Ухвала суду № 42201091, 10.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2014 року м. Київ К/9991/27070/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.04.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012

у справі № 2а-1170/2а-1058/11 Кіровоградського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного підприємства (ПП) «ВікАрт»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (ОДПІ)

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.04.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Кіровоградської ОДПІ від 08.12.2010 № 0000722330 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

У касаційній скарзі Кіровоградська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач не реалізував процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 572272,00 грн. згідно з рішенням від 08.12.2010 № 0000722330, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 10.11.2010 № 53/2330/31637356, про порушення позивачем пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (Положення № 637), а саме: перевищення граничної суми готівкових розрахунків на загальну суму 286136,24 грн.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2.3 Положення № 637 (у редакції до внесення змін постановою Правління Національного банку України від 22.12.2010 р. № 573) гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Зазначені обмеження стосуються також розрахунків готівкою між підприємствами в оплату за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок коштів, одержаних за корпоративними картками (абзац 2 цього пункту).

Пунктом 1 постанови Правління Національного банку України «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку» від 09.02.2005 № 32 встановлено граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами на рівні 10000,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що позивач перевищив граничну суму готівкових розрахунків між підприємствами протягом одного дня (тобто 10000,00 грн.) на загальну суму 286136,24 грн., зокрема 01.09.2009 - на 60000,00 грн., 04.09.2009 - 70000,00 грн. та 14.09.2009 - 156136,24 грн., що підтверджується приєднаними до справи копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів.

Водночас, статтею 250 Господарського кодексу України (ГК) в редакції, чинній до 1 січня 2011 року, встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи, що штрафні (фінансові) санкції за порушення норм пункту 2.3 Положення № 637 за своєю юридичною природою є адміністративно-господарськими санкціями, оскільки встановлені за порушення визначених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, факти порушень мали місце 01.09.2009, 04.09.2009 та 14.09.2009, а рішення прийнято 08.12.2010, тобто поза межами присічного річного строку застосування адміністративно-господарських санкцій, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій згідно з рішенням від 08.12.2010 № 0000722330.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цього висновку судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.04.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев