Ухвала суду № 42240167, 16.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"16" грудня 2014 р. справа № 2а/0470/9148/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції (правонаступник - Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 р. у справі № 2а/0470/9148/11

за позовом Приватного акціонерного товариства «Центральний універмаг»

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції (правонаступник - Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області)

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

встановив:

У липні 2011 року Приватне акціонерне товариство «Центральний універмаг» (надалі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнень та закриття провадження в частині позовних вимог, просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000552320 від 13.04.2011 р. на загальну суму 12356,78 грн.

- визнати неправомірними дії Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції стосовно проведення планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства закритого акціонерного товариства «ЦУМ» в період з 09.12.2010 р. по 29.12.2010 р. в частині визначення податку на додану вартість.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000552320 від 13.04.2011 р. на загальну суму 12356,78 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом

обставин справи. Просить скасувати постанову суду та відмовити в позові.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача, надавши письмові заперечення на апеляційну скаргу, в судовому засіданні просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - суду без змін.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що на підставі направлення від 09.12.2010р. № 400/232, виданого Нікопольською ОДПІ посадовими особами Нікопольської ОДПІ згідно із частиною 1 ст. 11-1 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна перевірка Закритого акціонерного товариства «Центральний універмаг» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Центральний універмаг») з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.09.2010р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами планової виїзної перевірки Закритого акціонерного товариства «Центральний універмаг» Нікопольською ОДПІ складено акт документальної перевірки №7/232/13457132 від 06.01.2011 р.

Суть порушення, на думку податкового органу, полягає в тому, що позивач в порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України № 168/97) включив до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які було отримано несвоєчасно (після закінчення звітного періоду). Крім того, підприємством не було надано заяв зі скаргою на таких постачальників, які є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту, що призвело до завищення податкового кредиту. Також не надано належних доказів на підтвердження отримання податкових накладних в інших податкових періодах.

На підставі акту документальної перевірки № 7/232/13457132 від 06.01.2011р. та з урахуванням результатів адміністративного оскарження Нікопольською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000552320 від 13.04.2011р. згідно якого ЗАТ "Центральний універмаг" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі податку на додану вартість в розмірі 9885,42 гри., штрафну санкцію в розмірі 2471,36 грн., всього на загальну суму 12356,78грн.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення, виходив з того, що позивач правомірно реалізував своє право на податковий кредит шляхом реєстрації податкових накладних та включення до складу податкового кредиту у наступних звітних періодах на підставі документального підтвердження затримки такого отримання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України № 168/97, визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Однак, відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України № 168/97, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку відобразити податковий кредит виникає тільки на підставі та за наявності податкової накладної, отже дані до податкової декларації можуть вноситись тільки у період отримання такої податкової накладної, що і мало місце у спірному випадку, оскільки, як вбачається з реєстрів отриманих податкових накладних, податкові накладні включалися до реєстрів після отримання їх від контрагентів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом і виписується у момент виникнення податкових зобов'язань, тому до неї також застосовуються приписи ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Тобто податкова накладна дійсна 1095 днів з моменту її складання та згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України № 168/97 є підставою для включення до складу податкового кредиту звітного періоду.

Суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення п.2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009р. № 1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість», яке передбачає, що у разі виникнення у платника податку права на податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих у попередніх звітних періодах, платник самостійно відображає у своїй податковій звітності та в реєстрі отриманих і виданих податкових накладних інформацію, зазначену в такій податковій накладній.

При формуванні податкового кредиту платники податку мають право на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані, але за умови документального підтвердження затримки такого отримання.

Відповідно до наданих позивачем копій первинних документів ЗАТ «ЦУМ» отримав від контрагентів податкові накладні в наступному податковому періоді, що підтверджується реєстрами податкових накладних і поточною реєстрацією вхідної кореспонденції в Книзі реєстрації вхідної кореспонденції (а.с. 63-97).

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що позивач, в порушення Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 липня 1997 р. N 799, не надає належних доказів отримання податкових накладних.

Проте, відповідно до п. 1. зазначеного порядку, він визначає вимоги щодо оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, що надсилаються платниками податку відповідно до статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка встановлює порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань.

Таким чином, зазначений Порядок оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій застосовується лише до поштових відправлень, що направляються на адресу податкового органу, а не іншого платника податків.

Також, на доводи апеляційної скарги слід зазначити, що відповідно до абз. 2 п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону № 168/97, у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

За змістом наведеної норми, подання скарги є правом, а не обов'язком платника податку. В свою чергу, як свідчать обставини справи, постачальники товарів (послуг) не відмовляли позивачеві у наданні податкових накладних.

В частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнати неправомірними дії Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції стосовно проведення планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ЗАТ «ЦУМ» в період з 09.12.2010 р. по 29.12.2010 р. в частині визначення податку на додану вартість апеляційна скарга доводів не містить.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції (правонаступник - Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області) залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2011 р. у справі № 2а/0470/9148/11 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун