Рішення № 4222074, 20.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.09 Справа№ 12/98

Суддя господарського суду Львівської області Запотічняк О.Д. при секретарі Маїк С.Б. розглянула у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО”, м. Київ,

до відповідача: Приватного підприємства «Агрофірма «Маяк», Львівська область, Буський район, с. Старий Яричів,

про стягнення заборгованості в сумі 167 802, 32 грн.

За участю представників:

від позивача: Грищенко О.М.( довіреність у матеріалах справи);

від відповідача: Панюра Н.Ф. (довіреність у матеріалах справи).

Представникам сторін роз’яснено зміст ст. 22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО” до Приватного підприємства «Агрофірма «Маяк»про стягнення заборгованості в сумі 167 802, 32 грн.

Обставини справи: Ухвалою суду від 25.05.09 р. порушено провадження у справі та призначено слухання на 04.06.09 р.

Судовий розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалі суду від 04.06.09 р.

У судовому засідання 16.06.09 р. оголошувалась перерва до 20.07.09 р.

У продовженому після перерви судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник Відповідача після перерви визнав позовні вимоги у частині суми основного боргу –98 515, 74 грн., в задоволенні решти позовних вимог просив відмовити. Подав клопотання про зменшення розміру пені, оскільки штрафні санкції є надмірно великими порівняно із збитками кредитора, а також враховуючи скрутне економічне становище підприємства.

Повний текст рішення виготовлено, підписано та оголошено 20.07.09 р.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази і оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне:

25.03.08 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО” ( далі –продавець) та Приватним підприємством «Агрофірма «Маяк»(далі –покупець) було укладено договір № ЗУФ –42/03/08 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець продає засоби захисту рослин (товар) на умовах даного договору, а покупець зобов’язався на умовах та в порядку, визначених договором, приймати названий товар та оплачувати його.

Відповідно до п. 2.1 договору асортимент товару, його кількість, ціна визначаються в додатках та/або накладних документах відпуску товару, що є невід’ємною частиною договору.

На виконання умов договору постачальник поставив покупцю продукцію на загальну суму 98 515,74 грн. Факт передачі товару постачальником та отримання його покупцем підтверджується видатковими накладними (а.с. 21-30). А отже, продавець (ТзОВ „ТРИДЕНТА АГРО”) виконав свої зобов’язання по договору належним чином та в повному обсязі.

Відповідно до п. 5.3 Договору встановлено, що покупець здійснює оплату товару в два етапи: 20% від вартості товару оплачуються покупцем в строк до 04.04.2008 р.; 80% від вартості товару оплачуються в строк до 01.12.2008 р.

Проте Відповідач Приватне підприємство «Агрофірма «Маяк», що виступає покупцем товару, лише частково погасив існуючий розмір заборгованості за договором, оплативши 30 000, 00 грн.

Станом на 20.05.09 р. загальна заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 98 515, 74 грн.

Позивачем нараховано Відповідачу:

- індекс інфляції в розмірі 8 009, 08 грн.;

- три проценти річних в розмірі 1 220, 08 грн.;

- пеню в розмірі 9 775, 36 грн.;

- курсову різницю в розмірі 35 504, 69 грн.;

- штраф у розмірі 14 777, 37 грн.;

Приймаючи рішення у справі, суд виходив з наступного:

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як уже зазначалося, за умовами договору Товариством з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО” (продавцем) було поставлено Приватному підприємству «Агрофірма «Маяк»(покупцю) продукцію на загальну суму 98 515, 74 грн. Факт передачі товару постачальником та отримання його покупцем підтверджується видатковими накладними (а.с. 21-30 ), що свідчить про виконання продавцем своїх договірних зобов’язань належним чином та в повному обсязі.

Відповідач Приватне підприємство «Агрофірма «Маяк», що виступає покупцем товару, лише частково погасив існуючий розмір заборгованості за договором, оплативши 30 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу:

- індекс інфляції в розмірі 8 009, 08 грн.;

- три проценти річних в розмірі 1 220, 08 грн.;

Нарахування індексу інфляції здійснюється на основну суму боргу, тобто 98 515, 74 грн. У підрахунках Позивач допустив помилки, оскільки нараховував індекс інфляції за кожен наступний місяць не на основну суму боргу, а на борг з урахуванням інфляції за попередній місяць. Внаслідок цього сума індексу інфляції, відшкодування якої вимагає Позивач, є необгрунтованою. Після здійснення перерахунку суд виявив, що сума індексу інфляції становить 7 979,78 грн.

Відповідно до п. 8.2 договору за прострочення виконання зобов’язання покупець зобов’язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення, тому Позивачем нарахована пеня Відповідачу в розмірі 9 775, 36 грн. за 151 день прострочення платежу.

Згідно із ст. 551 ЦК України розмір неустойки (в даному випадку –пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Оскільки у позовних вимогах та під час судових засідань Позивач жодним чином не підтвердив збитків, що виникли внаслідок невиконання зобов’язання Відповідачем, та, зважаючи на складну економічну ситуацію, що склалася в Україні в кінці 2008 на початку 2009 рр., а особливо в сільськогосподарській сфері, запобігаючи збагаченню кредитора за рахунок боржника, не допускаючи заінтересованості кредитора у порушенні зобов’язання боржником, суд вирішив зменшити суму пені на 3000, 00 грн.

Згідно із ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо ж у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У Додатку № 1 до договору зазначено, що курс долара США на день підписання даного договору становить –5,05 грн./дол. США. Як вказано в примітці до даного Додатку, у випадку, якщо курс долара США на день оплати вищий, ніж курс долара США на день підписання договору, сторони для визначення суми, яка підлягає оплаті, використовують формулу:

S = (A1/A2) * B,

де S –ціна на момент оплати;

B –ціна на момент підписання;

A1 –курс (НБУ) долара США до гривні на день перерахування грошей;

A2 –курс (НБУ) долара США до гривні на день підписання договору.

Станом на 01.12.08 р. офіційний курс долара США до гривні становив 6, 87 грн./дол. США, що підтверджується довідкою АБ «ІНГ Банк Україна». Таким чином, Позивачем нараховано Відповідачу курсову різницю у сумі 35 504, 69 грн.

Відповідно до п. 8.4 договору за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує штраф у розмірі 15% від вартості неоплаченого товару.

Оскільки згідно із ч. 1 ст. 61 Коституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, суд вважає недоречним стягнення штрафних санкцій з Приватного підприємства Агрофірми «Маяк», зважаючи на суму пені.

Згідно із договором № 91/04/09 від 23.04.09 р. про надання правової допомоги укладеного між ТзОВ „ТРИДЕНТА АГРО” та ТзОВ „НЕЗАЛЕЖНА ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ”, Позивачу надано юридичних послуг на суму 6 700, 00 грн. які він оплатив та просить суд їх відшкодувати, стягнувши з Відповідача.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, а також зважаючи на положення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.07 р. № 01-8/973 „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права” п. 10 нормами процесуального права передбачено відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені учасником судового процесу за отримання лише послуг адвокатів, а не інших представників такого учасника. Ст. 28 ГПК України, визначаючи підстави представництва юридичних осіб та громадян у господарському суді, не обмежує їх у виборі тих осіб, які здійснюватимуть таке представництво. Водночас у вирішенні питань, пов'язаних з розглядом вимог сторін та третіх осіб про відшкодування їх витрат на послуги представників у господарському суді, слід враховувати, що за приписом ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому ЗУ "Про адвокатуру". Дія цього закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Відповідно до ст. 2 ЗУ "Про адвокатуру" адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Таким чином, стаття 44 ГПК України передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не інших представників.

Як вбачається з матеріалів справи позовна, заява підготовлена адвокатом Бонтлабом В.В., безпосереднє ж представництво на судових засіданнях здійснював його помічник. Тому суд вважає, що Відповідач повинен відшкодувати 3000, 00 грн. за послуги, надані адвокатом ТзОВ «ТРИДЕНТА АГРО», що стосуються лише оформлення позовної заяви до суду.

З огляду на викладені обставини, суд зробив висновок, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 152 995,65 грн., з яких основна заборгованість –98 515,74 грн.; курсова різниця –35 504, 69 грн.; індекс інфляції –7 979,78 грн.; 3 % річних –1 220,08 грн.; пеня –6 775,36 грн. та вартість послуг адвоката 3000,00 грн.

Судові витрати покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: в сумі 1529,95 грн. державного мита та 285,38 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 526, 533, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 250 ГК України, ст. ст. 33 , 43, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Агрофірми «Маяк»(80463, Львівська область, Кам”янка - Бузький район, с. Старий Яричів, вул. Заводська, 2, код ЄДРПОУ 23948019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО” (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, код ЄДРПОУ 25591321) 154 810,98 грн. заборгованості.

3. Видати довідку на повернення Товариству з обмеженою відповідальністю „ТРИДЕНТА АГРО” (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28А, код ЄДРПОУ 25591321) 87,97 грн. зайво сплаченого державного мита.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

6. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя