Постанова № 42240168, 17.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

"17" грудня 2014 р. справа № 808/7618/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Запорізького обласного військового комісаріату

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року у справі № 808/7618/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Запорізького обласного військового комісаріату

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними (незаконними) дії відповідача щодо виплати позивачу, у зв'язку із виключенням позивача 03.09.2013 р. із списків особового складу Запорізького ОВК одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення позивача за 21 повний календарний рік без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення позивача, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. №889 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 р. №161);

- стягнути з відповідача на користь позивача 14721,00 грн., як суму недоплаченої позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення позивача за 21 повний календарний рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення позивача, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. №889 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 р. №161).

Постановою суду позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Запорізького обласного військового комісаріату щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 21 повний календарний рік роботи без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 40% місячного грошового забезпечення, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. №889. Зобов'язано Запорізький обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, передбачену ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 21 повний календарний рік з урахуванням щомісячної додаткової грошової

винагороди в розмірі 40% місячного грошового забезпечення, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 р. №889, з урахуванням виплачених сум.

В решті позову відмовлено.

Суд виходив з пріоритетності законів над підзаконними актами та дійшов висновку, що при визначенні розміру одноразової грошової допомоги застосуванню підлягає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка звужує поняття грошового забезпечення та суперечить вимогам вказаного Закону.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин справи. Просить скасувати постанову суду та відмовити в позові.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання учасники процесу не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що позивач у період з 01.08.1992 по 03.09.2013 р. проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України та перед звільненням займав посаду помічника військового комісара з правової роботи Запорізького обласного військового комісаріату, звання перед звільненням - майор юстиції.

Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 05.08.2013 р. №433 позивача звільнено у запас на підставі пункту «б» ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я), календарна вислуга позивача на день звільнення склала 21 рік. Наказом військового комісара Запорізького ОВК від 03.09.2013 №167 позивача виключено із списків особового складу Запорізького ОВК та зобов'язано виплатити одноразову грошову допомогу при звільнені у розмірі 50% від місячного грошового забезпечення за 21 повний календарний рік служби.

З матеріалів справи встановлено, що підставою для звернення із позовом до суду стала виплата одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення позивача за 21 повний календарний рік без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 40% грошового забезпечення позивача.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо помилковості висновків суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до положень частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22 вересня 2010 року «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій», зі змінами, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року №161 військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) встановлена щомісячна додаткова грошова винагорода: з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення.

Наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595 затверджено Інструкцію про розмірі і порядок виплати військовослужбовцям, які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил України, щомісячної додаткової грошової винагороди.

В пункті 5 вказаної Інструкції визначено, що винагорода виплачується на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації), а командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників), а в пункті 8 зазначено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена наказом № 595, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання певних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не може бути включена у розрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Колегія суддів також приймає до уваги, що частиною 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України. Таким чином у суду першої інстанції не було підстав для неврахування положень Інструкції про розміри і порядок виплати військовослужбовцям, які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил України, щомісячної додаткової грошової винагороди, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають цим обставинам, що є підставою для скасування постанови суду з ухваленням нового рішення відповідно до ст. 202 КАС України.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202 Кодексу адміністративного судочинства, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Запорізького обласного військового комісаріату задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2013 року у справі № 808/7618/13-а скасувати. В позові відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 29.12.2014 р.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун