Рішення № 4220178, 09.07.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/227

09.07.09

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „НІКОЛЬ”

до відкритого акціонерного товариства „БМ Банк”

про стягнення 82 625,71 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники:

від позивача Войтович В.А. (дов. від 17.04.2009)

від відповідача Дем’яненко С.В. (дов. № 04/42 від 21.04.2009)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості по договору поставки № С1/200707 від 20.07.2007 у розмірі 82 625,71 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.03.2009 порушено провадження у справі №50/227 та призначено до розгляду на 22.04.2009.

22.04.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача і дали пояснення по справі.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем.

Представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання. Розгляд справи був відкладений на 25.05.2009.

В судове засідання 25.05.2009 з’явилися представники сторін. Позивач в судовому засіданні надав суду письмові пояснення по справі. В судовому засіданні 25.05.2009 було оголошено перерву на 05.06.2009 для подання додаткових доказів по справі.

05.06.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача і дали додаткові пояснення по справі.

Представник відповідача подав письмові заперечення на пояснення позивача, в яких зазначив, що позивач не надав суду належних доказів передачі товару у власність відповідачу.

Суд, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку про необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Розгляд справи був відкладений на 01.07.2009.

01.07.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача і дали додаткові пояснення по справі.

Судом встановлено, що сторони по справі не виконали вимог попередніх ухвал суду, зокрема:

- сторонами не було проведено звірки взаєморозрахунків, ініціатором якої призначено відповідача;

- позивач не надав суду акти виконаних робіт з монтажу продукції.

Розгляд справи був відкладений на 09.07.2009.

09.07.2009 в судове засідання прибули представники позивача та відповідача і дали додаткові пояснення по справі. Через канцелярію суду 09.07.2009 від відповідача надійшов акт звірки взаєморозрахунків між сторонами, згідно якої відповідач визнає основну заборгованість перед позивачем у сумі 64 896,60 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.07.2007 між товариством з обмеженою відповідальністю «НІКОЛЬ»(далі –позивач, постачальник за договором) та відкритим акціонерним товариством «БМ Банк»(далі –відповідач, замовник за договором) було укладено договір поставки № 01/200707 (далі - договір).

Відповідно до умов п.1.1. зазначеного договору постачальник зобов'язується на умовах, які вказані у договорі, поставляти з передачею у власність замовнику, за окремими замовленнями (заявками) останнього, продукцію згідно Специфікацій, а замовник зобов’язується приймати замовлену ним продукцію та своєчасно оплачувати її вартість постачальнику згідно умов договору. Термін виконання поставки, найменування, асортимент та ціна продукції до початку її поставки погоджуються сторонами шляхом підписання специфікацій чи інших додатків, котрі є невід’ємними частинами договору (п. 1.2.)

Відповідно до розділу 2, ціна на продукцію встановлюється за попередньою домовленістю Сторін та вказується у письмово погоджених ними специфікаціях чи інших додатках до договору, а також зазначається у рахунках-фактурах і видаткових накладних (п.2.1.). Якщо курс долара США по відношенню до гривні змінюється більш ніж на 3 % до суми заборгованості, застосовується коефіцієнт операцій, що дорівнює відношенню офіційного курсу покупки долара США до національної валюти України, що встановлюється НБУ на момент погашення заборгованості покупцем до офіційного курсу покупки долара США до національної валюти України, що встановлений НБУ на дату укладання цього договору (п.2.2.).

Протягом трьох днів з моменту підписання сторонами специфікації на поставку продукції, постачальник надає замовнику рахунок-фактуру на сплату попередньої оплати в розмірі 80% вартості замовленої продукції. Замовник протягом трьох днів з моменту отримання рахунку-фактури здійснює перерахування суми попередньої оплати на поточний рахунок постачальника (п.3.1.)

Відповідно до п.3.2. кінцеві розрахунки за продукцію здійснюються замовником протягом 2 (двох) банківських днів з дати підписання видаткових накладних та актів виконаних робіт з монтажу продукції на підставі рахунку-фактури постачальника. Право власності на продукцію переходить до замовника з моменту підписання його повноважним представником, що має довіреність, видаткових накладних про отримання продукції та актів виконаних робіт з монтажу продукції.

Як встановлено судом, на виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 216 322,00 грн. відповідно до видаткових накладних:

- № Н-00000343 від 25.06.2008 на суму 43 279,00 грн.,

- № Н-00000344 від 25.06.2008 на суму 43 279,00 грн.,

- № Н-00000345 від 25.06.2008 на суму 43 279,00 грн.,

- № Н-000378 від 10.07.2008 на суму 43 279,00 грн.,

- № Н-000416 від 30.07.2008 на суму 21 603,00 грн.,

- № Н-000434 від 13.08.2008 на суму 21 603,00 грн.,

який був отриманий останнім, про що свідчать належним чином оформлені довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБП № 856609 від 25.06.2008, серії НБЛ № 856639 від 10.07.2008, серії НБЛ № 856683/71 від 30.07.2008, серії НБЛ № 856707/95 від 13.08.2008

Вищевказані накладні та довіреності приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу та прийняття його останнім.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов’язання, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату поставленого товару в розмірі 151 425,40 грн., що підтверджується документами в матеріалах справи.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу претензію, в якій вимагав негайного виконання зобов’язання щодо здійснення оплати за поставлений товар. Проте відповідач зазначену претензію залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за вищевказаним договором становить 64 896,60 грн., що підтверджена актом звірки взаємних розрахунків за підписами сторін від 17.06.2009.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи положення договору поставки № 01/200707 від 20.07.2007, норми діючого законодавства й встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про належне виконання позивачем зобов’язань, що виникли за договором поставки та про їх порушення з боку відповідача в частині повної та своєчасної оплати.

Таким чином факт наявності боргу відповідача перед позивачем в сумі 64 896,60 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за відповідним договором поставки № 01/200707 від 20.07.2007 в сумі 64 896,60 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 9 238,32 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Відповідно до п. 5.1. договору у випадку прострочення оплати вартості продукції, замовник зобов’язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п. 5.1) та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 9 238,32 грн.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором позивач просить суд стягнути з останнього витрати пов’язані з інфляційними процесами в сумі 7 333,32 грн. та 3 % річних в розмірі 1 157,47 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов’язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних є законними та обґрунтованими, у зв’язку з тим, що має місце прострочення виконання грошового зобов’язання та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „БМ Банк” (01032, м. Київ, Шевченківський район, бульвар Тараса Шевченка, буд.37/122; код ЄДРПОУ 33881201) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «НІКОЛЬ»(43000, м. Луцьк, вул. Лесі Українки, буд. 37, код ЄДРПОУ 20148124) основний борг в розмірі 64 896 (шістдесят чотири тисячі вісімсот дев’яносто шість) грн. 60 коп., пеню в сумі 9 238 (дев’ять тисяч двісті тридцять вісім) грн. 32 коп.; витрати у зв’язку з інфляційними процесами в сумі 7 333 (сім тисяч триста тридцять три) грн. 32 коп.; 3 % річних в сумі 1 157 (одна тисяча сто п’ятдесят сім) грн. 47 коп.; витрати по сплаті державного мита в сумі 826 (вісімсот двадцять шість) грн. 26 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 22.07.2009