Рішення № 4220130, 16.06.2009, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2009 р. Справа № 10/34-09

за позовом Корпорації "Індустріальний Союз Донбасу", 83050, м. Донецьк, вул. Щорса, 48

до Відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", 39621, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. І.Приходька, 139

про стягнення 4 352 911,13 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача: Ламонова О.О., довіреність № 19/2009 від 26.03.2009 р.;

від відповідача: Осадчий А.В., довіреність № 49юр-126 від 25.09.2008 р..

Суть спору : Розглядається позовна заява Корпорації "Індустріальний Союз Донбасу", м. Донецьк про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", м. Кременчук 4 352 911,13 грн. заборгованості за поставлений позивачем товар на виконання умов договору № 2007- 021пст від 28.03.2007 р., в тому числі : 3 889 004,61 грн. основний борг, 194 450,23 грн. пеня, 37 798,59 грн. 3% річних та 231 657,70 грн. інфляційні нарахування за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Відповідач надав відзив на позовну заяву № 2-32юр від 20.05.2009 р. в якому наявність заборгованості, яка складає ціну позову у даній справи, по суті не заперечує, несвоєчасне виконання зобов'язань ВАТ "Крюківський вагонобудівний завод" перед позивачем по даному договору пояснює тяжким економічним станом підприємства з огляду на вплив світової економічної кризи.

Розгляд справи неодноразово відкладався з огляду на усні клопотання представників сторін щодо можливості врегулювання спору, проте доказів на підтвердження цієї обставини суду не надано.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши представників сторін,

в с т а н о в и в:

28.03.2007 р. між Корпорацією "Індустріальний Союз Донбасу", м. Донецьк (далі - постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод", м. Кременчук (далі - покупець) було укладено договір № 2007-021пст, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався передати у власність відповідача товар, а покупець зобов’язувався прийняти і оплатити товар (п. 6 Договору та додаткової угоди № 1 до Договору № 2007-021пст від 28.03.2009 р.) за узгодженою між сторонами ціною відповідно до п. 3.1 Договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Поставка позивачем товару відповідачу в жовтні 2008 року підтверджується наявними у справі копіями квитанцій про приймання вантажу, а саме : № 51128642 від 12.10.2008 р. на суму 405 780,48 грн., № 45610431 від 14.10.2008 р. на суму 396 767,23 грн., № 51128663 від 14.10.2008 р. на суму 400 426,40 грн., № 51128662 від 14.10.2008 р. на суму 435 716,96 грн., № 51128660 від 14.10.2008 р. на суму 428 764,05 грн., № 51128661 від 14.10.2008 р. на суму 417 175,80 грн., № 51128669 від 15.10.2008 р. на суму 447 766,22 грн., № 45610447 від 15.10.2008 р. на суму 550 064,14 грн., № 45610448 від 15.10.2008 р. на суму 412 139,52 грн..

Відповідно до п. 5.1. Договору визначено, що прийомка товару по кількості, якості та комплектації здійснюється покупцем відповідно до вимог Інструкції Госарбітража № П-6 від 15.06.1965 р. та № П-7 від 25.04.1966 р., в яких визначено : що в разі наявності у покупця зауважень до кількості, якості, комплектності, маркування отриманої продукції, тари або упаковки, невідповідність до вимог стандартів, технічним умовам, кресленням, зразкам, договору або іншим даним, зазначеним в маркуванні та супровідних документах, які посвідчують якість продукції, продавець повинен призупинити приймання товару, прийняти товар на відповідальне зберігання та протягом 24 годин викликати представника грузовідправника (виробника) для участі у прийманні та складання двохстороннього акту.

Представники сторін повідомили суд про відсутність при прийнятті товару у жовтні 2008 року зауважень стосовно його кількості, якості або комплектації.

За поставлений відповідачу товар позивачем були виставлені рахунки, а саме : № 337/205737ппм від 12.10.2008 р. на суму 405 780,48 грн., № 337/205740ппм від 14.10.2008 р. на суму 396 767,23 грн., № 337/205741ппм від 14.10.2008 р. на суму 1 682 083,69 грн., № 337/205742ппм від 15.10.2008 р. на суму 447 766,22 грн., № 337/205745ппм від 15.10.2008 р. на суму 550 064,14 грн., № 337/205746ппм від 15.10.2008 р. на суму 412 139,52 грн..

Відповідно до 6.1 Договору (з урахуванням додаткової угоди №1 від 04.04.2007 р.) розрахунки по даному Договору здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування 30% передоплати на рахунок постачальника до початку виробництва товару та послідуючої оплати 70% вартості товару не пізніше 2-х днів з дати письмового повідомлення покупця постачальником про готовність товару до відвантаження.

В дотримання п. 6.1 Договору 20.10.2008 р. постачальник по електронній пошті направив на адресу відповідача повідомлення про відвантажений товар за жовтень місяць 2008 року.

З огляду на невиконання відповідачем договірних зобов'язань, відповідно до п. 9.1 Договору позивач направив відповідачу претензію № 337/181-с від 15.12.2008 р. з вимогою погасити основну заборгованість по даному Договору в сумі 3 986 957,01 грн., пеню в розмірі 138 829,93 грн., 3% річних в розмірі 173,70 грн. та індекс інфляції в розмірі 59 804,36 грн..

У відповіді на претензію № 2/32юр від 29.01.2009 р. відповідач зазначив, що позивачем було належним чином виконано умови Договору, але враховуючи економічну ситуацію та що клалася в країні, відповідач не має можливості провести розрахунки за отриманий товар в обумовлені договором строки.

В порушення ст. 692 Цивільного кодексу України відповідач не провів своєчасно розрахунки за отриманий товар, за даними позивача заборгованість відповідача за отриманий ним товар станом на 03.03.2009 р. (момент подання даного позову до суду) складає 3 889 004,61 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком основного боргу та копією акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 03.03.2009 р., підписаного та скріпленого печатками сторін.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно зі ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань, відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України визначає що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 7.2 Договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 04.04.2007 р.) передбачено, що в разі неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань по договору щодо проведення своєчасних розрахунків за поставлений товар, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня від вартості затриманого товару, за кожний день прострочки, але не більше 5% вартості поставленого товару.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за період з 23.10.2008 р. по 02.03.2009 р. в розмірі 194 450,23 грн. відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд визнає правомірними.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача в частині стягнення 37 798,59 грн. 3% річних з простроченої суми та 231 657,70 грн. інфляційних нарахувань, які нараховані за період з 23.10.2008 р. по 02.03.2009 р., суд визнає правомірними та такими що підлягають задоволенню.

Позивач повідомив суд листом №337/72-с від 15.06.2009 р., що відповідачем за період з 03.03.2009 по 15.06.2009 р. було здійснено часткове погашення боргу в розмірі 3 006 747,42 грн., в тому числі : 10.03.2009 р. в розмірі 200 000,00 грн. (платіжне доручення № 25/1804 грн.), 26.03.2009 р. в розмірі 228 555,60 грн. (платіжне доручення № 25/2433), 27.02.2009 р. в розмірі 123 417,88 грн. (платіжне доручення № 25/2472), 30.03.2009 р. в розмірі 200 000,00 грн. (платіжне доручення № 25/2558), 31.03.2009 р. в розмірі 200 000,00 грн. (платіжне доручення № 25/2522), 02.04.2009 р. в розмірі 30 007,72 грн. (платіжне доручення № 25/2642), 08.04.2009 р. в розмірі 126 000,00 грн. (платіжне доручення № 25/2739), 09.04.2009 р. в розмірі 526 000,00 грн. (платіжне доручення № 25/2788), 10.04.2009 р. в розмірі 925 000,00 грн. (платіжне доручення № 25/2810) та 03.06.2009 р. в розмірі 447 766,22 грн. (платіжне доручення № 25/4061).

Вищевикладене дає суду підстави для висновку, що в частині стягнення з відповідача 3 006 747,42 грн. основного боргу між сторонами відсутній предмет спору, а тому провадження в цій частині підлягає припиненню в порядку п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

За викладеного, позові вимоги в частині стягнення 882 257,19 грн. основного боргу зі сплати за отриманий товар, 194 450,23 грн. пені, 37 798,59 грн. 3% річних, 231 657,70 грн. інфляційних нарахувань підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

З огляду на те, що часткова сплата боргу відповідачем була здійснена після звернення позивачем до суду, то відповідно до ст. 49 ГПК України та до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 року № 7-93 (зі змінами та доповненнями), судові витрати з оплати державного мита в сумі 25 500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (39621, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. І.Приходька, 139), код ЄДРПОУ 05763814, р/р 26001000019787 в ВАТ "Райфайзен Банк Аваль", МФО 331605, р/р 26008310003901 Полтавський ФАКБ "ТАС-Комерцбанк", МФО 331003 на користь Корпорації "Індустріальний Союз Донбасу" (83050, м. Донецьк, вул. Щорса, 48), код ЄДРПОУ 24068988, р/р 26002959676056 у філії ЗАТ "Перший Український Міжнародний Банк" в м. Донецьк, МФО 335537 – 882 257,19 грн. основного боргу, 194 450,23 грн. пені, 37 798,59 грн. 3% річних, 231 657,70 грн. інфляційних нарахувань, 25 500,00 грн. витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинити.

4. Рішення надіслати сторонам за адресами зазначеними у його вступній частині.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.