Ухвала суду № 42200890, 09.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2014 року м. Київ К/9991/863/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року

у справі № 2а-2382/10/0670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ружинський комбікормовий завод»

до Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ружинський комбікормовий завод» (далі - ТОВ «Ружинський комбікормовий завод»; позивач) звернулось до суду з позовом до Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Попільнянська МДПІ; відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000102301/0 від 23 березня 2010 року та № 0000082301/0 від 23 березня 2010 року в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 167 853,00 грн. (111 902,00 грн. - основний платіж; 55 951,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000082301/0 від 23 березня 2010 року в частині визначення ТОВ «Ружинський комбікормовий завод» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 119 390,00 грн. (79 593,00 грн. - основний платіж; 39 797,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції). В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Ружинський комбікормовий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства в період з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено акт № 33-2301/32265078 від 15 березня 2010 року.

Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення товариством підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу Товариством з обмеженою відповідальністю «Сітіінвестбуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кангаро Груп», з підстав невідповідності сум нарахованого податкового кредиту сумам податкових зобов'язань контрагентів.

Крім того, обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган вказував на те, що постановою Господарського суду м. Києва від 08 липня 2009 року у справі № 15/297 ТОВ «Сітіінвестбуд» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а актом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 901 від 17 липня 2009 року анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість товариства. В свою чергу, ухвалою Господарського суду м. Києва від 09 червня 2009 року у справі № 44/191-б ліквідовано ТОВ «Кангаро Груп» як юридичну особу у зв'язку з банкрутством, а актом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 137/24-2021 від 06 липня 2009 року анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість товариства.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом, зокрема, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000082301/0 від 23 березня 2010 року, яким позивачу за назване порушення визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 119 390,00 грн. (79 593,00 грн. - основний платіж; 39 797,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Визнаючи протиправним та скасовуючи вказаний акт індивідуальної дії в частині визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 119 390,00 грн., суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому слід враховувати, що визнання контрагентів банкрутами або їх ліквідація та подальше анулювання реєстрації постачальників як платників податку на додану вартість саме по собі не позбавляє правового значення виданих ними за господарськими операціями податкових накладних в той час, коли контрагенти мали відповідний статус.

Як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, фактичне здійснення господарських операцій з придбання позивачем у ТОВ «Сітіінвестбуд» в січні 2009 року та в лютому 2009 року ремонтно-будівельних, пусконалагоджувальних, електромонтажних робіт та у ТОВ «Кангаро Груп» в лютому 2009 року товарно-матеріальних цінностей (ворохоочисника, електродвигунів) підтверджується належним чином оформленими первинними, розрахунковими та платіжними документами, в тому числі податковими накладними, виписаними на адресу ТОВ «Ружинський комбікормовий завод» особами, які на момент їх виписки перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали статус платників податку на додану вартість.

А відтак, враховуючи встановлений судовими інстанціями факт реального здійснення розглядуваних операцій, що контролюючим органом не спростовано, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати постачальниками податку до бюджету, висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у відповідача в даному випадку правових підстав для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 119 390,00 грн. (79 593,00 грн. - основний платіж; 39 797,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Попільнянської міжрайонної державної податкової інспекції відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.