Рішення № 4222078, 14.07.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.09 Справа№ 9/97

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Марочканич І.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора Львівської області в інтересах Уповноваженого державою органу –Миколаївської міської ради в особі

Позивача: Міського державного комунального підприємства „Миколаївтеплокомуненерго”, м. Миколаїв, Львівської обл.,

До відповідача: Міського комунального підприємства „Житлово-комунальне управління”, м. Миколаїв, Миколаївський р-н, Львівської обл.,

Про стягнення боргу за в сумі 8 889 грн. 82 коп.

За участю представників:

Від позивача: Макогон Ю.І. –прокурор,

Від позивача: Грицишин М.І. –представник,

Від відповідача: Охабський М.Я. - директор.

Представникам роз”яснено права та обов”язки визначені статтею 22, 29 ГПК України.

Представники сторін не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора Львівської області в інтересах уповноваженого державою органу –Миколаївської міської ради в особі: Позивача: Міського державного комунального підприємства „Миколаївтеплокомуненерго”, м. Миколаїв, до відповідача: Міського комунального підприємства „Житлово-комунальне управління”, м. Миколаїв, про стягнення боргу в сумі 8 889 грн. 82 коп.

Ухвалою суду від 21.05.2009 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 14.07.2009 року, про що сторони були належним чином, під розписку, повідомлені: Прокурор –29.05.09р., Позивач –01.06.09р., а Відповідач –29.05.09р., про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованими кореспонденціями відповідно № 4354461, № 4354488, № 4354623 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень –в матеріалах справи).

Прокурор в судове засідання прибув, просить задоволити позовні вимоги в сумі 8889,82 грн. у повному обсязі з підстав наведених у тексті позовної заяви.

Представник позивача прибув, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, подав в судовому засіданні довідку № 146 від 13.07.09р. про те, що заборгованість МКП „Житлово-комунальне управління” перед МДКП „Миколаївтеплокоменерго” за опалення станом на 01.07.2009р. становить 11 722,98 грн., подав документи, які вимагалися судом (оригінали –для огляду, копії –у справі), акт звірки розрахунків від 13 липня 2009р., просить позов задовільнити в межах позовних вимог - повністю.

Відповідач в судове засідання прибув, позовні вимоги визнає в повному обсязі, подав лист, в якому просить розтермінувати заборгованість за надані послуги перед МКП „Теплокомуненерго” в сумі 11 722,98 грн. терміном на 6 місяців, відзиву на позовну заяву не надав.

Суд, заслухав пояснення представників сторін, оглянув подані позивачем докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що у справі достатньо доказів для розгляду справи по суті спору. Справа розглядається згідно вимог статті 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

В ході розгляду справи суд ВСТАНОВИВ:

Між МДКП „Миколаївтеплокомуненерго” (Позивачем –у справі) та МКП „Житлово-комунальне управління” (Відповідачем - у справі) 01 жовтня 2008 року було укладено Договір № 36 про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі Договір).

Відповідно до Договору № 36, позивач (енергопостачальна організація) бере на себе зобов’язання постачати відповідачу (Покупцеві) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Покупець зобов’язується отримувати та оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в термін, передбачені даним Договором.

Умови і порядок постачання теплової енергії сторони передбачили у п.2 Договору № 36.

Порядок розрахунків за теплову енергію сторони визначили у п. 6 даного договору.

Однак, Відповідач, в порушення вищевказаних умов договору, за поставлену позивачем теплову енергію станом на час подання прокурором позову до господарського суду Львівської області –20.05.2009р. (вхідний № 3558) заборгував 8889 грн. 82 коп.

На час розгляду справи відповідач боргу в сумі 8889 грн. 82 коп., в межах позовної заяви, не сплатив.

Як вбачається з матеріалів даної справи, заборгованість відповідача перед позивачем зросла та складає 11722,98 грн.

Однак ні прокурор, ні позивач заяви, в порядку статті 22 ГПК України, про збільшення розміру позовних вимог –не подавали, відповідачеві такої заяви не надсилали, просять задовільнити позов в межах заявлених прокурором позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача 8889 грн. 82 коп. основного боргу.

В судовому засіданні встановлено, підтверджується матеріалами даної справи, основний борг відповідача перед позивачем, згідно вимог позовної заяви складає 8899 грн. 82 коп., що визнано відповідачем та підтверджується довідкою № 146 від 13.07.09р., актом звірки взаєморозрахунків, підписаний позивачем та відповідачем та засвідчений печатками двох сторін.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 8889 грн. 82 коп. підлягають задоволенню.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Заслухавши думку учасників судового процесу щодо клопотання відповідача про розстрочення (розтермінування) суми боргу 11722,98 грн. терміном на 6 місяців, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача від 14 липня 2009 року № 335/2-3 підлягає до задоволення частково, відповідно до п. 6 статті 83 ГПК України, а саме: розстрочити виконання рішення суду строком (терміном) на 5 (п»ять) місяців, з оплатою боргу наступним чином, з часу набрання даним рішенням законної сили, відповідно до статті 85 ГПК України:

у серпні 2009р. - в сумі 1954,00 грн.;

в вересні 2009р. - в сумі - 1954,00 грн.;

у жовтні 2009р. - в сумі - 1954,00 грн.;

у листопаді 2009р. - в сумі 1954,00 грн.;

в грудні 2009р. - решту боргу в сумі –1073 грн. 82 коп.

Суд виходив з наступного розрахунку: позов заявлено на суму 8889,82 грн. основного боргу, отже, 1954,00 грн. х 4 міс. = 7816,00 грн., 8889,00 грн. –ціна позову –7816,00 грн. = 1073,82 грн., 1073,82 грн. + 7816,00 грн. = 8889,82 грн.

14.07.09р. за згодою сторін, оголошено вступну і резолютивну частини рішення, повний текст рішення у справі оформлений відповідно до статті 84 ГПК України, 20.07.2009р., рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, 20.07.09р. + 10 днів = 30.07.2009р., відтак строк для оплати основного боргу в сумі 8889,82 грн., з урахуванням розстрочення, починається з 31.07.2009р.

Отже реальний строк для погашення відповідачем розстроченого платежу –починається з 31.07.2009р., після набрання даним рішенням законної сили.

Розмір боргу визнаний відповідачем, але не заявлений прокурором та позивачем відповідно до статті 22 ГПК України, в сумі 2833 грн. 16 коп. (11722,98 грн. –8889,82 грн.) судом до уваги не приймається, так як і прокурор і позивач, відповідно до вимог чинного законодавства мають право за захистом своїх порушених майнових прав та охоронюваних законом інтересів, в цій частині, відповідно до статті 16 ЦК України, в межах загального строку позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які прибули в дане судове засідання, оглянув та дослідив подані сторонами докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований визнаний відповідачем та підлягає до задоволення повністю, розстрочити виконання рішення терміном на 5 (п»ять) місяців.

Право на звернення прокурора до господарського суду в інтересах держави визначено п. 6 статті 20 Закону України «Про прокуратуру», передбачено статтями 2 та 29 ГПК України, Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р.

Судові витрати: державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення суду покласти на відповідача згідно ст. 49 ГПК України та стягнути в дохід Державного бюджету України, згідно законодавства чинного на час звернення прокурора з позовом до суду.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 1, 2, 4-3, 4-7, 12, 15, 22, 29, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 69, 75, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити повністю.

2. Стягнути з Міського комунального підприємства „Житлово-комунальне управління” (п. і. 81600, Львівська область, місто Миколаїв, вулиця Д.Галицького, 8, код ЄДРПОУ 05759646) на користь Міського державного комунального підприємства „Миколаївтеплокомуненерго” (п. і. 81600, Львівська область, місто Миколаїв, вулиця Грушевського, 1, код ЄДРПОУ 30492187) 8889 грн. 82 коп. - основного боргу.

3. Стягнути з Міського комунального підприємства „Житлово-комунальне управління” (п. і. 81600, Львівська область, місто Миколаїв, вулиця Д.Галицького, 8, код ЄДРПОУ 05759646) на користь Державного бюджету України 102 грн. 00 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Розстрочити виконання рішення терміном на 5 (п»ять) місяців, шляхом погашення основного боргу в сумі 8889 грн. 82 коп. –в серпні в сумі 1954 грн. 00 коп., в вересні 2009р. –1954 грн. 00 коп., в жовтні 2009р. в сумі 1954 грн. 00 коп. в листопаді 2009р. в сумі 1954 грн. 00 коп. в грудні 2009р. –решту 1073 грн. 82 коп.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя