Рішення № 4222431, 20.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.07.09 р. Справа № 7/139

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При помічнику судді В.Ю.Косицькій.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Державного підприємства “Вугілля України” м. Київ в особі філії “Донецьквуглезбут” м. Донецьк

До відповідача: Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” м.Вугледар

За участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне відкрите акціонерне товариство "Центральна збагачувальна фабрика "Маяк" с.Калінінське

Предмет спору: стягнення суми 40 052, 64 грн.

За участю представників:

від позивача: Загніток Я.А.- предст.за дов.;

від відповідача: Ігнатов С.Є.- предст.за дов.

від третьої особи: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

ДП “Вугілля України” м. Київ в особі філії “Донецьквуглезбут” м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до ДП “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” м.Вугледар про стягнення суми 40 052, 64 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №21-04/2-КН від 20.04.2005р., договір поставки №4-01/1-П від 28.01.2004р. з додатковими угодами; залізничні накладні №51644826, №48206636; акт приймання вугілля на Бурштинській ТЕС №2726 від 24.05.2006р.; акт про відбір проб вугілля №2726 від 23.05.2006р.; довіреність від 11.01.2006р. №56; відомість плати за користування вагонами (контейнерами) №914/849; рішення господарського суду м.Києва від 19.12.2006р. №31/560.

У поясненнях №1131 від 03.06.2009р. та у судовому засіданні відповідач суму позову визнав у повному обсязі.

За клопотанням відповідача, ухвалою суду від 15.06.2009р. залучено у справу як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне відкрите акціонерне товариство "Центральна збагачувальна фабрика "Маяк" с.Калінінське, яке у жодне судове засідання не з’явилось, вимоги ухвал суду не виконало.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №21-04/2-КН від 20.04.2005р. (далі по тексту – Договір-1).

Згідно п. 9.5 Договору-1 він діє до 31.12.2005р., зобов’язання, які не виконані на час припинення дії цього договору, продовжуються до повного виконання договірних зобов’язань (п.9.6 Договору-1).

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що договірні зобов’язання стосовно кількості вугілля, яке повинно було бути поставлено, до вказаного у договорі терміну (31.12.2005р.) в повному обсязі не виконано, тому в 2006 році сторони продовжували виконувати договірні зобов’язання в порядку п.9.6 Договору, у тому числі в частині поставки вугілля.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що на момент виникнення боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.п.1.1-1.4 Договору, постачальник (відповідач) на умовах, передбачених цим договором, зобов’язується поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити вугілля кам’яне енергетичне українського походження (далі Вугілля). Марки, азові характеристики якості та базова ціна Вугілля, яке буде поставлятися за Договором наводяться у Додатках до Договору. Період поставки, обсяги, реквізити вантажоотримувача та вантажовідправника сторони визначають у Додатках до цього Договору, які є його невід’ємною частиною. Орієнтовна ціна Договору – 85 000 000, 00 грн. (з ПДВ), орієнтовний обсяг постачання вугільної продукції протягом дії даного договору становить 685 тис. тн.

Поставка здійснюється залізничним транспортом у відкритих на піввагонах за погодженим графіком (п.2.1 Договору).

Якість вугілля, який повинен бути поставлений, узгоджена сторонами у розділі 5 договору.

Приймання вугілля по якості та кількості здійснюється у відповідності вимог Інструкцій держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. №П6 та від 25.04.1966р. №П7 з подальшими змінами та доповненнями, ДСТУ 4096-2002 „Вугілля буре, кам’яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань.”, ГТР 34.09110-2003 „Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи. Методичні вказівки”, ГКД 34.09.101-2003 „Методичні вказівки по обліку палива а електростанціях”, ДСТУ 4083-2002 „Вугілля кам’яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях” та/або іншими нормативними актами України, ГКД, прийнятими щодо цих питань на заміну або доповнення вищевказаних в частині , що не суперечить даному Договору (п.5.1 Договору-1).

Приймання вугілля за якістю узгоджено сторонами у п.5.3 договору.

У випадку, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії вантажоотримувача мають розбіжності між показниками якості постачальника, покупець протягом 1 робочого дня з моменту отримання результатів від вантажлотримувача направляє виклик постачальнику, який зобов’язаний прибути до вантажоотримувача на протязі 24 годин з моменту отримання повідомлення (п.5.3 Договору).

У разі неприбуття представника постачальника у визначений строк, результати якості та кількості отримані у вантажоотримувача є дійсними для сторін, вказуються в акті звіряння по кількості та якості. Покупець (вантажоотримувача) має право на розвантаження вугілля (п.5.3.1 Договору).

Згідно п.5.3.2 Договору, кожна з сторін має право перевірити якість постачальної партії вугілля. Аналіз виконується у лабораторії ТЕС вантажоотримувача. Результати аналізів підтверджені актом, складеним незалежним експертом (уповноваженою особою) „ССІ Україна ЛТД” ДП австралійської компанії „СС Холдінг ЛТД” є переважним для сторін над результатами лабораторії ТЕС вантажоотримувача.

Пунктом 5.3.3 Договору передбачено, що у випадку неможливості залучення для перевірки якості вугілля „ССІ Україна ЛТД” ДП австралійської компанії „СС Холдінг ЛТД”, що підтверджено письмово однією із сторін з обґрунтуванням причин, сторони узгоджують письмово та залучають до перевірки якості поставленого вугілля іншого незалежного експерта.

У разі поставки Вугілля, показники якості якого виходять за межі граничнодопустимих, покупець має право таке Вугілля до поставки не зараховувати ін. Не оплачувати, про що повідомить постачальника. Якщо представник постачальника не вивезе Вугілля протягом 72 годин з моменту повідомлення, покупець (або ТЕС вантажоотримувач) може його прийняти на умовах передбачених п.3.3 та п.п. 5.10.1 Договору, а також постачальник зобов’язаний компенсувати всі витрати ТЕС вантажоотримувача та покупця, пов’язані з поставкою неякісного вугілля (п.5.5 Договору).

Право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить з моменту підписання акта прийняття-передачі Вугілля (п.5.8 Договору).

Сторони встановлюють на вугілля, що поставляється за Договором наступні якісні показники (п.5.10 Договору):

- марка вугілля Г (ГР 0-200, Г 0-13, Г 0-100, ГСШ 0-13, ДГСШ 0-13, ДГР 0-200, ГЖКОМ, ГЖСШ 0-10, ЖР 0-200) з базовою золою – 27,2%, доступним діапазоном значення доли Аd, %, мін./макс. – 18,0/30,0 (35,0)**, базовою вологою Wкt, %, мін./макс. – 0,0/12,0.

Пунктом 5.10.1 Договору визначено, що при розрахунку вартості вугілля, яке постачається на ТЕС України за даним договором використовується наступний порядок для всіх сортів та марок вугілля:

- якщо фактичні значення показників якості відрізняються від базових, проте знаходяться в межах допустимого діапазону значень, базова ціна коригується на 2,5% за кожний процент відхилення зольності Аd і на 1,3% за кожний процент відхилення Wкt від базових значень;

- якщо фактичні значення основних показників якості виходять за межі допустимого діапазону значень базова ціна коригується таким чином:

* при збільшення зольності Аd: на 2,5% за кожний процент відхилення Аd в межах допустимого діапазону значень; на 5,0% - за кожний процент відхилення Аd в межах „верхнє допустиме значення Аd плюс 0,5%; на 10,0% - за кожний подальший процент відхилення Аd;

* при зольності прийнятого вугілля нижче 18,0% подальші надбавки по зольності не застосовуються;

* при загально вологи Wкt: на 1,3% за кожний процент відхилення Wкt в межах допустимого діапазону значень; на 5,0% - за кожний процент відхилення Wкt в межах „верхнє допустиме значення Wкt плюс 3,0%; на 10,0% - за кожний подальший процент відхилення Wкt;

- остаточна знижка по ціні на вугілля не повинна перевищувати 90,0% від базової ціни.

Порядок розрахунків передбачений у розділі 6 Договору.

Так оплата вартості послуг по перевезенню вугілля здійснюється покупцем (п.6.6 Договору).

Відповідно до п.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

На виконання умов вищевказаного договору, відповідач поставив позивачу за реквізитами вугілля у травні 2006р. за залізничними накладними №51644826 та №48206636 загальною масою 270 тн. Вантажоодержувачем є станція Бурштин Львів – Бурштинська ТЕС ВАТ „Західенерго”.

Правовідносини між вантажоодержувачем Бурштинська ТЕС ВАТ „Західенерго” та покупцем ДП “Вугілля України” за вказаною поставкою ґрунтуються на підставі договору поставки №4-01/1-П від 28.01.2004р. (далі по тексту Договір-2).

Відповідно до п.п.1.1-1.3 Договору-2, постачальник (позивач) на умовах передбачених даним Договором, зобов’язується поставити, а покупець (ВАТ „Західенерго”) прийняти та оплатити вугілля кам’яне енергетичне українського походження.

Строк дії Договору-2 обумовлений його сторонами в п.9.10 Договору-2 та в додатковій угоді №2-10/05 від 25.10.2005р. до Договору-2, та визначений до 31.12.2006р.

Приймання вугілля по якості та кількості здійснюється у відповідності вимог Інструкцій держарбітражу при раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. №П6 та від 25.04.1966р. №П7 з подальшими змінами та доповненнями, ДСТУ 4096-2002 „Вугілля буре, кам’яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань.”, ГТР 34.09110-2003 „Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи. Методичні вказівки”, ГКД 34.09.101-2003 „Методичні вказівки по обліку палива а електростанціях”, ДСТУ 4083-2002 „Вугілля кам’яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях” та/або іншими нормативними актами України, ГКД, прийнятими щодо цих питань на заміну або доповнення вищевказаних в частині , що не суперечить даному Договору (п.5.1 Договору-2).

Таким чином, на час здійснення спірної поставки, позивач перебував також у договірних відносинах з вантажоодржувачем Вугілля.

У зв’язку із невідповідністю вмісту золи у вугіллі, яка виявлена на Бруштанській ТЕС при прийманні вугілля, ВАТ „Західенерго” повернув це вугілля позивачу, що підтверджується квитанцією на групу вагонів № Е 569587 від 23.05.2006р. та як вантажоотримувач звернувся до господарського суду м. Києва про стягнення з ДП „Вугілля України” збитків за провізну плату з перевезень повернутого неякісного вугілля від станції Бурштин Львівської залізниці до Бірюково Донецької залізниці та за простій вагонів з вугіллям.

Рішенням господарського суду м. Києва № 31/560 від 19.12.2006р. позов задоволено та стягнуто з ДП „Вугілля України” на користь ВАТ „Західенерго” 20 031 грн. 84 коп. збитків.

Посилаючись на той факт, що за спірною поставкою на виконання умов Договору-1 відповідачем було поставлене вугілля, яке не відповідає якісним показникам, передбаченим у розділі 5 Договору-1, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача суму понесених збитків у загальному розмірі 40 052, 64 грн.

З позовної заяви та пояснень позивача вбачається, що заявлена до стягнення сума у розмірі 40 052, 64 грн. складається з:

- 20 031, 84 грн. – вартість сплаченої на користь ВАТ „Західенерго” суми зазнаних збитків за поставку неякісного вугілля згідно рішення господарського суду м.Києва №31/560 від 19.12.2006р.;

- 20 020, 80 грн. – провізна плата від станції Бурштин до станції Бірюково.

В підтвердження понесення витрат у вигляді сплати грошової суми за рішенням господарського суду м.Києва №31/560 від 19.12.2006р. у розмірі 20 031, 84 грн. позивачем до матеріалів справи додано платіжне доручення від 13.03.2007р. №9149 (проведено банком 13.03.2007р.) на суму 20 031, 84 грн.

Понесення збитків у сумі 20 020, 80 грн. (провізна плата від станції Бурштин до станції Бірюково) підтверджується відповідним ТЕХПД-1 ПЕРЕЛІК №264 та виникли у зв’язку з нижченаведеним.

При прийманні спірного вугілля за якістю на Бурштинській ТЕС виявлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам Договору-1.

За результатами відбору проб при прийманні продукції за якістю, зробленими Бурштинською ТЕС, була встановлена невідповідність поставленого товару якісним показникам товару, передбаченим договором №4-01/1-П (Договір-2), по якому вантажоодержувач отримував спірне вугілля від ДП „Вугілля України”.

В свою чергу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що ДП „Вугілля України” є покупцем спірного вугілля за Договором №21-04/2-КН (Договір-1).

Відповідно до п.6.6 Договору-1, оплата вартості послуг по перевезенню вугілля здійснюється покупцем.

У виконання умов договору, покупець (позивач) здійснив передплату залізничного тарифу за перевезення спірного вугілля зі станції Бірюково до станції Бурштин, що підтверджено наявним в матеріалах справи ТЕХПД-1 ПЕРЕЛІК №264.

У відповідності до п.5.5 Договору-1, у разі поставки неякісного вугілля, показники якості якого виходять за межі граничнодопустимих, покупець має право таке вугілля до поставки не зараховувати і не оплачувати, а постачальник зобов’язаний компенсувати всі витрати покупця, пов’язані з поставкою неякісного вугілля.

Факт поставки вугілля, яке не відповідає якісним показникам, передбаченим Договором-1, підтверджується актом приймання вугілля на Бурштинській ТЕС №2726 від24.05.206р., актом про відбір проб вугілля №2726 від 23.05.206р., згідно яких вміст золи у вугіллі встановлений як 68,1% проти 30% граничного допустимого вмісту золи за Договором-1. Зазначений факт також визнаний відповідачем у письмових поясненнях та у судовому засіданні.

У зв’язку із значним перевищенням встановлених Договором-1 граничнодопустимих критеріїв якості, вугілля загальною масою 270 тн було повернуто вантажоодержаувачем на станцію вантажовідправника (зі станції Бурштин на станцію Бірюково).

Таким чином, позивач не набув права власності на спірне вугілля у кількості 270 тн. У відповідності до умов Договору-1, не зарахував його у поставку та повернув постачальнику.

У зв’язку з викладеним, позивач зазнав безпідставних витрат по перевезенню вугілля у сумі 20 020, 80 грн. та просить стягнути цю суму у примусовому порядку з відповідача. Відповідачем вказана сума збитків визнана у повному обсязі.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (п.п.4) п.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 та 2 ст.623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Разом з цим, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки, у свою чергу, - це витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного пава, має право на їх відшкодування. При цьому, збитки визначаються, як втрата, якої особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ст. 623 Цивільного кодексу України сторона, яка порушила зобов'язання повинна відшкодувати заподіяні в результаті цього збитки. При цьому розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Пунктом 1 ст.224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, в тому числі, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення збитків, суд виходить з того, що складовою збитків є наявність збитків, протиправна поведінка боржника, причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками.

Таким чином, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме – наявність збитків, протиправна поведінка заподіювача збитків, причинний зв’язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача, вина.

Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності, передбаченої ст. 623 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку збитків, витрати складаються з:

- 20 031, 84 грн. – вартість сплаченої на користь ВАТ „Західенерго” суми зазнаних збитків за поставку неякісного вугілля (від станції Бірюково до станції Бурштин) за рішенням господарського суду м.Києва №31/560 від 19.12.2006р.;

- 20 020, 80 грн. – провізна плата від станції Бурштин до станції Бірюково.

У зв’язку з отриманням позивачем та подальшим поверненням неякісного вугілля за залізничними накладними №51644826 та №48206636 позивачем були понесені збитки в загальній сумі 40 052, 64 грн., які підтверджені матеріалами справи та визнані відповідачем у повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які посилається в обґрунтування своїх позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст.22, 526, 527, 610, 623, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.67, 193, 224, 225, 228 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 27, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства “Вугілля України” м. Київ в особі філії “Донецьквуглезбут” м. Донецьк задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське №1” (85670, Донецька область, м.Вугледар, ЄДРПОУ 34032208, п/р 26003301786784 у відділенні АК „Промінвестбанк” м.Мар’їнка, МФО 334635) на користь Державного підприємства “Вугілля України” (01601, вул.Богдана Хмельницького, 4, ЄДРПОУ 32709929, п/р № 2600830186 в ВАТ „Ощадбанк” м.Київ, МФО 300465) 40 052, 64 грн. збитків, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 грн., державне мито у сумі 400,52 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати підписання його повного тексту.

Повний текст рішення підписаний 20.07.2009р.

Суддя