Ухвала суду № 42240112, 04.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 грудня 2014 рокусправа № 804/966/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року у справі № 804/966/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГ Полімерконсалтінг" до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТГ Полімерконсалтінг" (далі - позивач) звернулось до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (правонаступником є Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області) (далі - відповідач) з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.12.2012р.: №0000462304 та №0000472304.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГ Полімерконсалтінг" задоволено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі вказує на те, що у позивача відсутнє право на формування витрат та податкового кредиту по операціях з придбання товару у постачальника ТОВ «Камєлан трейд». Перевіркою встановлена відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на задоволенні її вимог.

Представник позивача у судовому засіданні прохав залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями податкового органу була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "ТГ Полімерконсалтінг".

За результатами виїзної планової перевірки складено акт № 4975/22-6/36641330 від 04.12.2012 року.

Під час перевірки встановлені наступні порушення:

- ст. 185, ст. 188, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2011 року у сумі 85 657,10 грн.;

- пп. 135.5.4., п. 135.5 ст. 135 Податкового Кодексу України, що призвело до зниження податку на прибуток за другий квартал 2011 року у сумі 118 206, 80 гривень;

- п. 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України та п. 9 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказам ДПА України від 24.12.2010 року № 1002 ,зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1402/18697, в частині ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2012 року, а саме у розділі "видані накладні", по податковим накладним № 362 від 25.08.2011 та № 384 від 25.08.2011 року не вказано код і назву контрагентів - покупців.

В результаті зазначених порушень, відповідачем було прийнято наступні податкові повідомлень-рішення:

- від 18.12.2012р. №0000462304, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання із податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 148758 грн., з яких за основним платежем (збільшено податкове зобов'язання) у розмірі 11826, 80 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 29551,70 грн.;

- від 18.12.2012р. №0000472304, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання із податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів у загальній сумі 107 071 грн., з яких за основним платежем (збільшено податкове зобов'язання) у розмірі 85657, 10 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 21414, 28 грн..

Вважаючи зазначені рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного.

Доводи, викладені в акті перевірки про нікчемність правочинів позивача та ТОВ «Камєлан трейд» є лише припущенням відповідача, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосередніми контрагентами. Відсутність платника податків за місцем реєстрації, як у даному випадку з ТОВ «Камєлан трейд», не є підставою для відмови у праві на податковий кредит.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На момент вчинення правочину, контрагент позивача був зареєстрований в встановленому законом порядку, його свідоцтво про реєстрацію як платника податку не скасовано, інформації про наявність судових рішень про визнання правочинів недійсними та обвинувальних вироків в Акті не міститься.

Відповідно до пп. 14.1.56 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно до 14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно ст.134 ПК України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Позивачем були надані суду первинні документи на підтвердження укладеного та здійсненого договору купівлі-продажу продукції, у кількості, асортименті та по ціні, вказаних у рахунках постачальника. На виконання умов договору ТОВ «Камєлан трейд» виписано податкові накладні.

У податковому обліку позивача суми податку на додану вартість за виданими податковими накладними віднесено до складу податкового кредиту.

Як встановив суд першої інстанції, виконання договору підтверджується приєднаними до матеріалів справи копіями документів, що надавалися позивачем і під час перевірки (рахунки-фактури, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспорті накладні, довіреності на отримання товару).

З наданих первинних документів вбачається, що зобов'язання за договором були виконані у повному обсязі, тобто було поставлено та оплачено товар. Протягом дії угоди сторонами було підписано ряд видаткових та податкових накладних, в яких визначались вид, ціна та асортимент проданого та поставленого товару. Розрахунки були здійснені шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, позивач виконав вимоги чинного законодавства України і правомірно, на підставі даних бухгалтерського обліку (первинних бухгалтерських документів), відобразив у даних податкового обліку операції із вказаним контрагентом.

Слід зазначити, що будь-яка неправомірна діяльність контрагентів не може впливати на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач, приймаючи оскаржені податкові повідомлення - рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці договори суперечать інтересам держави та суспільства, не підтверджена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не доведеності відповідачем правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому заявлені позивачем вимоги про їх скасування підлягали задоволенню.

Мотивація та доводи, наведені у апеляційній скарзі відповідача, не дають колегії суддів підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року у справі № 804/966/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 22.12.2014р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак