №922/2339/13 якими було задоволено заяву відповідача та надано відстрочку виконання рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 року апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» прийнято до провадження та призначено до розгляду.

26.12.2014 року позивач надав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№12937), в якому просить ухвалу господарського суду Харківської області від 09.12.2014 року по справі №5023/6526/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу КП «ВТВ «Вода» - без задоволення.

Свою позицію обґрунтовує тим, що згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року №30, а саме п. 2 ст. 12 «Зобов'язання сторін» Примірного договору про організацію взаєморозрахунків, сторони зобов'язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору. Отже, вказаною постановою вже вирішено питання виконання судового рішення по даній справі, так як воно підпадає під дію зазначеної постанови, через що втрачається необхідність подвійного врегулювання питання виконання судового рішення через відстрочення його виконання.

Щодо посилання представника КП «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» на припинення діяльності підприємства і, як наслідок, неможливості через це виконання судового рішення, то позивач вказує, що на даний час з КП «Харківводоканал», який є діючим підприємством, та фактичним правонаступником Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» щомісячно укладаються додаткові угоди до договору на постачання електричної енергії між АК «Харківобленерго» та Комунальним підприємством «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» від 03.01.2008 року № 1.01. При цьому КП «Харківводоканал» бере на себе усі обов'язки споживача (Комунальне підприємство «Виробничо-технологічне підприємство «Вода»), здійснює часткове погашення його поточного споживання електричної енергії та заборгованості за різні періоди. Як вказує позивач, на даний час КП «Харківводоканал» фактично веде фінансову діяльність від імені Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода».

На думку позивача, відповідач не довів та не обґрунтував наявності виняткових обставин, з якими законодавець пов'язує можливість надання відстрочки виконання рішення у розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач 29.12.2014 року надав через канцелярію суду додаткові пояснення до апеляційної скарги (вх.№12959), які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 05.01.2015 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги з урахуванням додаткових пояснень до неї у повному обсязі.

Представник позивача проти позиції апелянта заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників сторін та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

У серні 2011 року Акціонерна компанія «Харківобленерго» (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» суми заборгованості за червень 2011 року по станом на 01.07.2011 року у розмірі 14078805,99 грн., з яких: заборгованість за спожиту електроенергію в сумі 12594729,84 грн. (що складається з: тарифна складова - 10495608,20 грн. та ПДВ у розмірі 20 відсотків в сумі 2099121,64 грн.), плата з компенсації перетікання реактивної енергії (КРЕ) - 82971,78 грн., пеня - 711498,98 грн., індекс інфляції - 504229,53 грн., 3% річних - 185375,86 грн. з покладанням на відповідача судових витрат. Свої вимоги позивач обґрунтував неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань за договором на постачання електричної енергії №1.01 від 03.01.2008 року.

У своїй заяві від 21.08.2014 року позивач просив суд припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення боргу за електричну енергію в розмірі 12594729,84 грн. (де: 10495608,20 грн. тарифна складова та 2099121,64 грн. ПДВ 20%) та заборгованості з компенсації перетікання реактивної енергії в розмірі 82971,78 грн. (де: тарифна складова 69143,15 грн. та ПДВ 20% - 13828,63 грн.) у зв'язку зі сплатою зазначених сум відповідачем на користь позивача після звернення останнього до суду з позовом у даній справі.

Таким чином, з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 711498,98 грн., 3% річних в розмірі 185375,86 грн., інфляційні в розмірі 504229,53 грн. та судовий збір у розмірі 68820,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.09.2014 року по справі №5023/6526/11 позовні вимоги задоволено частково.

Припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення боргу за електричну енергію в розмірі 12594729,84 грн. (де: 10495608,20 грн. тарифна складова та 2099121,64 грн. ПДВ 20%) та заборгованості з компенсації перетікання реактивної енергії в розмірі 82971,78 грн. (де: тарифна складова 69143,15 грн. та ПДВ 20% - 13828,63 грн.) у зв'язку зі сплатою зазначених сум відповідачем .

Стягнуто з Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» на користь Акціонерної компанії «Харківобленерго» пеню у розмірі 355740,49 грн., 185375,86 грн. - 3% річних, 504229,53 грн. - інфляційних втрат та судовий збір у розмірі 25500 грн.

Крім того, суд першої інстанції, приймаючи по справі рішення від 16.09.2014 року відстрочив його виконання до 01.01.2015 року.

В іншій частині позову відмовлено.

30.09.2014 року господарським судом Харківської області видано наказ на примусове виконання рішення по справі №5023/6526/11, який було направлено на адресу стягувача - АК «Харківобленерго».

02.12.2014 року відповідач звернувся до місцевого господарського суду з заявою про відстрочку виконання рішення суду від 16.09.2014 року до 01.09.2015 року.

Суд першої інстанції, розглянувши зазначену заяву, виніс 09.12.2014 року ухвалу, якою в задоволені заяви Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» відмовив, посилаючись на те, що заявник не надав достатніх доказів у підтвердження обставин, на які він посилається в обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду, у тому числі доказів неможливості чи утруднення виконання рішення суду, відсутності активів для виконання рішення суду та реальної загрози зупинення господарської діяльності у зв'язку із виконанням рішення суду, винятковості випадку, із наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання відстрочки виконання рішення суду.

Дослідивши обставини справи та відповідні їм правовідносини, колегія суддів зазначає таке.

Статтею 121 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також, не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Відповідно до п.7.1.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Пленум Вищого господарського суду України в п. 7.2 постанови «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2010 року №9 розтлумачив приписи ст. 121 Господарського процесуального кодексу України та вказав, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, а тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України і за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, має право відстрочення виконання рішення. Тобто, до заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Отже, норма ст. 121 Господарського процесуального кодексу України не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, однак визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих обставин та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Обґрунтовуючи неможливість виконання рішення суду у даній справі, заявник як у заяві так і у апеляційній скарзі посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 року №30, якою встановлений спеціальний порядок проведення розрахунків за електричну енергію підприємств водопостачання та водовідведення за рахунок коштів з державного бюджету, а також на «Деякі питання надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування».

Крім того, відповідач вказує, що він знаходиться у процедурі припинення, у зв'язку з чим діяльність ним не проводиться, а тому стягнення з нього неможливе. При цьому, через складну соціально-політичну ситуацію, яка склалася на тимчасово неконтрольованих Україною територіях Донецької та Луганської областей, КП «ВТП «Вода» знаходиться у скрутному фінансовому стані.

Оцінюючи встановлені по справі обставини у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно встановив відсутність підстав до надання відстрочки.

Так, рішення про відстрочку виконання рішення суду є перш за все судженням суду, яке ґрунтується на додержанні балансу інтересів кредитора та боржника. В силу цього відстрочка не може надаватися виключно в інтересах боржника із посиланням на необхідність поліпшення фінансового стану боржника. Така відстрочка, надана за відсутності виняткових обставин, негативно впливає на охоронюваний законом інтерес кредитора.

Зокрема, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Immobiliare Saffi v. Italy), [GC], N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Як встановлено судом першої інстанції, справа №5023/6526/11 перебувала на розгляді з 2011 року (з урахуванням зупинення провадження у справі з 04.10.2011 року по 14.08.2014 року), тобто більше як три роки, а при винесенні рішення у даній справі вже надавалася відстрочка його виконання до 01.01.2015 року.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції оцінено матеріали справи у відповідності з вимогами чинного законодавства. Так, можливо дійти висновку, що не тільки відповідач перебуває у скрутному матеріальному становищі, а й позивач. Однак, відповідач уже фактично не виконує своїх грошових зобов'язань протягом трьох років. Колегія суддів зауважує, що надання відповідачу, який неналежно виконує свої зобов'язання, повторно відстрочки свідчило б про нехтування інтересами позивача, що є неприпустимим, з огляду на принцип рівності сторін у господарському процесі.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача про наявність судової практики щодо застосування відстрочки, зокрема по справі №922/2339/14, оскільки при розгляді справ та прийнятті судових рішень, суд, перш за все, керується приписами чинного законодавства, а не судовою практикою. При цьому, можливість використання судом положень ст. 121 Господарського процесуального кодексу України залежить від конкретних обставин справи, які суд оцінює самостійно у відповідності до норм ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, всупереч приписів вищевказаної статті не навів та не обґрунтував наявності обставин, у розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду по даній справі.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала господарського суду Харківської області від 09.12.2014 року по справі №5023/6526/11 має бути залишена без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 44, 49, 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 09.12.2014 року по справі №5023/6526/11 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 09 січня 2015 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Хачатрян В.С.