Рішення № 4223901, 16.07.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.09 Справа № 17/96

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МТК», м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «АВ-ПАК», м. Луганськ

про стягнення 27 318 грн. 66 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача –Агаян А.А., довіреність № б/н від 18.06.2009;

від відповідача –не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 24300 грн. та пені в сумі 2991,97 грн.

Від представника позивача в судовому засіданні 16.07.2009 надійшла заява про збільшення позовних вимог, згідно якої позовні вимоги складають: основний борг у сумі 24399,94 грн. та пеня у сумі 2918,72 грн. Крім того, в даній заяві позивачем змінено нормативне обґрунтування позовних вимог, зокрема, є посилання на ст.ст. 525, 526, 546 Цивільного кодексу України та ст.ст. 230, 232, 234 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, збільшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, явку повноважного та компетентного представника у судові засідання 30.06.2009, 16.07.2009 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстр. номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «МТК»(позивач у справі), як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «АВ-ПАК»(відповідач у справі), як Покупцем, укладено договір поставки № б/н від 08.09.2008 (далі –Договір), за умовами якого Постачальник зобов’язується поставляти у власність Покупця молочні продукти, масло вершкове і тому подібне (далі –товар), а Покупець зобов’язується приймати і оплачувати товар на умовах цього Договору.

Згідно пункту 1.2 Договору асортимент, кількість і ціна товару узгоджуються у видаткових накладних, які є невід’ємною частиною цього Договору.

У пункті 6.1 Договору сторони домовилися про те, що оплата за отриманий товар може проводитися Покупцем: 1) у безготівковій формі –шляхом 100% передоплати або протягом 3 календарних днів з моменту постачання товару згідно накладної; 2) готівкою в касу Постачальника з виданням прибуткового касового ордеру (чеку РРО).

Як зазначено у пункті 7.1. Договору Покупець за порушення термінів оплати продукції сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Позивач у справі в обґрунтування позову посилається на те, що поставив відповідачу згідно товарно-транспортної накладної № 387 від 08.09.2008 товар на суму 30399,94 грн. Однак, погашення заборгованості з боку відповідача відбулося лише часткове на суму 6000 грн. та на час розгляду справи заборгованість складає 24399,94 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення пені у сумі 2918,72 грн., за період з 12.09.2008 по 11.03.2009 з урахуванням суми часткової оплати.

Відповідачем відзиву на позовну заяву та пояснень стосовно суті спору не надано.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 30399,94 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № 387 від 08.09.2008 та довіреністю на отримання матеріальних цінностей серії ЯКИ № 139338 (а.с.8,10).

Сторони в Договорі встановили, що Покупець зобов’язаний оплатити поставлений товар у безготівковій формі –шляхом 100% передоплати або протягом 3-х календарних днів з моменту постачання товару згідно накладної (п. 6.1 Договору).

Однак, відповідач частково сплатив заборгованість у сумі 6000 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером від 16.09.2008 (а.с.9), тому на час розгляду справи заборгованість склала 24399,94 грн.

Факт наявності боргу в сумі 24399,94 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем. Приймаючи до уваги наведене, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Позивач також просить стягнути пеню у сумі 2918,72 грн. за період з 12.09.2008 по 11.03.2009 з урахуванням суми часткової оплати.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань передбачена сторонами у п. 7.1 Договору у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочення. У зв’язку з викладеним, вимога про стягнення пені є обґрунтовано заявленою, вірно нарахованою та такою, що підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення боргу у сумі 24399,94 грн. та пені у сумі 2918,72 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

Відповідно до пункту «а»частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993, державне мито з заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, сплачується у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ціна позову складає 27318,66 грн., отже державне мито складатиме 273,19 грн., тоді як позивачем сплачено 273,42 грн. Зайве сплачене державне мито у сумі 0,23 грн. підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «АВ-ПАК», вул. Оборонна, буд. 112а, кімната 504, ідентифікаційний код 33270445, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МТК», м. Луганськ, вул. Возрождєнія, буд. 2а, ідентифікаційний код 31595065, борг у сумі 24399,94 грн., пеню у сумі 2918,72 грн., витрати по оплаті держмита у сумі 273,19 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн., видати наказ.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «МТК», м. Луганськ, вул. Возрождєнія, буд. 2а, ідентифікаційний код 31595065, зайве сплачене державне мито у сумі 0,23 грн.

Підставою для повернення державного мита є дане рішення, засвідчене печаткою господарського суду Луганської області.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 20.07.2009.

Суддя О.С. Фонова