Ухвала суду № 42200925, 16.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 року м. Київ К/9991/38021/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року

у справі № 2а-1870/1724/11

за позовом Приватного підприємства «Фокстрот-Шостка»

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року, позовні вимоги Приватного підприємства «Фокстрот-Шостка» (далі - ПП «Фокстрот-Шостка»; позивач) до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби (далі - Шосткинська ОДПІ Сумської області ДПС; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001551502/0 від 06 жовтня 2010 року, № 0001551502/1 від 08 листопада 2010 року, № 0001551502/2 від 06 січня 2011 року, № 0001551502/3 від 14 березня 2011 року, № 0001791502/0 від 11 листопада 2010 року, № 0001791502/1 від 15 грудня 2010 року, № 0001791502/2 від 26 січня 2011 року та № 0001791502/3 від 31 березня 2011 року.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку податкової декларації ПП «Фокстрот-Шостка» з податку на додану вартість за липень 2010 року, за результатами якої складено акт № 1143/1502/33327026 від 20 вересня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001551502/0 від 06 жовтня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 224 263,93 грн. (203 876,30 грн. - основний платіж, 20 387,63 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, остаточно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001551502/3 від 14 березня 2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 224 263,93 грн. (203 876,30 грн. - основний платіж, 20 387,63 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0001791502/3 від 31 березня 2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 40 775,26 грн. (0,00 грн. - основний платіж, 40 775,26 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення підприємством підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Пулінг», з підстав невідповідності сум нарахованого податкового кредиту сумам податкових зобов'язань контрагента.

Вказаний висновок контролюючим органом зроблено з огляду на неподання ТОВ «Пулінг» до органу державної податкової служби за місцем реєстрації декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року. Також, обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на відсутність у постачальника ПП «Фокстрот-Шостка» необхідних умов для ведення господарської діяльності, зокрема, основних фондів.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як з'ясовано судами, на підтвердження реального характеру спірних поставок товарів (побутової техніки, комплектуючих та інших товарно-матеріальних цінностей) позивачем долучено до матеріалів справи належним чином оформлені податкові накладні, товарно-транспортні накладні, накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдову відомість, а також документи, які свідчать про подальшу реалізацію придбаних товарів третім особам у належній йому торговельній мережі.

Враховуючи викладене, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку-покупця на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від іншої особи, в тому числі від звітування контрагентом до органу державної податкової служби за місцем реєстрації або від його господарських та виробничих можливостей, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача в даній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваних актів індивідуальної дії слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.