Рішення № 4220296, 10.06.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"10" червня 2009 р. Справа № 3/141-09

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерстандарт”,

м. Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бебі Бум”, с. Трушки, Білоцерківський р-н, Київська область

про стягнення 6346,20 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Давидова Л.В., директор за протоколом від 03.11.08р.

від відповідача Надєєв М.В., за дов. від 21.01.09р.

Обставини справи:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтерстандарт” (далі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бебі Бум” (далі відповідач) про стягнення 6346,20 грн., з яких 6000,00 грн. основний борг, 288,00 грн. інфляційні втрати та 58,20 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір на прокат реклами від 01.02.08р. в порушення умов якого, відповідач не в повному обсязі розрахувався за надані послуги по прокату реклами, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в сумі 6346,20 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.04.09р. було порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 20.05.09р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.05.09р. розгляд справи було відкладено на 10.06.09р.

10.06.09р. на адресу господарського суду Київської області від ТОВ “Інтерстандарт” надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд,

встановив:

01 лютого 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Інтерстандарт” (носій) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Бебі Бум” (рекламіст) було укладено договір на прокат реклами (далі - Договір).

Приписами п.п. 1.1-1.2 Договору передбачено, що рекламіст бере на себе обов’язки з виготовлення і нанесення реклами торгівельних марок, вказаних у додатках до цього договору, на бортах транспортних засобів, які належать носію. Носій надає рекламісту організаційні послуги по забезпеченню нанесення реклами на борти транспортних засобів, які знаходяться на його балансі та обслуговування такої реклами строком, вказаним у даному договорі.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що за організаційні послуги по прокату реклами на бортах транспортного засобу рекламіст виплачує по факту надання авто в місяць суму в розмірі 500,00 грн. в т.ч. ПДВ -83,33 грн., з розрахунку нанесення реклами на один транспортний засіб.

Згідно п.п. 2.1.4 Договору, рекламіст демонтує за свій рахунок рекламні зображення з бортів транспортних засобів по закінченню строку експонування реклами.

Відповідно до п. 6.1 Договору, останній діє протягом 6 (шести) місяців з дня його підписання.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що у випадку, якщо по закінчення терміну дії Договору, якщо одна із сторін не повідомить іншу про закінчення дії договору, останній вважається автоматично пролонгованим ще на такий же термін.

25.12.08р. відповідач скерував на адресу позивача лист-пропозицію про дострокове припинення дії договору на прокат реклами від 01.02.08р. з 01.01.09р. (копія в матеріалах справи).

26.12.08р. позивач направив на адресу відповідача лист від 26.12.08р. №30, відповідно до якого позивач запропонував відповідачу провести демонтаж реклами, відповідно до п.п. 2.1.4 Договору, окрім цього зазначив, що буде продовжувати нараховувати оплату за прокат реклами згідно строку ношення реклами на його автотранспорті.

02.02.09р. позивач направив на адресу відповідача лист від 02.02.09р. №6 відповідно до якого позивач зазначив, що договір від 01.02.08р. є пролонгованим, окрім цього зазначив про наявну заборгованість відповідача перед позивачем за грудень 2008р. та січень 2009р. в розмірі 3000,00 грн. При цьому просив провести оплату за послуги. Вказаний лист відповідачем залишений без належного реагування.

20.02.09р. позивач направив на адресу відповідача претензію від 20.02.09р. №4 відповідно до умов якої просив провести оплату за рекламу на автобусах в розмірі 4500,00 грн. (за грудень 2008р. - лютий 2009р.). Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.

Судом встановлено, що в порушення свої договірних зобов’язань (п. 3.1 Договору) відповідач не розрахувався перед позивачем за надані рекламні послуги за період часу грудень 2008р. –березень 2009р., заборгованість останнього складає 6000,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно зі статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин суд вважає, що позовні Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерстандарт” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Бебі Бум” заборгованості за рекламні послуги в розмірі 6000,00 грн. є обґрунтованими, документально підтверджуються, і відповідно підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи інфляційні втрати складають 288,00 грн., а 3% річних –58,20 грн. Розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога про стягнення інфляційних втрат в сумі 288,00 грн. та 3 % річних в сумі 58,20 грн. підлягає задоволенню.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За час розгляду даної справи відповідачем не надано суду доказі погашення заборгованості перед позивачем за договором на прокат реклами від 01.02.08р. та доказів на підтвердження факту розірвання останнього.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Бебі Бум” (09152, Київська обл., Білоцерківський район, с. Трушки, пл. Центральна, 4, код ЄДРПОУ 32445055) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерстандарт” (54056, м. Миколаїв, проспект Миру, 54А, код ЄДРПОУ 30333601) –6000 (шість тисяч гривень) 00 коп. боргу, 288 (двісті вісімдесят вісі гривень) 00 коп. інфляційних втрат, 58 (п'ятдесят вісім гривень) 20 коп. 3% річних, 102 (сто дві гривні) 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Лопатін А.В

Дата підписання: 15.07.09р.