Ухвала суду № 42200888, 18.11.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2014 року м. Київ К/9991/3540/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Островича С.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Новобузької міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року

у справі № 2а-7726/10/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Надри»

до Новобузької міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Надри» (далі - ТОВ «Надри»; позивач) до Новобузької міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області (далі - Новобузька МДПІ Миколаївської області; відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000212301/0 від 26 жовтня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Надри» 3,40 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Новобузька МДПІ Миколаївської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Надри» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за березень - квітень 2009 року та податку на прибуток за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої складено акт № 434/23-01/13864162 від 20 жовтня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000212301/0 від 26 жовтня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 589 002,98 грн. (392 668,65 грн. - основний платіж, 196 334,33 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Центр Стайл», з підстав непідтвердження реального характеру проведених операцій транспортною документацією.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем обладнання, комплектуючих, інструментів, матеріалів у ТОВ «Центр Стайл» підтверджується належним чином оформленими специфікаціями, рахунками, видатковими та податковими накладними, банківською випискою.

Частина придбаного обладнання, комплектуючих, інструментів, матеріалів використана товариством у власній господарській діяльності, зокрема, передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЛАТО», а також реалізована третім особам, про що свідчать наявні в матеріалах справи договори та первинні документи, решта інструментів та матеріалів обліковується на складі позивача, що підтверджується актом інвентаризації матеріальних цінностей станом на 15 вересня 2009 року.

А відтак, враховуючи встановлений судовими інстанціями факт реального здійснення розглядуваних поставок, що, зокрема, податковим органом не спростовано, а також з огляду на те, що ненадання транспортної документації за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання платником податку товару (основних фондів) та його (їх) використання у власній господарській діяльності, як у наведеному випадку, не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей (основних засобів), висновок судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваного акту індивідуальної дії слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Новобузької міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Острович С.Е.