Ухвала суду № 42201096, 17.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року м. Київ К/9991/10955/12

К/9991/10955/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції (ДПІ) у м. Хмельницькому

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.06.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012

у справі № 2270/6299/11 Хмельницького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Транс-Зафт»

до 1. Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

2. Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області

за участю прокурора м. Хмельницького

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.06.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012, позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому від 12.04.2011 р. № 002122301/938 та від 19.04.2011 р. № 0000672307; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Транс-Зафт» 128927,00 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по деклараціям за вересень, листопад, грудень 2010 року, січень 2011 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Хмельницькому просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що ТОВ «Транс-Зафт» подало до ДПІ у м. Хмельницькому податкові декларації з податку на додану вартість за вересень, листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року разом з розрахунками сум бюджетного відшкодування та заявами про бюджетне відшкодування ПДВ у сумах 26584,00 грн., 21631,00 грн., 32494,00 грн. та 48218,00 грн. відповідно.

За визначенням пункту 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР у редакції Закону України 28.12.2007 р. № 107-VI).

Згідно з підпунктом 7.7.4 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників..

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 вказаної статті встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналогічними за змістом є і норми пунктів 200.1, 200.3, 200.4, 200.10 -200.12 ст. 200 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, ДПІ у м. Хмельницькому проведено виїзні позапланові перевірки з питань правомірності формування позивачем заявлених сум бюджетного відшкодування за податковими деклараціями з ПДВ за вересень, листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року, за результатами яких складено акти від 27.12.2010 року № 13282/23-7/22774009, від 21.02.2011 року № 1132/23-7/22774009, від 06.04.2011 року № 2393/23-5/22774009, згідно висновків яких позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень, листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року на загальну суму 128927,00 грн.

На підставі акту перевірки від 06.04.2011 року ДПІ у м. Хмельницькому винесене податкове повідомлення-рішення від 12.04.2011 № 002122301/938 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за січень 2011 року на 20387,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 року № 0000672307 про зменшення суми бюджетного відшкодування за січень 2011 року на 27831,00 грн.(акт перевірки від 15.04.2011).

Як на підставу зменшення задекларованих позивачем сум ПДВ до відшкодування за вказані податкові звітні періоди ДПІ з посиланням на данні «Системи співставлення засобами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» вказує неможливість встановлення факту сплати податку до Державного бюджету України контрагентами позивача, а також на необхідність проведення зустрічних перевірок цих контрагентів.

Цю обставину суди попередніх інстанцій правомірно визнали такою, що не має правового значення при вирішенні спору про право платника податку на додану вартість на повернення надмірно сплачених сум податку, а доводи відповідача такими, що не відповідають вищенаведеним нормам.

Суди попередніх інстанцій, застосовуючи ці норми, зробили правильний висновок, що вони не ставлять у залежність право платника податку на додану вартість на бюджетне відшкодування від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншим платником податку - постачальником товару, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок в судовому процесі не спростована. Будь-яких доводів, які б свідчили про порушення позивачем норм статті 7 Закону № 168/97-ВР при декларуванні зазначених вище сум бюджетного відшкодування, ДПІ не навела.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цього висновку суду, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Суд касаційної інстанції не може розглядати позовні вимоги осіб, які беруть участь у справі, що не були заявлені у суді першої інстанції (частина 3 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.06.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.01.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев