Рішення № 4220150, 07.05.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.09 Справа№ 9/61

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Марочканич І.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислове підприємство ТД”, м. Дніпропетровськ,

До відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Самбірський завод металооснастки”, м. Самбір, Львівська обл.,

Про стягнення заборгованості в сумі 50 218 грн. 73 коп. в т.ч., 38 000 грн. 00 коп. –основний борг, 6 602 грн. 28 коп. –пеня, 4 789 грн. 33 коп. –інфляційні витрати, 827 грн. 12 коп. 3 % річних та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Довгань В.І. –представник за довіреністю № 1 від 14.04.2009р.,

Від відповідача: не прибув.

Представнику роз”яснено права та обов”язки визначені статтею 22 ГПК України.

Представник сторони не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислове підприємство ТД”, м. Дніпропетровськ, до Відкритого акціонерного товариства „Самбірський завод металооснастки”, м. Самбір, Львівська обл., про стягнення заборгованості в сумі 50 218 грн. 73 коп. в т.ч., 38 000 грн. 00 коп. –основний борг, 6 602 грн. 28 коп. –пеня, 4 789 грн. 33 коп. –інфляційні витрати, 827 грн. 12 коп. 3 % річних та стягнення судових витрат.

Ухвалою суду від 26.03.2009 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 23.04.2009 року, про що сторони були належним чином, під розписку: повідомлені: Позивач –03.04.09р., а Відповідач –30.03.09р., про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованими кореспонденціями відповідно № 4126922, № 4126914 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень –в матеріалах справи).

У зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання 23.04.2009р. розгляд справи відкладався на 07.05.2009р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, подав документи, які вимагалися судом (оригінали –для огляду, копії –у справі), просить позов задовільнити повністю.

Відповідач, в судове засідання повторно повноважного представника не направив, відзиву на позовну заяву не надав, вимог ухвали суду –не виконав, про причини неприбуття представника в судове засідання суд, належним чином, не повідомив.

Суд, заслухав пояснення представника позивача, оглянув подані позивачем докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що у справі достатньо доказів для розгляду справи без участі представника відповідача. Справа розглядається згідно вимог статті 75 ГПК України –за наявними у ній матері.

В ході розгляду справи суд ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислове підприємство ТД” (Позивачем –у справі) та Відкритим акціонерним товариством „Самбірський завод металооснастки” (Відповідачем -у справі) 15 липня 2008 року було укладено договір поставки, а саме: Договір № 19П.

Зазначений договір за своєю правовою природою, основними так і неосновними (другорядними) ознаками є договором поставки, який укладено відповідно до статті 712 ЦК України.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов»язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов»язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов»язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до Договору поставки № 19П, позивач зобов'язався поставити товар та передати у власність відповідача, а відповідач прийняти і оплатити товар, в асортименті та кількості відповідно до Специфікацій (Додаток № 1), затвердженого Сторонами. (докази в матеріалах справи).

Предметом постачання Договору поставки № 19П є гранпродукція (щебінь, відсів). Асортимент та кількість товару, що підлягає постачанню визначені Специфікацією № 1, яка є невід'ємною частиною даного Договору (докази в матеріалах справи - Додаток № 1 до позову).

Згідно з вказаним договором, Позивачем (Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислове підприємство ТД”) здійснено постачання товару (щебінь, відсів) Відповідачу (Відкритому акціонерному товариству „Самбірський завод металооснастки”) 31 липня 2008 року на загальну суму 70 047 грн. 60 коп. (з врахуванням залізничного тарифу), згідно видаткової накладної № РН-0000139 на загальну суму 70 047 грн. 60 коп. (оригінал оглянуто в судовому засіданні –копія в матеріалах справи).

Відповідач отримав вищевказаний товар та розрахувався з позивачем частково, сплативши 31.07.2008 року борг в сумі 32 047 грн. 60 коп., що підтверджується меморіальним ордером за період з 15.07.08р. по 16.03.08р.

Відповідач зобов'язався здійснити кінцевий розрахунок за поставлений товар протягом 10 банківських днів з моменту отримання товару, що підтверджується п. 4.1.2 Договору № 19П.

Однак, Відповідач, в порушення вищевказаних умов договору, за поставлений позивачем товар на загальну суму 70 047 грн. 60 коп. –розрахувався частково, сплативши борг в сумі 32 047 грн. 60 коп.

Отже заборгованість відповідача перед позивачем на час звернення з позовом до суду становить 38 000 грн. 00 коп.

З метою врегулювання спору у досудовому порядку, 04.02.2009 року позивач звернувся до Відповідача з претензією, якою просив сплатити свій борг в добровільному порядку.

Претензія позивача залишена відповідачем без реагування.

В судовому засіданні встановлено, підтверджується матеріалами даної справи, основний борг відповідача перед позивачем, на час розгляду даної справи, складає 38 000 грн. 00 коп.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 38 000 грн. 00 коп. підлягає задоволенню.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Спірне зобов”язання виникло в силу укладеного між сторонами договору, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1. ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

П. 3 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 6 602 грн. 28 коп., яка нарахована відповідно до пункту 7.3. Договору № 19П у якому, передбачено, що за порушення термінів оплати товару Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня. (Розрахунок пені приведений у тексті позовної заяви).

Правильність розрахунку пені була перевірена в судовому засіданні, розрахунок пені відповідає вимогам частини 6 статті 232 ГК України та частині 2 статті 343 ГК України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні витрати в сумі 4 789 грн. 33 коп. та 3% річних у сумі 827 грн. 12 коп., які нараховано відповідно до статті 625 ЦК України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок суми боргу з врахуванням інфляційних процесів з 05 вересня 2008р. по 16 березня 2009р. складає 4 789 грн. 33 коп.

Правильність розрахунку інфляційних витрат та трьох відсотків річних була перевірена в судовому засіданні, відповідає розрахунку наведеному позивачем у тексті позовної заяви, від так позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на свою користь інфляційних витрат у розмірі 4 789 грн. 33 коп. та трьох відсотків річних у розмірі 827 грн. 12 коп. підлягає до задоволення.

Таким чином, загальний борг відповідача, враховуючи суму основного боргу, пеню, інфляційних витрат та три відсотки річних, на момент подання позовної заяви складає 50 218 грн. 73 коп., з яких: 38 000 грн. 00 коп. - сума основного боргу; 6 602 грн. 28 коп. - пеня; 4 789 грн. 33 коп. –інфляційних витрат, 827 грн. 12 коп. - 3 % річних.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, який прибув в дане судове засідання, оглянув та дослідив подані сторонами докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований та підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати покласти на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 77, 82 –85, 116 –117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Самбірський завод металооснастки” (юридична адреса: п. і. 81400, Львівська область, місто Самбір, вулиця Промислова, 3/81, код ЄДРПОУ 01267892) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислове підприємство ТД” (юридична адреса: п. і. 49050, місто Дніпропетровськ, вулиця Володі Дубиніна, 3, код ЄДРПОУ 32627569) 38 000 грн. 00 коп. - основний борг; 6 602 грн. 28 коп. - пеня; 4 789 грн. 33 коп. –інфляційні витрати, 827 грн. 12 коп. - 3 % річних, 502 грн. 19 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя