Ухвала суду № 42240090, 03.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2014 рокусправа № 808/8437/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Туркіної Л.П. (доповідач),

суддів: Проценко О.А. Дурасової Ю.В.

при секретарі - Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БОСАЛ-ЗАЗ»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2013 р.

у справі № 808/8437/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БОСАЛ-ЗАЗ» (далі - позивач)

до відповідача Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.10.2013 року № 0002501503.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2013 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду обґрунтовано тим, що внесення майна до статутного фонду підприємства не є господарською операцією, яка підпадає під визначення «операції платників податку з поставки товарів та послуг», та не оподатковується в порядку, визначеному Законом України «Про податок на додану вартість». Тому підприємство не мало права відображати суму ПДВ у податковому кредиті наступних податкових періодів, в т.ч. у червні 2013 року, а отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, винесене відповідачем, відповідає вимогам чинного законодавства.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невідповідність рішення суду нормам матеріального права, а також неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2014 р. та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Так, позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом першої інстанції не було враховано правову позицію, викладену в ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду по справі № 2а-0870/480/11 від 18.09.2012 року, яка станом на момент прийняття рішення набрала законної сили. У названій ухвалі, суд дійшов висновку, що пряма інвестиція, яка полягає у передачі майна у власність іншого суб'єкта господарювання в обмін на корпоративні права такого суб'єкта, є продажем відповідно до п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість». Виходячи з приписів п. 7.4 ст. 7, а також ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», якою визначаються об'єкт оподаткування та операції, що не є об'єктом оподаткування, колегія суддів вважала відсутньою на законодавчому рівні заборону щодо віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по операціям з внеску до статутного фонду позивача майна у вигляді основних фондів.

Зазначає, що посилання суду на постанову Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 2а-0870/12153/11 від 19.03.2012 року вважає є недоречним, оскільки на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вона не набула законної сили. Посилається на норми п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України.

Заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили.

У судовому засіданні представник позивача - Грона Д.С. та директор - Лосєв Є.Є. підтримали доводи апеляційної скарги та просили скасувати постанову суду першої інстанції.

Представник відповідача - Радова С.О. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідачем на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 200.11 статті 200 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, та відповідно до наказу ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 22.07.2013 № 104, проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, на рахунок платника у банку, за червень 2013 року у сумі 34 852 грн., відображеної у податковій декларації з ПДВ, поданій за відповідний звітний (податковий) період (вх. № 9043197062 від 18.07.2013).

За результатами перевірки складено Акт № 427/1501/33985999 від 23.09.2013, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0002501503 від 10.10.2013.

В Акті перевірки від 23.09.2013 року зазначено, що Актом позапланової перевірки № 4491/2302/33985999 від 17.12.2010 року та планової перевірки № 840/2305/33955999 від 26.05.2011 року встановлено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». В Акті перевірки від 23.08.2013 зазначено про те, що ЗАТ «ЗАЗ», яке є одним із засновників позивача, в липні 2010 року внесено до статутного фонду останнього обладнання та устаткування на суму 16 445 598 грн., в тому числі ПДВ 2 740 933 грн., в вересні 2010 року - на суму 932 714 грн., в тому числі ПДВ 155 452,33 грн. і також зазначено, що за даними перевірки не встановлено фактичної сплати сум ПДВ ЗАТ «ЗАЗ».

Зокрема, встановлено, що відповідно до протоколу № 6 загальних зборів засновників ТОВ «БОСАЛ-ЗАЗ» від 25.03.2010 ЗАТ «ЗАЗ» внесено обладнання і оснастки до статутного фонду позивача в липні 2010 року на загальну суму - 16 445 598 грн., у тому числі ПДВ - 2 740 933 грн. (акт № 1 приймання-передачі від 02.07.2010, податкова накладна № 1800029650 від 02.07.2010) та у вересні 2010 - на загальну суму 932 714 грн., в тому числі ПДВ - 155 452,33 грн. (акт № 2 приймання-передачі від 28.09.2010, податкова накладна № 600005709 від 30.09.2010).

Позивачем в Декларації за липень 2010 року та вересень 2010 року включено до суми податкового кредиту суми ПДВ по внеску ЗАТ «Запорізький автомобільний завод» до статутного фонду позивача обладнання і оснастки в розмірі 2 740 933 грн. і 155 452,33 грн. відповідно.

Сплата постачальнику за отримане обладнання не відбувалась, в т.ч. сум ПДВ по податковим накладним № 1800029650 від 02.07.2010 року та № 600005709 від 30.09.2010 року.

Зазначене порушення п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість « потягло у червні 2013 року порушення п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 2 272 358,00 грн.

Висновки податкового органу є такими, що відповідають чинному законодавству, що підтверджується наступним.

Вказані порушення випливають із відносин, які регулювались законодавством, що діяло до набрання чинності Податковим кодексом України.

Так, відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закону № 168/97-ВР) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:

- передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;

- передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;

- поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;

- поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;

- в інших випадках, визначених цим Законом.

Пунктами 1.4 ст. 1 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно п. 1.5 ст. 1 названого Закону, інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.8 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено поняття корпоративних прав як права власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Таким чином, поняття "товари" та "корпоративні права" законодавчо визначені як окремі поняття і свідчать про те, що господарські операції платника податку з корпоративними правами в розумінні Закону України "Про податок на додану вартість" не є операціями з продажу товарів.

Інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції (п.1.28 ст.1 Закону №334/94).

Підпунктом 1.28.2 п. 1.28 ст.1 Закону №334/94 встановлено, що пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Отже, господарська операція щодо внесення майна до статутного фонду згідно діючого законодавства визначена як окрема операція, що має назву інвестиції.

Норми згідно яких інвестицію слід визнати окремим видом операції з поставки товарів у названих вище законах відсутні.

Оскільки операції щодо здійснення інвестицій не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, підстави для вчинення дій, передбачених ст. 7 Закону № 168/97-ВР, зокрема, нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за зазначеними операціями у платників податків відсутні.

Виходячи з викладеного, внесення майна до статутного фонду підприємства не є господарською операцією, яка підпадає під визначення «операції платників податку з поставки товарів та послуг» та не оподатковується в порядку, визначеному Законом України «Про податок на додану вартість». Тому підприємство не мало права відображати суму ПДВ у податковому кредиті наступних податкових періодів, в т.ч. у червні 2013 року.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення діяв відповідно до вимог чинного законодавства. Посилання позивача на іншу правову позицію суду апеляційної інстанції не приймаються судом, виходячи з норм ст. ст. 244-2, 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виходячи з викладеного, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БОСАЛ-ЗАЗ» слід залишити без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2013 р. - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «БОСАЛ-ЗАЗ» залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 27.11.2013 р. у справі № 808/8437/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова