Рішення № 4222428, 20.07.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.07.09 р. Справа № 7/145

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При помічнику судді В.Ю. Косицькій

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Сінтез ОЙЛ” м. Донецьк

До відповідача: Товарисва з обмеженою відповідальністю “Завод “Екосплав” м.Костянтинівка

Предмет спору: стягнення 11 133, 34 грн.

За участю представників:

від позивача: Бутова Л.В. - дов.

від відповідача: не з"явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Сінтез ОЙЛ” м. Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товарисва з обмеженою відповідальністю “Завод “Екосплав” м.Костянтинівка про стягнення суми боргу – 14 640,00грн., суми інфляційних – 1712,88грн., суми відсотків – 2884,08грн., суми пені – 1896,38 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки нафтопродуктів №0020-А8 від 14.01.2008р.; акт звірки від 22.05.2009р.; претензію №46-юр від 14.04.2009р.; видаткові накладні за лютий – листопад 2008р. з довіреностями до них та відповідними специфікаціями за цей же період.

Разом із листами №65-юр від 09.06.2009р. та №68-юр від 19.06.2009р. позивач надав додаткові документи для залучення їх в матеріали справи.

Заявою від 20.07.2009р. про зменшення позовних вимог, поданою в порядку ст..22 ГПК України, позивач повідомив суд про часткову сплату відповідачем суми позову та просить стягнути з ТОВ “Завод “Екосплав” 11 133, 34 грн., а саме суму боргу у розмірі 4 640, 00 грн. та санкції у розмірі 6 493, 34 грн.

Відповідач у жодне судове засідання не прибув, вимоги ухвал суду не виконав, письмовий відзив на позов не надав, правом на захист своїх інтересів не скористався, хоча про дату та час судових засідань був повідомлений належним чином.

У зв’язку з цим, справа розглянута за наявними в ній матеріалами відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір поставки нафтопродуктів №0020-А8 від 14.01.2008р. (далі по тексту договір). Договір укладено з додатками.

Відповідно до п.7.1 договору, він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2008р. З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах.

Згідно п.1.1 договору, постачальник (позивач) зобов’язується передати в установлені цим договором строки у власність покупця (відповідача) товар – нафтопродукти в асортименті, у кількості, за цінами, передбаченими у специфікаціях до цього договору, а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його в порядку та у строки, встановлені цим договором та специфікаціями до нього.

Сума договору складається із сум специфікацій на партії товару. Допускаються зміни суми договору протягом строку дії договору за письмовою згодою сторін (п.1.5 договору).

Порядок розрахунків передбачений сторонами у розділі 3 договору.

Згідно п.1.3 договору, покупець здійснює розрахунок за отриманий товар в національній валюті України в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 1 банківського дня з моменту отримання партії товару. Момент отримання відповідає даті, зазначеній у накладній постачальника.

Зміни форми оплати можливі тільки після підписання сторонами відповідної додаткової угоди (п.3.3 договору).

У разі затримки платежів за прийнятий товар постачальник має право звернутися до господарського суду на предмет стягнення заборгованості без урахування строку позовної давності (п.4.3 договору).

Пунктом 1 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Дана стаття кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Позивач відповідно до умов договору поставив відповідачу з 13.02.2008р. по 05.11.2008р. нафтопродуктів на загальну суму 139 080, 00 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними, підписаними, у тому числі, повноважним представником відповідача за довіреністю та специфікаціями – додатками до договору (том №1 справи арк.. 18 – 154, том №2 справи арк..1 – 12).

Порядок розрахунків (платежів) сторонами узгоджений в розділі 3 договору.

У зв’язку з неповною сплатою отриманого товару, позивач звернувся до відповідача з претензією №46-юр від 14.04.2009р. щодо оплати 20 396, 74 грн., з яких сума боргу складає 14 640, 00 грн..

В підтвердження отримання відповідачем вказаної претензії свідчить підпис відповідача на самій претензії (том №2 справи арк..15 – 16).

У зв’язку з неповною оплатою відповідачем отриманого товару, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути суму боргу за поставлений товар у розмірі 4 640, 00 грн. в примусовому порядку.

Шляхом оцінки матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем наявна сума боргу у розмірі 4 640, 00 грн., яка доведена матеріалами справи та підлягає стягненню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за листопад 2008р. – травень 2009р. інфляційні у сумі 1 712, 88 грн.

Інфляційні перераховані судом відповідно до чинного законодавства, складають 2 861, 25 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 1 712, 88 грн., що не суперечить чинному законодавству.

Таким чином, сума інфляційних підлягає стягненню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.5.1 договору, за несвоєчасну оплату (невиконання зобов’язань, зазначених у п.3.1 договору) покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення спору, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно п.5.2 договору, у разі несвоєчасної оплати отриманого Товару покупець додатково до суми боргу та пені оплачує постачальнику процент по невиконаних грошовим зобов’язанням у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами постачальника.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач заявив до стягнення з відповідача пеню у сумі 1 896, 38 грн. за період з 07.11.2008р. по 22.05.2009р. та 0,1% від суми боргу за прострочення платежу в сумі 2884,08 грн.

Зазначені суми перераховані судом у відповідності до умов договору, приписів чинного законодавства та складають:

- пеня – 1 894, 96 грн.;

- 0,1% від суми боргу – 2 884, 08 грн.

Таким чином, сума 0,1% від суми боргу у розмірі 2 884, 08 грн. підлягає стягненню у повному обсязі, пеня підлягає стягненню частково у розмірі 1 894, 96 грн.

Вимоги щодо стягнення з відповідача пені в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв’язку з безпідставністю заявлення.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193, 216-218, 265 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Сінтез ОЙЛ” м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод “Екосплав” м.Костянтинівка про стягнення 11 133, 34 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод “Екосплав” (85102, Донецька область, м.Костянтинівка, вул..Б.Хмельницького, 1, ЄДРПОУ 33560703, р/р 26006219090001 у ВАТ АКБ „Капітал” м.Донецьк, МФО 334828) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Сінтез ОЙЛ” (83016, м.Донецьк, вул..Кірова, 45, ЄДРПОУ 35636403, р/р 26006175307121 у Лівобережному віділенні ДОФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011) борг у сумі 6 460, 00 грн., інфляційні у сумі 1 712, 88 грн., пеню у сумі 1 894, 96 грн., 0,1% від суми боргу у розмірі 2 884, 08 грн., державне мито у сумі 111, 32 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312, 44 грн.

В залишковій частині вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

Суддя Сгара Е.В.