Ухвала суду № 42240125, 23.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"23" вересня 2014 р.

справа № 811/1873/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 р. у справі № 811/1873/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Три стар"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

У червні 2013 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача №000016154 від 16.01.2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 74619,00 грн., в тому числі за листопад 2010 р. - 31554,00 грн., за грудень 2010 р. - 43065,00 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року позов задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 16 січня 2013 року №000016154.

Постанова мотивована тим, що позивач діяв відповідно до вимог законодавства щодо складання податкової звітності, а також має право на заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ. Суд першої інстанції зазначив, що з огляду на операції товариства та на подані податкові декларації, позивач має різницю між сумою податкового зобов’язання і сумою податкового кредиту за листопад та грудень 2010 року, а частина від’ємного значення підлягає відшкодуванню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволенні позову.

Представники сторін по справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, з 28.12.2012 року по 02.01.2013 року Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області Державної податкової служби проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Три Стар" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість із зарахуванням у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за листопад, грудень 2010 р. з урахуванням отриманих відповідей від інших ДПІ по взаємовідносинах з підприємствами-постачальниками.

За результатами перевірки було складено Акт №1/15-4/13745606 від 04.01.2013 року.

Позиція податкового органу ґрунтується на тому, що частина контрагентів позивача, на період складання акту або не перебувають за юридичною адресою, або припинили свою діяльність, або визнані банкрутом.

При цьому, в акті не заперечується той факт, що всі підприємства - прямі постачальники ТОВ “Три Стар”, а саме - ТОВ “Артпласт Плюс”, ТОВ “Торгівельний дім “Юрпак” та ТОВ “Континент Нафто Трейд” суми ПДВ по податкових накладних, які стали підставою для визначення позивачу бюджетного відшкодування у вищевказаному обсязі, включили до податкових зобов'язань відповідних податкових періодів, відобразили в реєстрах виданих податкових накладних та ці суми відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за відповідні звітні періоди, тобто дії постачальників ТОВ “Три Стар” повністю відповідають вимогам чинного законодавства.

Перевіркою встановлено порушення пп.7.4.1 п.7.4, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 з урахуванням п.1.8 ст.1 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями) ТОВ "Три Стар" завищено суми заявленого бюджетного відшкодування ПДВ по наступних звітних періодах: за листопад 2010 року в сумі ПДВ 31554,00 грн.; за грудень 2010 року в сумі ПДВ 43065,00 грн.

За результатами перевірки зменшується сума заявленого бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2010 року в сумі ПДВ 31554,00 грн.; за грудень 2010 року в сумі ПДВ 43065,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №000016154 від 16.01.2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 74619,00 грн., в тому числі за листопад 2010 р. - 31554,00 грн., за грудень 2010 р. - 43065,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність податкового повідомлення-рішення відповідача, з наступних підстав.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до податкової інспекції були надані податкові декларації з податку на додану вартість №9005693839 від 20.12.2010 р. та №9006356797 від 20.01.2011 р.

Судом встановлено, що висновки акта документальної перевірки позивача ґрунтуються на податковій інформації, яка отримана стосовно контрагентів позивача:

1) ТОВ "Артпласт Плюс" щодо підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ "Три Стар", згідно якої зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство ТОВ "Артпласт Плюс" не знаходиться за юридичною та фактичною адресою;

2) контрагенту-постачальнику ТОВ “Торгівельний дім “Юрпак” відповідно "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі кнтрагентів за листопад 2010р." присвоєно ознаку резикового кредиту;

3) ТОВ "Континент Нафто Трейд" реалізовано товари ТОВ "Три стар", ТОВ "Континент Нафто Трейд" є посередником реалізованого товару. Постачальником є ТОВ "Справа наша";

- ТОВ "Справа наша" реалізовано товар ТОВ "Континент Нафто Трейд", ТОВ "Справа наша" є посередником реалізованого товару. Постачальником є ТОВ "Маршал-Трейд-Ойл";

- на день проведення даної перевірки відсутнє документальне підтвердження факту включення до складу податкового зобов'язання та сплату сум ПДВ до бюджету ТОВ "Маршал-Трейд-Ойл" по податкових накладних, виданих покупцю - ТОВ "Справа наша"

Відповідно до п.п.75.1.2 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Проте, як вбачається з матеріалів справи податковим органом не були досліджені всі належні дані, які перелічені у зазначеній нормі.

З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Крім того, слід зазначити, що законодавством не пред’являються вимоги до суб’єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб’єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину. Таких доказів суду не надано.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформленої податкової накладної, щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина друга статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні адміністративних справ.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що ТОВ "Три стар" додержано всіх умов стосовно отримання відшкодування ПДВ з бюджету України, фінансові операції є дійсними та здійснювались без порушення податкового законодавства, товариством було подано відповідні декларації з ПДВ за 2010 рік до податкової інспекції в яких заявлено ту суму відшкодування, яка підтверджується як сума податку, фактично сплачено отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Кіровоградська ОДПІ Кіровоградської області Державної податкової служби, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяло з формальних підстав, та протиправно відмовило ТОВ "Три стар" у відшкодуванні ПДВ за листопад, грудень 2010 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно відобразив в деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2010 року суму ПДВ в розмірі 31554,00 грн., за грудень 2010 року - 43065,00 грн. які підлягають бюджетному відшкодуванню, тому повідомлення-рішення відповідача №000016154 від 16.01.2013 року підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 липня 2013 року у справі № 811/1873/13-а залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун