Ухвала суду № 42239147, 18.11.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

Іменем України

18 листопада 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Леска В.В.

суддів - Чужі Ю.Г., Кожух О.А.

при секретарі - Марчишак Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» та ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 1 вересня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

21 лютого 2014 року публічне акціонерне товариство «ПІРЕУС БАНК МКБ» звернулося до Мукачівського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач зазначав, що 20 листопада 2006 року між ВАТ «Міжнародний комерційний банк» (правонаступником якого є ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 36/2006-1 про надання кредиту у розмірі 60 000 Євро зі сплатою 14 % річних за користування кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ВАТ «Міжнародний комерційний банк» (правонаступником якого є ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ») та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір від 8 листопада 2006 року, відповідно до якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,25 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, та земельну ділянку площею 0,2780 га, призначену для особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Позичальник ОСОБА_2 не виконав належним чином зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого виникла прострочена заборгованість станом на 31 січня 2014 року на загальну суму 109394,98 Євро. Порушені відповідачем зобов'язання за кредитним договором та договором іпотеки в добровільному порядку не врегульовано.

Посилаючись на вказані обставини позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» заборгованість та штрафні санкції за кредитним договором № 36/2006-1 від 20 листопада 2006 року в сумі 109 394,98 Євро, з яких: сума основного боргу по кредиту - 60000 Євро; сума нарахованих і несплачених процентів - 48924,56 Євро; сума пені за несвоєчасну сплату процентів - 470,42 Євро та звернути стягнення на належне на праві власності ОСОБА_3 нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,25 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, та земельну ділянку площею 0, 2780 га, призначену для особистого селянського господарства, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, передані по договору іпотеки № 36/2006-2 від 8 листопада 2006 року в іпотеку публічному акціонерному товариству «ПІРЕУС БАНК МКБ» для забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором №36/2006-1 від 20 листопада 2006 року шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна на час проведення виконавчих дій.

Представник позивача Петюшка О.В. подала письмову заяву про поновлення строку позовної давності з мотивів вказаних у письмовому поясненні поданому до суду (а.с.69-77, 93, 94).

Представник відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні заявив клопотання про застосування позовної давності та відмову у задоволенні частини позовних вимог, з мотивів зазначених у заяві, визнав стягнення суми боргу в розмірі 24 124,78 Євро та не заперечував проти звернення стягнення на земельну ділянку розміром 0, 2780 га, призначену для особистого селянського господарства (а.с.44, 45, 54, 85).

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 1 вересня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» заборгованість та штрафні санкції за Кредитним договором № 36/2006-1 від 20 листопада 2006 року в сумі 24 124 (двадцять чотири тисячі сто двадцять чотири), 78 Євро.

Звернуто стягнення на належне на праві власності ОСОБА_3 нерухоме майно, передане по договору іпотеки № 36/2006-02 від 08 листопада 2006 року в іпотеку публічному акціонерному товаристу «ПІРЕУС БАНК МКБ» в якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 36/2006-1 від 20 листопада 2006 року шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а саме: - дві земельні ділянки: земельна ділянка розміром 0,25 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, та земельна ділянка розміром 0,2780 га, призначена для особистого селянського господарства, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, та ОСОБА_3 на користь ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» сплаченого судового збору у розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні 00 коп.

В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням публічне акціонерное товариство «ПІРЕУС БАНК МКБ» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність судового рішення із-за порушення норм матеріального права, неповного встановлення обставин справи, просило скасувати оскаржуване ним рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Межі доводів апеляційної скарги - суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин ч. 5 ст. 267 ЦК України. Банк вважає, що право вимоги повернення заборгованості за кредитним договором підлягає захисту у повному обсязі зважаючи на обставини справи, а рішення надає відповідачу 1 можливість уникати виконання обов'язку з повернення кредитних коштів, що є порушенням ст. 526 ЦК України, відповідно до якої, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 в інтересах відповідачки ОСОБА_3 просить змінити рішення в частині звернення стягнення на належну ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,25 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, на якій розташований житловий будинок, власником якого є відповідачі й тому окреме відчуження спірної земельної ділянки від будинку є неможливим.

В запереченні Петюшка О.В. - представник АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» просить рішення суду в частині звернення стягнення на дві земельні ділянки, а саме: земельну ділянку площею 0,25 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, та земельну ділянку площею 0,2780 га, призначену для особистого селянського господарства, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 залишити без змін, оскільки Банк, як іпотекодержатель, отримав законне право звернутися до суду з позовом для задоволення своїх вимог за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Представник Банку Петюшка О.В. підтримала подану нею апеляційну скаргу, просила відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_3, як необгрунтовану та безпідставну.

ОСОБА_4 підтримав подану в інтересах відповідачки ОСОБА_3 апеляційну скаргу, просив відхилити апеляційну скаргу позивача, вимоги якого задоволено в межах строку позовної давності.

Заслухавши доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Матеріалами справи встановлено, що 20 листопада 2006 року між ВАТ «Міжнародний Комерційний банк» (правонаступник ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» а.с. 25-28) та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 36/2006-1, відповідно до пункту 1.1 якого банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 60 000 Євро зі сплатою 14 % відсотків річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення 19 листопада 2011 року зі сплатою відсотків згідно до п. 3.1, 3.2 цього Договору за умови виконання п. 4.1 цього Договору.

Згідно п. 2.1. Позичальник зобов'язувався повернути грошові кошти (кредит та відсотки за кредит), в строки, обумовлені в пункті 3.1. цього Договору.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що погашення суми кредиту здійснюється в строки, обумовлені в Графіку погашення кредитної заборгованості, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно Додатку № 1 до Кредитного договору № 36/2006-01 від 20 листопада 2006 року позивачем та відповідачем 1 обумовлено та підписано Графік погашення кредиту (Євро), згідно якого щомісячне погашення платежів становить 1677,00 Євро, а останній платіж до 19 листопада 2011 року - 1655,00 Євро (а.с. 66).

Відповідно до п. 6.3. Кредитного договору разі порушення позичальником своїх зобов'язань по цьому договору, вказаних у п. 5.1., Банк має право на дострокове стягнення заборгованості та п. 6.4. У разі несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за його користування Банк має право видати наказ про примусову сплату боргового зобов'язання (а.с.5-7,15,66).

З розрахунку заборгованості ОСОБА_2 по кредитному договору №36/2006 від 20 листопада 2006 року вбачається, що в період з 16 жовтня по 31 жовтня 2008 року відповідач перерахував банку 75,47 Євро на погашення відсотків і з цього час не сплачує позивачеві щомісячні платежі за кредитом та проценти за користування кредитом, тобто порушення позичальником зобов'язань за даним кредитним договором почалися з 15 листопада 2008 року з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Встановлено, що 8 листопада 2006 року між ВАТ «Міжнародний комерційний банк» (правонаступником якого є ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ») та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за №2274, згідно якого в забезпечення виконання своїх кредитних зобов'язань за кредитним договором іпотекодавець та майновий поручитель надали в іпотеку власне нерухоме майно: дві земельні ділянки - розміром 0,25 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, та земельну ділянку розміром 0, 2780 га, призначену для особистого селянського господарства. Земельна ділянка належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі Державного акту ІІІ-ЗК № 013869 від 20 березня 2003 року, виданого Зняцівською сільською радою на підставі рішення 3 сесії 23-го скликання від 10 жовтня 1998 року, та розташована за адресою: АДРЕСА_1. Сторони договору іпотеки оцінили предмет іпотеки у 200 000 грн. (а.с.8-14).

Банком свої зобов'язання за кредитним договором виконано 20 листопада 2006 року, на рахунок ОСОБА_2 №26207019 було перераховано кредитні кошти 60 000 Євро, що вбачається з меморіального валютного ордеру № 27858 від 20 листопада 2006 року (а.с.17).

Судом встановлено, що у зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_2 станом на 30 січня 2014 року має заборгованість за кредитиним договором у сумі 109394,98 Євро, яка складається: з заборгованості за кредитом - 60000 євро; заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 48924,56 євро; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 470,42 євро (а.с.15-16).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частина 1 ст. 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 1049, 1050 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у тій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду справи з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України.

Постановою Верховного Суду України у цивільній справі за позовом ПАТ «Перший Український міжнародний банк» № 6-116цс13 від 6 листопада 2013 року визначено, що ч. 3 ст. 254, ст. ст. 256-258, чч. 1, 5 ст. 261, ст. 1050 ЦК України щодо встановлення початкового моменту перебігу позовної давності за вимогами, що складаються із сукупності прострочених щомісячних зобов'язань, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Як зазначалося вище і встановлено судом, сторони встановили як строк дії договору - до 19 листопада 2011 року, моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 19 листопада 2011 року.

Таким чином, графіком платежів, який є складовою частиною договору, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Встановлено, що представник відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні заявив клопотання про застосування позовної давності та відмову у задоволенні частини позовних вимог з мотивів, зазначених у заяві, визнав стягнення суми боргу в розмірі 24124,78 Євро та не заперечував проти звернення стягнення на земельну ділянку розміром 0,2780 га, призначену для особистого селянського господарства (а.с.44, 45, 54, 85).

З розрахунку заборгованості ОСОБА_2 по кредитному договору №36/2006 від 20 листопада 2006 року вбачається, що в період з 16 жовтня по 31 жовтня 2008 року відповідач перерахував банку 75,47 Євро на погашення відсотків за користування кредитними коштами і з цього часу не сплачує позивачеві щомісячні платежі за кредитом та проценти за користування кредитом, тобто порушення позичальником зобов'язань за даним кредитним договором почалися з 15 листопада 2008 року з моменту настання строку погашення чергового платежа.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново (чч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Отже, у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа. Тому є правильним висновок суду, що з 15 листопада 2008 року у позивача виникло право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Оскільки позов по даній справі судом першої інстанції прийнято та зареєстровано 21 лютого 2014 року, а загальний строк позовної давності становить 3 роки, суд прийшов до вірного висновку про стягнення суми щомісячного погашення з лютого 2011 року, яка згідно графіку погашення кредиту становить (1667,00 х 9) + 1665 = 16658,00 Євро, сума відсотків за користування кредитом, яка визнана відповідачами з лютого 2011 року по січень 2014 року, становить 6996,36 Євро, пеня за зобов'язаннями ОСОБА_2 становить 470,42 Євро, а всього 24124,78 Євро.

Норма ч. 5 ст. 267 ЦК України припускає можливість визнання судом поважними певних причин пропуску позовної давності, однак не містить переліку таких причин.

Виходячи з загальних засад цивільного законодавства та судочинства, до поважних причин пропуску позовної давності мають бути віднесені обставини, що виникли незалежно від волі особи, яка мала право відповідної вимоги, та об'єктивно унеможливили звернення цієї особи за судовим захистом у період дії строку позовної давності. Підстави для зупинення або переривання перебігу позовної давності, визначені ст. ст. 263 - 264 цього Кодексу, не належать до категорії поважних причин, оскільки вони безпосередньо визначені законодавцем як підстави для продовження строків позовної давності.

Суд встановив, що відповідачем порушено взяті зобов'язання за вищевказаним кредитним договором, з умов якого випливає погашення боргу частинами (щомісячними платежами) згідно графіка погашення кредиту, і прийшов до вірного висновку, що перебіг позовної давності починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення з 15 листопада 2008 року.

Встановлено, що 28 жовтня 2008 року позивач в захист своїх порушених прав та інтересів звертався до нотаріуса і отримав нотаріально посвідчений виконавчий напис про примусове стягнення боргу за кредитним договором.

Суд констатував, що дані дії не позбавляли позивача права звернення до суду з позовом, який наводить в обгрунтування поважності причин пропуску позовної давності виконані ним попередні дії як поважні причини для поновлення строку позовної давності, і прийшов до вірного висновку, що такі не можуть бути взяті до уваги, оскільки такі причини фактично обумовлені неналежними діями або бездіяльністю самого позивача та задоволив частково позов про стягнення боргу в сумі 24 124,78 Євро.

Згідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» та ст. 589 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленою ч.1 ст. 38 цього Закону, яка передбачає право Іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі- покупцеві.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 щодо скасування рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, земельну ділянку розміром 0,25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону, тому не заслуговують на увагу.

З огляду на викладене та на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» та апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 слід відхилити, рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 1 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: