Постанова № 42219989, 28.11.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

28 листопада 2014 року Справа № 814/2920/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Зощак В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1,56301

доВрадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області, вул. Маяковського, 91,Врадіївка,Врадіївський район, Миколаївська область,56301

провизнання протиправними та скасування розпоряджень, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач,) звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про відкликання частини позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати розпорядження Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі по тексту також - відповідач, РДА) від 20.08.2014р. №142-рк «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності та розпорядження від 09.09.2014р. №154-рк «Про звільнення ОСОБА_1», поновити його на посаді завідувача сектору культури Врадіївської районної державної адміністрації а також стягнути з Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з утриманням всіх витрат.

Врадіївська районна державна адміністрація Миколаївської області позов не визнала, зазначивши, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та його подальше звільнення були здійснені обґрунтовано та з дотриманням чинного законодавства.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог, виходячи з такого.

При розгляді справи встановлено, що з 01.07.2013 року позивач працював завідуючим сектором культури Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області.

Розпорядженням від 20.08.2014р. голови Врадіївської райдержадміністрації №142-рк позивачу оголошено догану з мотивуванням «за неналежний контроль за діяльністю працівників структурного підрозділу, неналежне виконання службового обов'язку як керівника структурного підрозділу, що призвело до порушення законодавства про оренду комунального майна».

Досліджуючи обставини, з якими закон пов'язує наявність або відсутність в діях позивача інкримінованих йому правопорушень, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 147, 147-1, 149 Кодексу законів про працю України (далі по тексту також - КЗпП) за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

1) догана;

2) звільнення.

Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до ч.3 ст.40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Приписами ст.235 КЗпП визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

В матеріалах справи наявний договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності, від 19 лютого 2014р. №4, сторонами якого є Врадіївська районна державна адміністрація (орендодавець) і фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (орендар). Предмет оренди - частина адміністративної будівлі районного будинку культури.

Як вбачається з Положення про сектор культури Врадіївської РДА, затвердженого Розпорядженням голови Врадіївської РДА від 01.06.2013р. №120-р, сектор є окремою юридичною особою. Відповідно ця особа не була стороною договору оренди, отже договором на позивача не могли бути покладені будь-які юридичні зобов'язання.

У розпорядженні про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності від 20.08.2014р №142-рк не конкретизовано, в чому саме полягало неналежне виконання службового обов'язку та які саме порушення законодавства про оренду це за собою потягнуло.

При цьому, юридична відповідальність повинна носити конкретизований характер та наступати за конкретно визначені порушення, проте зазначеним вимогам розпорядження про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 не відповідає.

В своїх поясненнях відповідач зазначає, що листом голови райдержадміністрації від 23.01.2013р. начальнику відділу культури і туризму ОСОБА_1 вказано на необхідність щомісячно надавати на адресу райдержадміністрації копії договорів оренди комунального майна та концесії, укладених ОСОБА_1, як начальником відділу, повідомляти про наявність заборгованості по орендній платі.

На думку відповідача, цей обов'язок ОСОБА_1 не було виконано, що стало однією із підстав накладення стягнення у виді догани. Як встановлено в судовому засіданні, юридична особа, яку очолював позивач (відділ культури, а в подальшому - сектор культури) ніяких договорів оренди комунального майна та концесії не укладала.

До того ж строк застосування стягнення законодавцем визначено в один місяць з моменту виявлення порушення (стаття 148 КЗпП України). Зі змісту листа вбачається, що інформацію позивач повинен був вперше подати у лютому 2013 року, це і є часом виявлення порушення, а отже строк стягнення за цей епізод порушення станом на день оголошення догани - 20.08.2014р. - сплив.

Як пояснив представник відповідача, протокольним дорученням засідання комісії з питань оренди комунального майна від 14 серпня 2014 року ОСОБА_1 доручено провести акти звірок з орендарями комунального майна та виявити заборгованість, про що повідомити голову комісії. Це доручення ОСОБА_1 не було виконане, що стало, на думку позивача, однією із підстав для застосування стягнення у виді догани.

В судовому засіданні відповідач - суб'єкт владних повноважень, на якого законом покладено тягар доказування в адміністративній справі, не надав доказів того, яким чином окрема юридична особа - сектор культури РДА - могла здійснювати контроль за виконанням договору оренди, укладеного між іншими юридичними особами, та яким чином керівник сектору культури міг складати та підписувати акти звірки до договору, стороною якого сектор культури не є.

Так, відповідачем не надано доказів укладення будь-якого цивільного правочину (довіреність, договір-доручення тощо), який би надавав право сектору культури виконувати правомочності орендодавця по договору оренди.

Крім того, чинним законодавством та посадовими обов'язками ОСОБА_1 не передбачено його підпорядкування комісії з питань оренди комунального майна та необхідність виконання розпоряджень цього органу. Тому, у разі невиконання рішень в діях службовця не може бути складу дисциплінарного проступку.

19.08.2014 року позивачу надано лист від голови райдержадміністрації вих.№1155/16-01, яким пропонувалося надати письмові пояснення у зв'язку з поданням прокуратури Врадіївського району від 07.08.2014р. та надати акти звірки заборгованості по орендній платі.

Як пояснив в судовому засіданні позивач, про зміст подання прокуратури Врадіївського району йому відомо не було. Доказів зворотного відповідачем не надано.

Також дорученням першого заступника Врадївської РДА від 19.08.2014р. №1156/16-01 доручено завідувачу сектора культури ОСОБА_1 проводити щомісячно акти звірки з орендарями комунального майна.

На цей лист та на доручення позивачем надано відповідачу пояснення від 19.08.2014р. вих..№138, в якому він зазначив, що подання прокуратури Врадіївського району від 07.08.2014р. він не отримував. До свого пояснення позивач додав акт звірки по орендній платі по договору оренди з ОСОБА_3 за період квітень - липень 2014р.

Тобто, фактично вимоги голови РДА та першого заступника голови РДА позивачем було виконано, шляхом надання в той же день відповідної інформації.

До складу дисциплінарного проступку входить вина та протиправність, як обов'язкові елементи складу будь-якого правопорушення.

При цьому, в діях позивача, якими в судовому засіданні відповідач вмотивував необхідність застосування до нього дисциплінарного стягнення такі ознаки судом не встановлені, а отже склад дисциплінарного проступку відсутній. У розпорядженні про застосування до позивача догани взагалі конкретно не визначено за що цей захід було застосовано, що також свідчить про відсутність конкретного дисциплінарного проступку.

Крім того, відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Відповідачем не надано доказів того, що від позивача ОСОБА_1 відбиралися письмові пояснення з приводу вчиненого порушення, що є грубим порушенням процедури притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Тому застосування до позивача Розпорядженням від 20.08.2014р. голови Врадіївської райдержадміністрації №142-рк стягнення у вигляді догани суд вважає неправомірним.

В подальшому Розпорядженням голови Врадіївської РДА від 09.09.2014р. №154-рк ОСОБА_1 звільнено з посади завідуючого сектору культури райдержадміністрації з 09.09.2014р. на підставі п.3 статті 40, статті 43-1 КЗпП за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. В цьому розпорядженні зазначено, що при звільненні позивача враховано наявність дисциплінарних стягнень відповідно до розпоряджень голови РДА від 19.02.2014р. №27-рк; від 15.05.2014р. №72-рк, від 20.08.2014р. №142-рк, невиконання доручення голови райдержадміністрації від 09.09.2014р. №1247/16-01, доручення заступника голови райдержадміністрації від 09.09.2014р. №1248/16-01. Також зазначено, що воно видане на підставі погодження Миколаївської облдержадміністрації від 08.09.2014р. №3492/0/05-28/3-14.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992р. №9, за передбаченими п.3 ст.40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Отже, для звільнення в порядку, передбаченому ст.40 п.3 КЗпП необхідно встановити наявність попередніх дисциплінарних стягнень, а також вчинення нового проступку по роботі.

При розгляді справи встановлено, що в минулому ОСОБА_1 протягом року до звільнення неодноразово було притягнено до дисциплінарної відповідальності: відповідно до розпоряджень голови РДА від 19.02.2014р. №27-рк; від 15.05.2014р. №72-рк, від 20.08.2014р. №142-рк. Останнє з перелічених розпоряджень ним оскаржено в судовому порядку в рамках цієї справи. Застосування інших дисциплінарних стягнень позивачем не оскаржувалося. За таких умов у випадку вчинення нового проступку по роботі власник або уповноважений ним орган дійсно мав би право звільнити ОСОБА_1.

Відповідно до статті 147 КЗпП за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

В тексті розпорядження про звільнення зазначається, що підставою для такого стягнення стала наявність дисциплінарних стягнень у ОСОБА_1 в 2014 році, а також невиконання доручення голови райдержадміністрації від 09.09.2014р. №1247/16-01, доручення заступника голови райдержадміністрації від 09.09.2014р. №1248/16-01.

Так, 09.09.2014 року головою Врадіївської РДА надано позивачу доручення №1247/16-01 про надання до 15:00год. 09.09.2014р. письмових пояснень щодо невиконання доручення голови райдержадміністрації «Про вивільнення приміщення». Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, раніше, 18 червня 2014 року позивачу надано доручення звільнити кабінети, які займає централізована бухгалтерія сектору культури і розмістити бухгалтерію в одному з запропонованих інших приміщень. Це доручення не було виконане позивачем. При цьому, суду не надано доказів того, що за невиконання доручення від 18 червня 2014 року позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Як встановлено в судовому засіданні позивача звільнено з роботи за інше порушення - ненадання письмових пояснень з приводу цього попереднього доручення.

Іншою підставою звільнення (як слідує із пояснень представника відповідача) стало ненадання позивачем письмових пояснень за дорученням заступника голови РДА від 09.09.2014р. №1248/16-01 щодо листа, який надійшов від директора Новопавлівського будинку культури, в якому зазначається, що за проведення двох дискотек у будинку культури позивач та орендар ОСОБА_3 отримали 600 грн..

Згідно акта від 09 вересня 2014 року, який надано відповідачем, ОСОБА_1 відмовився надати зазначені письмові пояснення на доручення голови та заступника РДА. Але в акті не зазначено джерело обізнаності підписаних осіб про цю обставину, та з акта не зрозуміло, що за особи його склали, яке відношення вони мають до службових відносин позивача з відповідачем. Не зазначені а акті їх імена, посади, будь-яка інформація. Це унеможливлює для суду перевірку та оцінку цього доказу.

Як вбачається із доручень голови та заступника голови РДА, вони були датовані 09.09.2014р. та в них пропонувалося позивачу надати письмові пояснення в термін до 15:00 год. цього ж дня.

Відповідачем не надано фактичних даних про те, в який час 09.09.2014р. позивачу фактично вручено це доручення і чи мав він можливість виконати це доручення, а саме скласти певні письмові документи до 15:00 год.. В той же день, 09.09.2014 року ОСОБА_1 звільнено.

При цьому, відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_1 запропоновано надати пояснення по суті скоєного проступку, як це передбачено статтею 149 КЗпП, що є грубим порушенням порядку застосування дисциплінарного стягнення. В судовому засіданні позивач пояснив, що пояснення з приводу порушення у нього не відбиралися.

Відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1999р. N1374 Порядку призначення на посади та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій, керівники управлінь, відділів, інших структурних підрозділів районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій призначаються на посади та звільняються з посад головами державних адміністрацій за погодженням з відповідними обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Звертає на себе увагу той факт, що позивача звільнено з роботи 09.09.2014р. за невиконання доручень РДА від 09.09.2014р., в той же час Миколаївська облдержадміністрація надала погодження на його звільнення 08.09.2014р., тобто раніше, ніж позивач вчинив порушення, за яке до нього застосоване стягнення у виді звільнення. Тобто звернення до Миколаївської облдержадміністрації та відповідно надання згоди на звільнення не пов'язане з інкримінованим позивачеві порушенням трудового законодавства, за яке застосоване стягнення в виді звільнення.

Зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що під час прийняття розпоряджень про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності і про його звільнення відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений законодавством України.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області від 20.08.2014 року №142-рк "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" в частині оголошення ОСОБА_1 догани.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області від 09.09.2014 року №154-рк "Про звільнення ОСОБА_1".

Поновити ОСОБА_4 на посаді завідувача сектору культури Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області.

Зобов'язати Врадіївську районну державну адміністрацію Миколаївської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 256 КАС України постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору культури Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області та зобов'язання Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць виконуються негайно.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний