Постанова № 4221402, 08.07.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2009 № 44/50

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

при секретарі: Москаленко М.М.

За участю представників:

від позивача -не з’явилися

від відповідача - Лисицька А. В. – представник за довіреністю від 12.03.2008 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Піастрелла"

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.03.2009

у справі № 44/50 (суддя Чеберяк П.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрРосКаолін"

до Закритого акціонерного товариства "Піастрелла"

про стягнення 462510,27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 444706,80 грн. за поставлений за договором купівлі – продажу № 06-12/2007 від 06.12.2007 року, але неоплачений товар та пені в сумі 17803,47 грн. за порушення відповідачем зобов’язання по своєчасній оплаті зазначеного товару.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.03.2009 року, повний текст якого підписаний 06.04.2009 року, у справі № 44/50 позов задоволено в повному обсязі з тих підстав, що позивачем належним чином доведено факт прострочення відповідачем свого обов’язку по оплаті товару, отриманого за умовами спірного Договору

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд змінити рішення господарського суду міста Києва від 04.03.2009 року у справі № 44/50 та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 242 022 грн. основного боргу, 17803,47 грн. пені, 4625,10 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суд першої інстанції не врахував часткову оплату ним після порушення провадження у справі поставленого товару, а також те, що частина товару, стягнення заборгованості за який є предметом спору, була поставлена за іншим договором.

Ухвалою від 14.05.2009 р. колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Капацин Н. В., судді Калатай Н. Ф., Пашкіна С. А відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Піастрелла” прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови суду № 01–23/1/1 від 30.06.2009 року справу № 44/50 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Калатай Н.Ф., Ропій Л. М.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача повідомив суду, що позивач погоджується з доводами апеляційної скарги і проти її задоволення не заперечує.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

06.12.2007 року позивач та відповідач уклали договір купівлі – продажу № 06-12/2007 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач продає, а відповідач приймає калієво – полєвошпатову суміш (лужний каолін) марки Е 2013 згідно ТУ У 14.2-32147675-001-2004 (далі Товар).

Відповідно до п. 1.2 Договору загальна кількість Товару за Договором становить 7500 тон з граничним відхиленням в вазі +/- 5%.

Додатковою угодою №1 від 26.05.2008 року до Договору сторони погодили вартість однієї тони Товару, що постачається за умовами Договору.

На виконання умов Договору за період з 25.01.2008 року позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 1 355 788,20 грн., що підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних, доданих відповідачем до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 6.2 Договору оплата за поставлену партію Товару проводиться шляхом прямого банківського переказу на поточний рахунок позивача в розмірі 40 % передоплати на партію товару, що відвантажується та 60 % на протязі 20 календарних днів з моменту відвантаження.

Відповідач свої зобов’язання за Договором виконував неналежним чином, Товар оплачував несвоєчасно і не у повному обсязі, внаслідок чого 02.02.2009 позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 444706,80 грн. за Товар, що був поставлений за видатковими накладними № РН – 0000241 від 16.09.2008 року, № РН – 0000250 від 23.09.2008 року, № РН – 0000259 від 07.10.2008 року, № РН – 0000275 від 24.10.2008 року, № РН – 0000280 від 30.10.2008 року, № РН – 0000290 від 05.11.2008 року, № РН – 0000294 від 12.11.2008 року, № РН – 0000310 від 10.12.2008 року та № РН – 0000313 від 15.12.2008 року.

Проте, з наявних в матеріалах справи документальних доказів вбачається, що станом на дату звернення позивача до суду Товар за зазначеними накладними частково, в сумі 26 807,89 грн., відповідачем був оплачений.

Судом першої інстанції безпідставно задоволено вимоги позивача в сумі 26 807,89 грн.

Крім того, Товар на суму 52 684,80 грн. за накладною № РН–0000313 від 15.12.2008, яку позивач включив до суми боргу, заявленої до стягнення, як слідує зі змісту вказаної накладної, поставлений на виконання умов не Договору, а договору № 01-12/08 від 01.12.2008.

Судом першої інстанції помилково врахував поставку Товару на суму 52 684,80 грн. як таку, що здійснена за умовами Договору.

Отже, матеріали справи свідчать, що на дату звернення позивача до суду, 02.02.2009, заборгованість відповідача перед ним за Товар, поставлений за умовами Договору, дорівнювала 392 026,31 грн. (444706,80-26 807,89-52 684,80).

Після звернення позивача до суду відповідач погасив ще 150 000 грн. з заявленої до стягнення суми боргу, несплаченим залишився Товар на загальну суму 242 026,31 грн. (392 026,31 – 150 000).

Таким чином, на дату винесення спірного рішення заборгованість відповідача перед позивачем становила 242026,31 грн.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині стягнення основного боргу підлягає зміні: у задоволенні вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 26 807,89 грн. позивачу відмовляється за безпідставністю, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 150000 грн. припиняється з підстав п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору, рішення в частині стягнення основного боргу в сумі 242 026,31 грн. залишається без змін.

Щодо вимог про стягнення пені в сумі 17 803,47 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Відповідно до п. 8.4 Договору, у випадку порушення відповідачем умов п. 6.2 Договору (терміни оплати), він сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5 % від вартості неоплаченої партії Товару за кожний день прострочки.

Позивач нарахував відповідачу пеню відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що є правильним, адже пеня не повинна перевищувати зазначеного рівня.

Проте, як слідує з розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, пеню ним нараховано, в тому числі, і на накладну № РН – 0000313 від 15.12.2008 року, поставка за якою була здійснена на виконання іншого договору.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню за розрахунком позивача, доданим до позовної заяви (без врахування пені в сумі 381,06 грн., нарахованої за прострочення оплати за накладною № РН – 0000313 від 15.12.2008 року) в сумі 17421,93 грн.

Відповідно, рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені підлягає зміні.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 „Про судове рішення”, обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні . Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2009 у даній справі підлягає зміні: позов задовольняється частково, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 150 000 грн. підлягає припиненню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 242 026,31 грн. та пеня в сумі 17 421,93 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати позивача розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, на відповідача покладаються судом витрати позивача на державне мито за заявлену вимогу про стягнення основного боргу в сумі 150 000 грн., оскільки саме така сума була погашена відповідачем після звернення позивача до суду.

Щодо витрат відповідача на державне мито за подачу апеляційної скарги слід зазначити наступне.

Згідно ст. 3 декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” із заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, державне мито сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, із апеляційних скарг – 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Рішенням від 26.03.2009 року у справі № 44/50 позов задоволено повністю, до стягнення з відповідачі на користь позивача присуджено 462 510,27 грн.

Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене в повному обсязі і сплачено при цьому 2 312,55 грн. державного мита.

Враховуючи, що, як встановлено колегією суддів, позивач безпідставно звернувся до відповідача з майновими вимогами на загальну суму 79 873,75 грн. (26 807,89 + 52 684,80 + 381,06), витрати відповідача на державне мито за подачу апеляційної скарги щодо цієї суми слід покласти на позивача.

Отже, загалом з позивача на користь відповідача належить стягнути 399,37 (50% від 798,74) грн. судових витрати на державне мито за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Піастрелла” на рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2009 року у справі № 44/50 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2009 року у справі № 44/50 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 26.03.2009 року у справі № 44/50 в наступній редакції:

„ 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Піастрелла” (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, ідентифікаційний код 33293530, р/р 26001000695201 в АКБ „Київ”, МФО 332488, або з будь – якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „УкрРосКаолін” (87011, Донецька область, Володарський р-н, с. Катеринівка, вул. Леніна, 43, ідентифікаційний код 32147675, р/р 26008959967929 у філії ПУМБ м. Донецька, МФО 335537) основний борг в сумі 242 026 (двісті сорок дві тисячі двадцять шість) грн. 31 коп., пеню в сумі 17 421 (сімнадцять тисяч чотириста двадцять одна) грн. 93 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 4 094 (чотири тисячі дев’яносто чотири) грн. 48 коп. та 104 (сто чотири) грн. 46 коп. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 150 000 (сто п’ятдесят тисяч) грн. припинити.

4. В решті позову відмовити.

5. Видати наказ.”

4 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „УкрРосКаолін” (87011, Донецька область, Володарський р-н, с. Катеринівка, вул. Леніна, 43, ідентифікаційний код 32147675, р/р 26008959967929 у філії ПУМБ м. Донецька, МФО 335537, або з будь – якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Закритого акціонерного товариства „Піастрелла” (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, ідентифікаційний код 33293530, р/р 26001000695201 в АКБ „Київ”, МФО 332488) 399 (триста дев’яносто дев’ять) грн. 37 коп. витрат на державне мито за подачу апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 44/50.

Головуючий суддя Пашкіна С.А.

Судді Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

17.07.09 (відправлено)