Ухвала суду № 42192468, 29.12.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Копія

Справа № 127/24488/13-ц Провадження № 22-ц/772/4013/2014Головуючий в суді першої інстанції Романюк Л. Ф. Доповідач Медяний В. М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від "29" грудня 2014 р.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого судді: Медяного В.М.,

суддів: Пащенко Л.В., Ковальчука О.В.,

при секретарі: Агеєвій Г.В.,

за участю: державного виконавця Василишиної Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області справу за поданням державного виконавця Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Василишиної Тетяни Володимирівни, за участю ОСОБА_3, ОСОБА_4 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 жовтня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2014 року державний виконавець Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Василишина Т.В., за участю ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3

Посилається на те, що на примусовому виконанні у Староміському відділі державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження №42881257 з примусового виконання виконавчого листа №127/24488/3-ц від 23.01.2014 року виданого Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 борг в розмірі 25 506, 66 коп.

10.04.2014 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, про що було повідомлено боржника у визначеному законодавством порядку. Однак, боржником у строк, наданий для самостійного виконання рішення не виконано.

22.10.2014 року до відділу надійшло клопотання представника стягувача про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до повного виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань по даному виконавчому провадженню.

Державним виконавцем при виконанні рішення суду було здійснено всі заходи необхідні для своєчасного і в повному об'ємі його виконання. Проте, заходи щодо погашення заборгованості боржником не вжито, тому державний виконавець вважає, що у разі виїзду ОСОБА_3 за кордон, буде не можливим або ускладненим виконати рішення суду щодо до сплати боргу.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 24 жовтня 2014 року задоволено подання державного виконавця Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Василишиної Т.В. про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань. Тимчасово обмежено ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язань по рішенню Вінницького міського суду від 02.12.2013 року. Виконання ухвали доручено Державній прикордонній службі України (а.с.21).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу суду першої інстанції від 24 жовтня 2014 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні подання державного виконавця Староміського ВДВС Вінницького міського управління юстиції. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права (а.с.26-27).

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення державного виконавця, прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу суду залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Задовольняючи подання державного виконавця щодо обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що на примусовому виконанні в Староміському відділі державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції знаходиться виконавче провадження № 42881257 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованість в розмірі 25 506грн. 66 коп.

22.10.2014 року до Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції надійшло клопотання представника стягувача відповідно до якого він просить звернутися до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України до повного виконання боржником зобов'язань по даному виконавчому провадженню.

Відповідно до пояснень ОСОБА_3 від 11.08.2014 року за адресою: м. Вінниця, вул. Енгельса 20/2 не проживає, зареєстрований в Німеччині, м. Дуюсбург. Відповідно до відповідей на запити до ДПС України, інформація щодо боржника відсутня.

Таким чином, суд першої інстанції враховуючи положення Конституції України, ст.11, 52 ЗУ "Про виконавче провадження", ст.6 ЗУ "Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України" прийшов до висновку, що наявність у ОСОБА_3 невиконаних зобов'язань, покладених на нього судовими рішеннями, та невиконання таких зобов'язань у добровільному порядку, є підставою для тимчасового обмеження його у праві виїзду за межі України.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду, оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення даного питання. Постановлена судом ухвала відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і висновки суду не спростовують.

Так, відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Закон України від 21 січня 1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Пунктом 2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

На момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

У зв'язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Пунктом 18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Згідно ч.1 ст.377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником державної виконавчої служби.

Згідно статті 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що в ході виконавчого провадження борг ОСОБА_3 в розмірі 25 506, 66 грн. перед стягувачем ОСОБА_4 не погашено, що також підтверджується наявною в матеріалах справи копією ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 24.12.2014 року про визнання мирової угоди, укладеної між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Також в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо відмови ОСОБА_4 від примусового виконання виконавчого листа №127/24488/3-ц від 23.01.2014 року виданого Вінницьким міським судом Вінницької області. А тому разом із вирішенням питання виконання затвердженої між сторонами мирової угоди може бути вирішене і питання про скасування тимчасового обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановляючи ухвалу у даній справі, суд першої інстанції дотримався норм як матеріального, так і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали. Постановлена судом ухвала повністю відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і висновки суду не спростовують.

На підставі викладеного та керуючись ст.303, 304, 307, 312, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 24 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: підпис. В.М. Медяний

Судді: підписи. Л.В. Пащенко

О.В. Ковальчук

Згідно з оригіналом.

Суддя: В.М. Медяний