Ухвала суду № 42192459, 29.12.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 129/1621/14-ц Провадження № 22-ц/772/3317/2014Головуючий в суді першої інстанції Кравець В. І.Категорія 54Доповідач Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" грудня 2014 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Марчук В.В., Сопруна В.В.

При секретарі: Сніжко О.А.

За участю: позивача ОСОБА_2, представника відповідача Тарковського К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Строн»

на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 22 жовтня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Строн», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, зміну дати і формулювання причин звільнення та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В с т а н о в и л а:

В червні 2014 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ТОВ фірма «Строн», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4, про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, яким просила скасувати наказ ТОВ фірма «Строн» від 19 травня 2014 року № 9 про її звільнення з займаної посади завідуючої-провізора аптеки у зв'язку з виявленням невідповідності займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації та поновити її на займаній посаді; стягнути з ТОВ фірма «Строн» на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з дати звільнення - з 19 травня 2014 року по день ухвалення рішення.

В жовтні 2014 року позивач ОСОБА_2 подала заяву про зміну розміру позовних вимог, якою просила визнати протиправним та скасувати наказ ТОВ фірма «Строн» від 19 травня 2014 року № 9 про її звільнення з займаної посади завідуючої-провізора у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді внаслідок відсутньої спеціалізації за фахом «Організація та управління фармацією», затвердженому наказом МОЗ України від 29 березня 2014 року, на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України; зобов'язати ТОВ фірма «Строн» видати наказ про її звільнення з посади завідуючої-провізора на підставі п. 1 ст. 38 КЗпП України з 31 серпня 2014 року; стягнути з ТОВ фірма «Строн» на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з наступної дати після звільнення - з 20 травня 2014 року по 31 серпня 2014 року в розмірі 6 202,98 грн.

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 22 жовтня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано неправильним звільнення ОСОБА_2 з роботи на посаді завідувача-провізора аптеки ТОВ фірма «Строн» з 19 травня 2014 року у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Визнано ОСОБА_2 звільненою з роботи з посади завідувача-провізора аптеки ТОВ фірма «Строн» за власним бажанням, згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 31 серпня 2014 року.

Стягнуто з ТОВ фірма «Строн» на користь ОСОБА_2 6 202,98 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ТОВ фірма «Строн» на користь держави 243,60 грн. судового збору та на користь ОСОБА_2 1 800 грн. витрат по оплаті правової допомоги.

Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення з ТОВ фірма «Строн» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за один місяць в сумі 3 000 грн.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 листопада 2014 року позовну заяву ОСОБА_2 до ТОВ фірма «Строн» в частині позовної вимоги про поновлення на роботі залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі відповідач ТОВ фірма «Строн» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні її позовних вимог в повному обсязі.

Зазначив, що рішення суду вважає незаконним та необґрунтованим через порушення судом першої інстанції норм матеріального й процесуального права, не повне з'ясування судом всіх обставин справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просить її задовольнити.

Позивач заперечила апеляційну скаргу, просить її відхилити і залишити без змін законне рішення суду.

Третя особа у судове засідання не з'явилася.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Суд першої інстанції встановив, що з 1 березня 2011 року позивач ОСОБА_2 працювала у ТОВ фірма «Строн» на посаді фармацевта та 13 лютого 2012 року була переведена на посаду завідувача-провізора аптеки № 1, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_2 (а. с. 10-13) та виписками з наказів ТОВ фірма «Строн» № 12 від 1 березня 2011 року та № 2§2 від 13 лютого 2012 року (а. с. 23, 24).

Актом перевірки Державної служби з лікарських засобів у Вінницькій області № 32/2-ОР від 17 березня 2014 року встановлено, що особа (ОСОБА_2), яка обіймає посаду завідувача аптеки № 1, не відповідає кваліфікаційним вимогам, які передбачені стосовно даної посади у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників охорони здоров'я, затвердженому наказом МОЗ України від 29 березня 2002 року №117; відсутня спеціалізація за фахом «Організація та управління фармацією» (а. с. 26-34).

Розпорядженням Державної служби з лікарських засобів у Вінницькій області від 18 березня 2014 року № 32/2-ОР зобов'язано ТОВ фірма «Строн» усунути порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, виявлені при перевірці структурних підрозділів ліцензіата: Вінницька обл., м. Гайсин, вул. К.Маркса, 43, Аптека № 1, зокрема: п. 9. Кваліфікаційний рівень особи (ОСОБА_2), яка обіймає посаду завідувача аптеки № 1, привести у відповідність до вимог, зазначених у Довіднику кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров'я, затвердженому наказом МОЗ України від 29 березня 2002 року № 117, стосовно посад завідувачів аптек (підпункт 3.5.7 пункту 3.5 розділу ІІІ, пункт 4.4. розділу ІV Ліцензійних умов).

Вищезазначені порушення усунути та письмово рекомендованим листом поінформувати Державну службу лікарських засобів у Вінницькій області про виконання п. 1-8 цього розпорядження до 18 квітня 2014 року, а п. 9 - до 18 червня 2014 року (а. с. 35).

Згідно наказу ТОВ фірма «Строн» № 9 від 19 травня 2014 року ОСОБА_2 звільнено з роботи завідуючого-провізора аптеки з 19 травня 2014 року, п. 2 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді, внаслідок відсутньої спеціалізації за фахом «Організація та управління фармацією», затвердженому наказом МОЗ України від 29 березня 2002 року № 117 (а. с. 25).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.

Згідно положень ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 2 ст. 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом (ч. 4 ст. 43 КЗпП України).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у п. 21 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 при розгляді справ про звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації або підрозділу у зв'язку з нездатністю забезпечити залежну дисципліну праці у відповідній структурі.

Не можна визнати законним звільнення з цих підстав лише з мотивів відсутності спеціальної освіти (диплома), якщо відповідно до чинного законодавства наявність її не є обов'язковою умовою виконання роботи, обумовленої трудовим договором. Проте у випадках, коли згідно з законодавством виконання певної роботи допускається після надання в установленому порядку спеціального права (водії автомобільного та електротранспорту тощо), позбавлення цього права може бути підставою для звільнення працівника з мотивів невідповідності займаній посаді або виконуваній роботі з додержанням правил ч. 2 ст. 40 КЗпП.

Висновки атестаційної комісії щодо кваліфікації працівника підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами по справі.

По справі встановлено, що в ТОВ фірма «Строн» на час звільнення ОСОБА_2 профспілкова організація не створена, тому питання про отримання відповідної згоди на її звільнення не вирішувалось.

Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 закінчила у 2010 році Вінницький національний медичний університет ім.М.І. Пирогова і отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Фармація» та здобула кваліфікацію провізор, що підтверджується дипломом ВН №37632955 від 12 лютого 2010 року (а. с. 6).

Згідно посвідчення до диплому, виданого 20 березня 2014 року ОСОБА_2 пройшла підвищення кваліфікації зі спеціалізації «Сучасні аспекти організації роботи фармацевтичних підприємств та контролю якості лікарських засобів» (а. с. 7).

Відповідно до сертифікату провізора-спеціаліста № 591, виданого Вінницьким національним медичним університетом ім. М.І. Пирогова 31 січня 2011 року, ОСОБА_2 атестувалася на визначення знань та практичних навичок в атестаційній комісії і їй присвоєно звання провізора-спеціаліста за спеціальністю «Загальна фармація»; сертифікат дійсний до 31 січня 2016 року (а. с. 9).

31 березня 2014 року Національним фармацевтичним університетом ОСОБА_2 видано сертифікат № 304 провізора-спеціаліста, згідно якого їй присвоєно /підтверджено/ фах провізора-спеціаліста за спеціальністю «Організація і управління фармацією»; сертифікат дійсний до 31 березня 2019 року (а. с. 8).

Згідно штатного розпису ТОВ фірма «Строн», введеного в дію з 8 січня 2014 році, аптека має посади завідувача аптеки в кількості 1 штатна одиниця та фармацевта в кількості 4 штатних одиниць (а. с. 78).

Як вбачається зі звітності «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», що була подана ТОВ фірма «Строн» до центру зайнятості 9 квітня 2014 року, в період з 9 квітня 2014 року по 8 липня 2014 року у товаристві була вакантною посада фармацевта (а. с. 97).

Відповідно до відповіді Гайсинського районного центру зайнятості від 21 жовтня 2014 року № 03-16/3368 ОСОБА_2 перебувала на обліку в центрі зайнятості як зареєстрована безробітна з 22 травня 2014 року по 31 серпня 2014 року та отримала допомогу по безробіттю у розмірі 4 359,42 грн. (а. с. 91).

Згідно наказу ТОВ «Єврофарм-Вінниця» № 70/ос від 1 вересня 2014 року ОСОБА_2 прийнято на посаду заступника завідуючої аптекою № 6 ТОВ «Єврофарм-Вінниця» з 1 вересня 2014 року (а. с. 98).

Згідно довідки ТОВ фірма «Строн» № 20 від 25 вересня 2014 року середньоденна заробітна плата ОСОБА_2 складала 148,89 грн. (а. с. 76).

За наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог, визнавши неправильним звільнення ОСОБА_2 з посади завідувача-провізора аптеки ТОВ фірма «Строн» з 19 травня 2014 року у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді згідно з п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України; визнавши ОСОБА_2 звільненою з роботи за власним бажанням згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 31 серпня 2014 року та стягнувши з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 6 202,98 грн.

Суд першої інстанції, виконавши вимоги ст. 212 ЦПК України, всебічно, повно, об'єктивно і безпосередньо дослідив належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо та їх достатність і взаємний зв'язок в сукупності й надав їм вірну юридичну оцінку, відобразивши результати такої оцінки в своєму рішенні.

Доводи апеляційної скарги в тому, що суд першої інстанції не врахував вимоги п. 5 розділу «Керівники» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, випуск 78 «Охорона здоров'я», затвердженого Наказом МОЗ України від 29 березня 2002 року № 117, відповідно до якого встановлено вимоги до освітньо-кваліфікаційного рівня завідувача аптеки, зокрема, наявності у такої особи сертифіката провізора-спеціаліста, посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності та стаж роботи за фахом - не менше 5 років, в зв'язку з чим ОСОБА_2 не відповідала кваліфікаційним вимогам, є безпідставними з огляду на наступне.

Із акту перевірки № 23/2-ОР Державної служби з лікарських засобів у Вінницькій області від 17 березня 2014 року вбачається, що перевіркою було виявлено, що ОСОБА_2 не відповідає кваліфікаційним вимога, які передбачені до посади завідувача аптеки, оскільки у неї відсутня спеціалізація за фахом «Організація та управління фармацією» (а. с. 26-32).

ТОВ фірму «Строн» було зобов'язано усунути таке порушення в строк до 18 червня 2014 року (а. с. 35).

Згідно наказу ТОВ фірма «Строн» № 9 від 19 травня 2014 року позивача було звільнено з роботи завідуючого-провізора аптеки з 19 травня 2014 року згідно п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді, внаслідок відсутньої спеціалізації за фахом «Організація та управління фармацією», затвердженому наказом МОЗ України від 29 березня 2002 року № 117 (а. с. 25).

Крім такої невідповідності займаній посаді, як відсутність у ОСОБА_2 спеціалізації за фахом «Організація та управління фармацією», ні в акті перевірки, ні в наказі про звільнення зазначено не було. В тому числі не було зазначено про відсутність посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності та стаж роботи за фахом - не менше 5 років, про що зазначає відповідач в доводах апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів справи 31 березня 2014 року позивач отримала сертифікат № 304 провізора-спеціаліста, згідно якого їй присвоєно /підтверджено/ фах провізора-спеціаліста за спеціальністю «Організація і управління фармацією»; сертифікат дійсний до 31 березня 2019 року (а. с. 8).

Тобто на момент звільнення позивача з займаної посади завідувача-провізора аптеки нею було усунуто порушення, зазначене у акті перевірки № 32-2-ОР від 17 березня 2014 року, у наданий строк, та здобуто спеціалізацію за фахом «Організація і управління фармацією».

Інші доводи апеляційної скарги також є безпідставними і рішення суду не спростовують. За таких обставин рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення позовних вимог, відповідає нормам матеріального і процесуального права, а отже є законним і обґрунтованим, у зв'язку із чим підстави для його скасування відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Строн» відхилити.

Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 22 жовтня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.В. Матківська

Судді: В.С. Марчук

В.В. Сопрун