Рішення № 4220297, 11.06.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"11" червня 2009 р. Справа № 6/069-09

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Маляренка А.В.

при секретарі Поліщук О.Д.

розглянувши справу № 6/069-09

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська енергетична будівельна компанія», м. Вишгород

про стягнення 57 116,49 грн.

Представники сторін:

від позивача: Опрелянська Г.А. (довіреність № 20 від 29.01.2009 року)

від відповідача: не з’явився

обставини справи:

Відкрите акціонерне товариство «Завод сантехнічних заготовок»звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Київська енергетична будівельна компанія»про стягнення заборгованості за поставлений товар всього 57 116,49 грн., з яких 55 843,34 грн. –основний борг, 1 172,69 грн. –індекс інфляції, 151,46 грн. –3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати наданої йому продукції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.03.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 14.05.2009 року. Про час, дату та місце засідання господарського суду сторони належним чином повідомлені.

Під час судового засідання представник позивача надав заяву № 57 від 14.05.2009 року про зменшення позовних вимог у зв’язку з частковою оплатою відповідачем основного боргу у розмірі –2 859,94 грн. позивач просив суд стягнути з відповідача 52 982,40 грн. –основний борг, 1 172,69 грн. –індекс інфляції, 151,46 грн. –3% річних, а також 571,16 грн. - витрат на оплату державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення в розмірі 118 грн.

Представник відповідача борг визнає, надав відзив на позовну заяву № 325/К01-21.2 від 13.05.2009 року, в якому підтверджує наявність боргу, несплату якого пояснює тим, що замовник не розрахувався з підприємством відповідача та просив надати йому можливість розрахуватись повністю відразу після отримання коштів від замовника.

Під час судового засідання представник позивача надав заяву № 231 від 10.06.2009 року про збільшення позовних вимог у зв’язку з порушенням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати послуг по муфтуванню, позивач збільшує свої позовні вимоги в частині стягнення 4 218,28 грн. –індекс інфляції, 739,43 грн. –3% річних.

Представник відповідача в судове засідання 11.06.2009 року не з’явився, через канцелярію суду подав заяву № 428/К01-21.2 від 10.06.2009 року про відкладення розгляду справи у зв’язку з відрядженням представника.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

За період з січня 2007 року по листопад 2008 року позивач передав відповідачу товар на загальну суму 573 768,85 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання, копії яких належним чином завірені та додані до матеріалів справи.

Відповідно до п. 1. ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Факт отримання товару (надання послуг) підтверджується двохстороннім підписанням актів виконаних робіт, довіреностями, та накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

За поставлену продукцію відповідач розрахувався з позивачем частково, не сплаченою залишається заборгованість у сумі 55 842,34 грн.

Під час розгляду справи в суді відповідач сплатив ще частину заборгованості у розмірі 2 859,94 грн., у зв’язку з чим позивач зменшив позовні вимоги в частині основного боргу до 52 982,40 грн.

Таким чином, станом на час прийняття рішення заборгованість відповідача за поставлений товар складає 52 982,40 грн.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов‘язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк для оплати товару.

З доказів по справі вбачається, що позивач поставив відповідачу товар і претензій щодо якості чи кількості товару від відповідача не надходило.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем 04.12.2008р., на адресу відповідача був надісланий лист-вимога № 508 від 03.12.2008 року з вимогою погасити заборгованість за поставлену продукцію, яка відповідно до поштового повідомлення вручена відповідачу 23.12.2008р. (копії в матеріалах справи). Зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення. Сума боргу повністю не погашена.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідач у судове засідання не з’явився, борг визнає, докази оплати робіт суду не надав.

Також, відповідач надав суду Акт звірки розрахунків між сторонами, відповідно до якого відповідач визнає борг. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань судом встановлений відповідачем неоспорений.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 52 982,40 грн. підлягають задоволенню.

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 739,43 грн. та інфляційних збитків в сумі –4 218,28 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 ГПК України, суд перевірив правильність нарахування індексу інфляції та 3% річних за заявлений позивачем період. Розрахунок відповідає вимогам законодавства та матеріалам справи. Отже, вимоги щодо стягнення з відповідача індексу інфляції та трьох процентів річних є правомірними та підлягають задоволенню з урахуванням уточнень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням уточнень.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно заявленим вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 509, 525, 526, 530, 612, 625, 626, 692 ЦК України, ст. 179, 181, 193 ГК України та ст.ст. 33, 44, 49, 55, 75 ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська енергетична будівельна компанія»(07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Шкільна, 4, код ЄДРПОУ 32878418) на користь Відкритого акціонерного товариства «Завод сантехнічних заготовок»(03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, 24, код ЄДРПОУ 05503272) 52 982,40 грн. –основного боргу, інфляції –4 218,28 грн., три проценти річних –739,43 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 579,40 грн. та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Маляренко А.В.