Ухвала суду № 42240116, 20.11.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2014 року

справа № 808/3925/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду області від 18 червня 2014 року у справі № 808/3925/14 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» до Заводського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду області від 18 червня 2014 року було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» до Заводського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про визнання протиправними та скасування постанов, на підставі п. 1 ч.1 ст. 109 КАС України.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, позивач просить ухвалу суду від 18 червня 2014 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи та обґрунтування апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні. Зазначила, що суд, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, не прийняв до уваги той факт, що позивачем оскаржуються рішення державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні, крім того, оскаржуються постанови про стягнення виконавчого збору, які є самостійними виконавчими документами.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Заслухавши представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить суд визнати неправомірними та скасувати постанову від 13 червня 2014 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 127 745,60 грн. та постанову від 05 червня 2014 року про відкриття виконавчого провадження по виконанню наказу № 908/194/14 від 06 травня 2014 року про стягнення з ПАТ «ЗАПОРІЖКОКС» на користь ТОВ «Виробниче-комерційна фірма «Кроніка» суми боргу у розмірі 1 277 456,00 грн., прийняті державним виконавцем Заводського відділу Державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції.

Частиною 4 статті 82 Закону України № 606-XIV передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №5 від 21.05.2012р. «Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби"», зокрема в п. 6, зазначено, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України "Про виконавче провадження" порядку.

Прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника, не виконана самостійно, є підставою для її примусового виконання.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Тому слід ураховувати, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

У судовому засіданні представник позивача також вказала, що суд, відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, не прийняв до уваги той факт, що позивачем оскаржуються рішення державного виконавця у зведеному виконавчому провадженні. Такі обставини належало з’ясувати, оскільки у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби"» (зі змінами і доповненнями) визначено, що всі справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) з метою виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень судів різних юрисдикцій та/чи рішень інших органів (посадових осіб), належать до юрисдикції адміністративних судів, навіть у разі, коли у зведеному виконавчому провадженні відсутнє виконавче провадження з примусового виконання рішення адміністративного суду.

Оскільки позивачем оскаржуються як постанова про стягнення виконавчого збору, так і постанова про відкриття виконавчого провадження, суд передчасно дійшов висновку, що заяву позивача не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства на стадії відкриття провадження. На думку колегії, на даній стадії, без з’ясування усіх обставин у справі, не можливо розмежувати та дійти об’єктивного висновку які вимоги позивача у якому провадженні підлягають розгляду.

Викладене, з урахуванням положень п.п. 1,4 ст. 204 КАС, є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до того ж суду для продовження розгляду.

Керуючись ст. 196, п.3 ч. 1 ст.199, п.1,4 ч.1 ст. 204, 205,206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» – задовольнити.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду області від 18 червня 2014 року у справі № 808/3925/14 – скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак