Ухвала суду № 42232050, 23.12.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1791/2014(м)

264/8006/13-ц

Головуючий в 1 інстанції: Литвиненко Н.В.

Доповідач: Гаврилова Г.Л.

Категорія 55

У Х В А Л А

Іменем України

23 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Гаврилової Г.Л.

суддів Баркової Л.Л.,Сороки Г.П.

при секретарі - Бєльченко Б.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення заборгованої суми індексації заробітної плати з компенсацією, про стягнення середнього заробітку за час затримки її виплати та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 листопада 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2013 року позивач звернувся до ПАТ «ММК ім. Ілліча» з позовом про стягнення заборгованості з індексації заробітної плати та компенсації у зв'язку з порушенням строків її виплати за період з березня 01.03.2003 року по 01.02.2008 року. Посилався на те, що з 17.07.1965 року по 01.02.2008 року перебував у трудових відносинах з відповідачем. За час його роботи при виплаті заробітної плати відповідачем не проводилася індексація, передбачена діючим законодавством, внаслідок чого порушені його права на оплату праці, які мають бути відновлені шляхом зобов'язання підприємства провести нарахування та виплату належних йому сум. Просив зобов'язати відповідача провести розрахунок та стягнути на його користь індексацію заробітної плати за період з 01.03.2003 року по 01.02.2008 року з компенсацією, яка нараховується при втраті частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у сумі 1300,10 грн, середній заробіток за час затримки виплати суми індексації з 02.02.2008 року по день фактичного розрахунку, моральну шкоду у розмірі 1000 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 1500 грн.

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 листопада 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «ММК імені Ілліча» на користь ОСОБА_1 індексацію заробітної плати з компенсацією заборгованості за період з березня 2003 року по липень 2006 року включно в сумі 1049,93 грн., з утриманням ПАТ "ММК ім. Ілліча" з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті, суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 2500 грн., моральну шкоду в розмірі 300 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 250,00 грн. Стягнуто з ПАТ «ММК імені Ілліча» в дохід держави судовий збір в сумі 473,00 грн.

В апеляційній скарзі позивач,посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити в частині стягнення відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди та правової допомоги скасувати та ухвалити нове в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача у рахунок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні 146 435 гривень 52 копійки, правову допомогу у розмірі 1500 гривень та моральну шкоду у розмірі 1000 гривень.

Позивач та його представник ОСОБА_2, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи до суду не з'явились,представник позивача надав письмове клопотання про розгляд справи за його та позивача відсутність.( а.с. 62-63)

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ПАТ «ММК ім. Ілліча» Новгородську В.В., яка просила скаргу відхилити, а рішення суду залишити без зміни,перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК У країни апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що позивач з 17.07.1965 року по 01.02.2008 року перебував у трудових відносинах з ПАТ "ММК ім. Ілліча", що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці (а.с.9-13).

У період з березня 2003 року по липень 2006 року позивачу нараховувалась та виплачувалась заробітна плата без урахування вимог законодавства щодо індексації її розміру у випадку перевищення порогу інфляції, що підтверджується довідкою ПАТ «ММК ім. Ілліча» (а. с. 42).

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 про стягнення індексації з компенсацією, суд виходив з доведеності підстав для стягнення індексації по заробітній платі за період з березня 2003 року по липень 2006 року, яка не була своєчасно сплачена позивачу, що тягне за собою відповідальність відповідача у вигляді сплати працівникові компенсації за затримку виплати цих сум недоплаченої частини заробітної плати; доказів щодо наявності підстав для стягнення індексації заробітної плати з компенсацією за несвоєчасність цієї виплати після липня 2006 року позивачем не надано.

Частково задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив з положень ч. 2 ст. 117 КЗпП України, і зважаючи на виникнення між сторонами спору щодо розміру заборгованості, невиконання вимог позивача роботодавцем до вирішення спору в суді, стягнув частково середній заробіток за час затримки у розрахунку при звільненні, виходячи з принципу розумності, справедливості та співмірності задоволення позовних вимог по основній вимозі щодо індексації і компенсації. Крім того, частково відшкодовуючи позивачеві моральну шкоду та витрати на правову допомогу, суд застосував правило пропорції у відношенні до розміру задоволеної частини позову, визначеної у ст. 88 ЦПК України.

З такими висновками суду не можна не погодитись з огляду на наступне.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

При визначенні розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку суд виходив з того, що позивачу не були виплачені усі належні йому при звільненні суми, тому він має право на стягнення на його користь середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день постановлення судом рішення, визначивши розмір середнього заробітку з урахуванням вимог п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Разом з цим, позивачем пред'являлись вимоги про стягнення індексації та компенсації за період з 01.03.2003 року по 01.02.2008 року у розмірі 1300,10 грн. Судом фактично позовні вимоги задоволені частково: за період з 01.03.2003 року по липень 2006 року у розмірі 1049,93 гривень.

У відповідності з п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999р. з подальшими змінами, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Визначаючи частковий розмір стягуваної суми по цій позиції - 2500 грн. суд врахував частковість задоволення позовних вимог про стягнення основної позовної суми - індексації заробітної плати і грошової компенсації щодо неї, на яку позивач мав право (1049,93 грн.); частку, яку вона становила у заявлених вимогах , істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком; тривалість часу (понад 6 років), протягом якого за отриманням недоплаченої суми не звертався позивач, що фактично і визначило розмір суми середнього заробітку, стягнення якого вимагав позивач.

Наведене дає підстави колегії суддів вважати оскаржуване рішення таким, що ґрунтується на принципі співмірності із задоволеними сумами, що відповідає положенням п. 20 вищенаведеної постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 і узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постановах від 24.10.2011р. № 6-39цс11, 21.11.2011р. № 6-60цс11, 16.01.2012р. № 6-54цс11.

Отже, судова колегія погоджується з висновками суду про часткове задоволення позову про стягнення середнього заробітку у розмір 2500 гривень, оскільки суд при цьому врахував спірну суму, на яку той мав право, частку, яку вона становить в заявлених вимогах , істотність цієї частки у порівнянні із середнім заробітком.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув на користь позивача частково моральну шкоду та витрати на правову допомогу пропорційно задоволеним вимогам, а тому підстав для скасування рішення і в цій частині не вбачається.

Крім того, згідно квитанції про оплату правової допомоги адвокату ОСОБА_2 перелік робіт, за який передбачений гонорар у розмірі 1500 гривень, складається з консультації, складання проекту позову та представництво адвоката у суді першої інстанції.( а.с.17)

Разом з цим, згідно матеріалів справи, судові засідання відбувались без участі представника позивача, який надав до суду відповідну заяву. ( а.с. 27,50)

Отже, доводи апеляційної скарги і зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, колегія суддів, переглядаючи справу в межах апеляційного оскарження та заявлених позовних вимог, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307,308 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 -відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: