Ухвала суду № 42201095, 10.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2014 року м. Київ К/9991/71056/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012

у справі № 2а-17722/11/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Державної податкової інспекції (ДПІ) у Дзержинськом районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Базіс-Б»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «САМАЙ-10»

про стягнення в доход держави коштів, як отриманих за господарським зобов'язанням, що суперечить інтересам держави і суспільства,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ДПІ у Дзержинськом районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідачі не реалізували процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова проведено зустрічну звірку суб'єкта господарювання ТОВ «САМАЙ-10» щодо дослідження реальності здійснення та повноти відображення в податковому обліку господарських відносин із платниками податків за період з 01.06.2011 по 30.06.2011, за результатами якої складено довідку (а.с.22-29)

Посадові особи ДПІ, які проводили звірку, зробили висновок про неможливість підтверджкення реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «САМАЙ-10»; про дефектність первинних документів, складених для оформлення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) ТОВ «САМАЙ-10» у ТОВ «Кубера-плюс» та подальшого руху цих товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) до кінцевого споживача.

16.08.2011 ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова направила на адресу ТОВ «Базіс-Б» запит про надання пояснень та їх документального підтвердження з питань господарських відносин з ТОВ «САМАЙ-10» за червень 2011 року. (а.с. 31)

Листом від 22.08.2011 року на запит податкового органу ТОВ «Базіс-Б» надало відповідь, що транспортування товару здійснювалось за рахунок постачальника, розрахунки проводились в безготівковій формі, та направило копії відповідних первинних документів (а.с. 30)

В період з 14.09.2011 по 20.09.2011 ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Базіс-Б» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «САМАЙ-10», їх реальності та повноти відображення в обліку за червень 2011 року, результати якої оформлені актом від 23.09.2011 № 4501/2305/33066964.

Перевіркою встановлено порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, пунктів 201.1, 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок завищення податкового кредиту за червень 2011 на 149169,60 грн. за операціями з пставки ТОВ «САМАЙ-10» товару (припой ПОС-40, чушка).

Згідно з частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України (ГК) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини 1 статті 208 ГК якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходили з того, що податковим органом у судовому процесі не було доведено факту безтоварності поставки між ТОВ «Базіс-Б» та ТОВ «САМАЙ-10» за договором поставки від 01.06.2011 № 1/06/11.

Судові рішення, якими б був визнаний недійсним цей договір, не ухвалювались, така позовна вимога ДПІ не заявлялась, тоді як з 1 січня 2011 року правочин, укладений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, згідно з частиною 3 ст. 228 Цивільного кодексу України (ЦК) є оспорюваним.

У зв'язку із цим юридичні наслідки недійсності господарського зобов'язання, встановлені частиною 1 ст. 208 ГК (аналогічні юридичним наслідкам недійсності правочину, встановленим частиною 3 ст. 228 ЦК), без визнання цього договору недійсним не можуть застосовуватись.

Оскільки хибні висновки суду першої та апеляційної інстанції щодо підстави відмови у задоволенні позову ДПІ не призвели до неправильного вирішення спору, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: ПідписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев