Постанова № 42219991, 10.12.2014, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

10 грудня 2014 року Справа № 814/3588/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В., за участю секретаря судового засідання Зощака В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомЗаступника прокурора міста Миколаєва, Бузький бульвар, 15, Миколаїв, 54030

доВиконавчого комітету Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, Миколаїв, 54001 Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, Миколаїв, 54001 провизнання протиправними та скасування п.23, 23.1 розділу 1 рішення від 27.06.2014р. № 590, п.24,24.1.розділу 1 рішення від 27.06.2014р. № 590, В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Миколаївської області (далі по тексту - прокурор) звернувся до адміністративного суду з позовом до виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі по тексту - відповідач, Міськрада) про визнання протиправним та скасування п. 23, 23.1, п. 24, 24.1 р. 1 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 590 від 27.06.2014 року, якими затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж особистого строкового сервітуту на земельну ділянку загальною площею 20 кв. м та 30 кв. м. під спорудою, зарахувавши її до земель комерційного використання, для розміщення групи пересувних тимчасових споруд у кількості 2 та 3 шт. по АДРЕСА_1 та надано дозвіл ФОП ОСОБА_1 укласти договір про встановлення особистового строкового сервітуту строком на 1 рік для розміщення групи пересувних тимчасових споруд у кількості 2 та відповідно 3 шт. загальною площею 20 кв. м. та 30 кв. м для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1.

Від відповідачів надійшли заяви про визнання позову.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.

27.06.2014 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради прийнято рішення №590, яким, зокрема,:

- п.23 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж особистого строкового сервітуту на земельну ділянку загальною площею 20 кв.м під спорудою, зарахувавши її до земель комерційного використання, для розміщення групи пересувних тимчасових споруд у кількості 2 шт. (кожна площею 10 кв.м.) по АДРЕСА_1;

- п.23.1 дозволено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 укладання договору про встановлення особистого строкового сервітуту строком на 1 рік для розміщення групи пересувних тимчасових споруд у кількості 2 шт. (кожна площею 10 кв.м.) загальною площею 20 кв. м для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1;

- п.24 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж особистого строкового сервітуту на земельну ділянку загальною площею 30 кв.м під спорудою, зарахувавши її до земель комерційного використання, для розміщення групи пересувних тимчасових споруд у кількості 3 шт. (кожна площею 10 кв.м.) по АДРЕСА_1;

- п.24.1 дозволено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту строком на 1 рік для розміщення групи пересувних тимчасових споруд у кількості 3 шт. (кожна площею 10 кв.м.) загальною площею 30 кв. м для провадження підприємницької діяльності по АДРЕСА_1.

Прокуратурою міста Миколаєва за результатами вивчення наведених спірних пунктів рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради встановлені порушення вимог законодавства при затвердженні технічної документації щодо встановлення меж особистого строкового сервітуту для розміщення групи пересувних тимчасових споруд.

Відповідно до інформації виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 14.11.2014 спірна земельна ділянка по АДРЕСА_1 відповідно до Генерального плану міста Миколаєва, входить до території пляжу.

Статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що пляжна зона - прилегла до урізу води частина прибережної захисної смуги уздовж морів, навколо морських заток і лиманів з режимом обмеженої господарської діяльності.

Відповідно до ст. 4 Водного кодексу України, ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду, окрім інших, належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Як встановлено ст.88 Водного кодексу України у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від узрізу води.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від узрізу води.

До узбережжя морів, морських заток і лиманів у межах пляжної зони забезпечується безперешкодний і безоплатний доступ громадян для загального водокористування, крім земельних ділянок, на яких розташовані гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори.

Згідно зі ст.59 ЗК України та ст.85 Водного кодексу України органами виконавчої влади та місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися громадянам лише на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних цілей, тощо.

Відповідно до ст. 90 Водного кодексу прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток та лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об'єктів, об'єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об'єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов'язковим централізованим водопостачанням та каналізацією, гідротехнічних. гідрометричних та лінійних споруд. У межах пляжної зони прибережних захисних смуг забороняється розміщення будь-яких споруд, крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних.

З наведеного слідує, що надання земель в межах пляжної зони прибережної захисної смуги уздовж лиману для розміщення тимчасових споруд з метою провадження підприємницької діяльності законодавством не передбачено.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про основи містобудування» основою для вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб є містобудівна документація.

Абзацом 2 статті 48 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що розміщення і будівництво об'єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів.

У відповідності з ч. 7 ст. 118, ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, затверджених у встановленому законом порядку, є підставою для відмови у наданні органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Пунктом 10.4 розділу 10 Державних будівельних норм 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування № 44 від 17.04.1992 (далі - ДБН 360-92**), розміщення будинків, споруд і комунікацій на землях водоохоронних зон не допускається.

У свою чергу, будівельні норми відповідно до ст. 1 Закону України «Про будівельні норми» є обов'язковими у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Містобудівною документацією, діючою на момент прийняття відповідачем рішення про затвердження технічної документації та надання дозволу на укладення договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення групи пересувних тимчасових споруд на вказаній земельній ділянці, є генеральний план міста Миколаєва, затверджений рішенням Миколаївської міської ради № 35/18 від 18.06.2009.

З пояснювальної записки до генерального плану міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради № 35/18 від 18.06.2009р., містобудівна документація є основним планувальним документом, який встановлює в інтересах населення та з врахуванням державних завдань напрямки і межі територіального розвитку населеного пункту, функціональне призначення і будівельне зонування території, містить принципові рішення щодо розміщення об'єктів загальноміського значення, організації вулично-дорожньої мережі і дорожнього руху, інженерного обладнання, інженерної підготовки і благоустрою, захисту території від небезпечних природних і техногенних процесів, охорони природи та історико-культурної спадщини. Генеральний план є обов'язковим документом для всіх організацій та установ, які здійснюють будівництво на території міста, а також використання землі в планувальних межах міста.

Спірна земельна ділянка, як зазначалось раніше, відповідно до вищевказаного генерального плану міста, входить до території пляжу.

Таким чином, оскільки надані для розміщення тимчасових споруд земельні ділянки є територією пляжу та відносяться до перспективної ландшафтно-рекреаційної зони загальноміського значення, розміщення на них будь-яких споруд забороняється.

На підставі спірного рішення між виконавчим комітетом Миколаївської міської ради та ФОП ОСОБА_1 скалдено 2 договори про встановлення особистого строкового сервітуту від 31.07.2014.

Водночас, відповідно до ч.9 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Згідно ст. 100 Земельного кодексу України та ст. 402 Цивільного кодексу України договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав на нерухомість у відповідності зі ст.182 ЦК України є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Проте, в матеріалах технічної документації відсутня інформація щодо державної реєстрації земельної ділянки шляхом присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці біля будинку № АДРЕСА_1, а отже остання є не сформованою, та як наслідок не може бути об'єктом цивільних прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України (в редакції від 01.01.2013), право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Таким чином, згідно зі статтями 210 та 640 ЦК України, не є вчиненим правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Вказане підтверджується п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Враховуючи викладене, суд погоджується з твердженням прокурора про невідповідність спірних пунктів рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради вимогам законодавства та також, врахувавши заяви відповідачів про визнання позову, приходить до висновку про задоволення позову.

Згідно зі ст. 361 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 70-71, 86, 138, 158-163 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати п.23, 23.1, 24, 24.1 р.1 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №590 від 27.06.2014 року.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний