Постанова № 42219988, 09.12.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2014 року Справа № 814/3357/14

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В., за участю секретаря судового засідання Зощака В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Реалбудсервіс-Транс", вул. Синявського, 59, Костянтинівка, Арбузинський район, Миколаївська область, 55340 доЮжноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області, вул. Енергобудівників, 5, Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55002 проскасування податкового повідомлення - рішення від 17.01.2014р. № 0000022201, від 17.01.2014р. № 0000012201, В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Реалбудсервіс-Транс» (далі по тексту - позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Миколаївської області (далі по тексту - відповідач, ДПІ) від 17.01.2014 року № 0000022201, яким йому визначено грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 314063,75 гривень, з яких 251251,00 грн. - донараховано податку та 62812,75 грн. - штрафних санкцій, та № 0000012201 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 194792,50 грн., з яких 155834 - донараховано податку та 38958,50 грн. - штрафних санкцій.

Відповідач позов не визнав, зазначивши про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Платинум Систем» за листопад 2012 р., та ТОВ «Дейверс Інвест» за липень 2012 року, що слугувало підставою для виначення податкових зобов'язань.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

В грудні 2013 року Южноукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Миколаївській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Дейверс Інвест» у липні 2012 р. та з ТОВ «Платинум Систем» за листопад 2012 року, та з питань правомірності формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ «Платинум Систем» за 4 квартал 2012 року, за результатами якої складено акт № 46/22-01/37564631 від 31.12.2013 року.

В ході перевірки відповідач дійшов висновку про порушення суб'єктом господарювання ПП «Реалбудсервіс-Транс» п. 198.3, 198.6 ст. 198, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до безпідставного завищення податкового кредиту за липень та листопад 2012 року на суму ПДВ 251251 грн. та заниження податку на прибуток на суму 155834 грн.

Підставою для таких висновків є посилання відповідача на акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області №1861/7/14-03-22-08-19 від 31.10.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Платинум Систем» щодо підтвердження господарських відносин з платником податків контрагентом-постачальником ПП «Кірс» за жовтень-листопад 2012 року та контрагентами-покупцями» та акт ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області № 2/23-00-22-04/30842594 від 09.09.2013 року «Про результати проведення позапланової перевірки ПП «Кірс» з питань дотримання вимог податкового законодавства».

На підставі наведеного вище Акту перевірки від 31.12.2013 року ДПІ 17.01.2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000022201, яким йому визначено грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 314063,75 гривень, з яких 251251,00 грн. - донараховано податку та 62812,75 грн. - штрафних санкцій, та № 0000012201 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 194792,50 грн., з яких 155834 - донараховано податку та 38958,50 грн. - штрафних санкцій.

Досліджуючи обставини, з якими закон пов'язує наявність або відсутність в діях суб'єкта господарювання податкового правопорушення, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, що була чинною у відповідних податкових періодах), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Приписами п.135.2 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.137.1 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п.138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Із п.138.2 ПК України слідує, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.139.1.9 ПК України витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Приписами п.198.1 ст.198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Системний аналіз правових норм, якими регулюються правовідносини, що є предметом судового дослідження, вказує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Не можуть бути включені до складу витрат та податкового кредиту витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна.

Для віднесення відповідних сум до складу валових втрат та податкового кредиту в розумінні ПК України не передбачається умова відслідкування та контролю платником податку (добросовісним набувачем товару, послуг та ін.) реальної сплати цих сум до бюджету контрагентом, а тим більше контрагентів безпосереднього контрагента суб'єкта господарювання. Чинним законодавством на сторону в господарському зобов'язанні не покладено обов'язок з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентом.

До того ж суб'єкт господарювання (добросовісний учасник угод та господарських операцій) не наділений можливістю контролю (навіть за власною ініціативою) за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання як платник податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (ст.61 Конституції України). Зазначена обставина (недобросовісність учасника угоди щодо сплати податків та зборів) не є підставою для позбавлення платника податку права на відображення в складі валових витрат та податкового кредиту понесені витрати на придбання товарів (послуг), якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження понесених витрат та фактичного здійснення господарських операцій.

Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів (послуг) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, яких виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

Зазначена правова позиція, зокрема, викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.2010 за позовом ПП "Армавір" до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 19.11.2010 у справі за позовом ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" до Кременчуцької ОДПІ, від 31.01.2011 за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ, а також у Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 по справі "Булвес" проти Болгарії. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2012 року між позивачем та ТОВ «Платинум Систем» укладено договір на поставку будівельних матеріалів № 128. На виконання зазначеного договору № 128 позивачем придбано дві партії будівельних матеріалів на загальну суму 890 480,95 грн., в т.ч. ПДВ - 148 413,49 грн. Вказані будівельні матеріали отримувались безпосередньо зі складу ТОВ «Платинум Систем» та транспортувались орендованими транспортними засобом, на підтвердження чого позивачем надано копії договорів оренди від 05.12.2011 р., копії товаро-транспортних накладних від 30.11.2012 р., копії податкових накладних від 30.11.2012 року. Розрахунки за товар провадились у безготівковій формі, на підтвердження чого надані копії платіжних доручень. Придбані будівельні матеріали були використані в господарській діяльності позивача, на підтвердження чого ним надані відповідні копії договорів підряду, копії актів виконаних будівельних робіт з контрагентами, копії видаткових накладних.

02.07.2012 року між позивачем та ТОВ «Дейверсінвест» укладено договір на поставку товару №49. На виконання договору позивач придбав три партії будівельних матеріалів 77 найменувань на загальну суму 417 028,50 грн., в т.ч. ПДВ - 69 581,75 грн. Вказані будівельні матеріали отримувались безпосередньо зі складу ТОВ «Дейверсінвест» та транспортувались орендованими транспортними засобом, на підтвердження чого позивачем надано копії договорів оренди від 05.12.2011 р., копії товаро-транспортних накладних, копії податкових накладних. Розрахунки за товар провадились у безготівковій формі, на підтвердження чого надані копії платіжних доручень. Придбані будівельні матеріали використані в господарській діяльності позивача, на підтвердження чого ним надані відповідні копії договорів підряду, копії актів виконаних будівельних робіт з контрагентами, копії видаткових накладних.

Також, позивач 30.07.2012 р. уклав з ТОВ «ДейверсІнвест» договір підряду № 68, на виконання якого ТОВ «Дейверсінвест» виконало будівельні роботи з капітального ремонту сільської лікарської амбулаторії сімейної медицини в с. Троянка Голованівського району Кіровоградсьої області згідно локального кошторису (сторінка 2-4 Акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2012 р.), які були прийняті згідно акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт в повному обсязі, вартістю 200 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 33 333.34 грн., на що ТОВ «Дейверсінвест» надало податкову накладну № 41 на загальну суму 200 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 33 333,33 грн.

На момент здійснення господарських операцій ТОВ «Дейверс Інвест» та ТОВ «Платинум Систем» були зареєстровано платниками ПДВ, а отже, мали право виписувати податкові накладні. В свою чергу, позивач мав правові підстави включити суму сплачених в вартості послуг ПДВ по таким податковим накладним до податкового кредиту. Позивач в повному обсязі задекларував свої податкові зобов'язання з ПДВ та сплатив податки до бюджету.

За наявності всіх необхідних відповідно до ПК України первинних документів (договори, товарні та податкові накладні, платіжні документи та ін.), що підтверджують право на витрати, і за відсутності доказів, які заперечують реальність господарських операцій, платник податків не може бути позбавлений права на формування витрат, які враховуються під час визначення об'єкту оподаткування. А недобросовісність контрагента (несплата податків до бюджету) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, яких виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

Також, оскільки відповідачем (суб'єктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності своїх дій, не надано спростувань реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи ДПІ про безтоварність здійснених господарських операцій між позивачем ТОВ «Дейверс Інвест» та ТОВ «Платинум Систем» є бездоказовими.

Посилання відповідача на акт ДПІ у м.Черкасах «Про результати проведення позапланової перевірки ПП «Кірс» …..» (з яким позивач немав жодник віносин) та акт ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Платинум Систем» …» також не має правового значення, оскільки законодавець не визначає (відсутній причинно-наслідковий зв'язок) незнаходження підприємства за місцем реєстрації умовою визнання господарських операцій такими, що не відбулися.

Щодо посилання відповідача у акті перевірки на господарські відносини позивача із підприємствами, з якими позивач не мав жодних зв'язків, відповідачем не надано детального аналізу послуг та продукції, яка могла б бути поставлена цими підприємствами на адресу ТОВ «Дейверс Інвест» та ТОВ «Платинум Систем», а потім і позивачеві. ДПІ не наводить жодного прикладу ідентифікації товарних цінностей (послуг), які були предметом господарських операцій між зазначеними підприємства, що унеможливлює встановлення фактів того, що саме ці товарно-матеріальні цінності або послуги в завершенні ланцюга господарських операцій поставлені позивачеві. Крім того, недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання товарів (послуг) не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності суб'єкта господарювання, яких виконав зобов'язання по правочинам та по сплаті податку на додану вартість в ціні придбаного товару.

На думку суду, позиціонування вказаних обставини в контексті доктрини превалювання суті господарських операцій над її формою та презумпції правомірності дій платника податків як порушення податкового законодавства, в даному випадку не ґрунтується на приписах чинного законодавства та є надуманим.

Отже, судження ДПІ про сумнівність господарських операцій базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами. Позивач надав первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю контрагента, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів (послуг) для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товару в господарській діяльності.

Таким чином, висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами, а відповідач при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Вищенаведене в сукупності є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 122,138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 17.01.2014 року №0000022201.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 17.01.2014 року №0000012201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Реалбудсервіс-Транс" (код ЄДРПОУ 37564631) в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 600 (шістсот) гривень.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний