Рішення № 42191053, 23.12.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2376/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2501/2014

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Обідняк В. Д.

Суддя-доповідач Фединяк В.Д.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Фединяка В.Д.

суддів: Меленко О.Є., Девляшевського В.А.

секретаря Мельник О.В.

з участю представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та їх представника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Коломийської міської ради, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 про визнання незаконним рішення місцевої ради і недійсним державного акта про право власності на землю та їх скасування за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 21 жовтня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2014 ОСОБА_2 звернулась в суд із указаним позовом і зазначала, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 14 вересня 1998 року вона є власником житлового будинку по АДРЕСА_1. З метою приватизації земельної ділянки, на якій розміщений зазначений житловий будинок, в березні 2014 року їй стало відомо, що відповідно Державного акта серії № 0022902 про право власності на землю виданого 08 жовтня 1996 року ОСОБА_7 і ОСОБА_5, на підставі рішення Коломийської міської ради народних депутатів №198 від 27 серпня 1996 року, відповідачами приватизовано частину належної їй земельної ділянки, на якій знаходиться літня кухня та криниця. Посилаючись на те, що відповідачами приватизовано земельну ділянку без погодження меж з сусідніми землекористувачами та в супереч ст.ст.17,22 Земельного кодексу України (в редакції 18.12.1990 р., який діяв на час виникнення спірних правовідносин), приватизацією відповідачами суміжної земельної ділянки порушується її право на землю, просила поновити строк звернення до суду за захистом порушеного права та визнати незаконним рішення Коломийської міської ради народних депутатів №198 від 27 серпня 1996 року та недійсним Державний акт серії № 0022902 про право власності на землю виданий 08 жовтня 1996 року ОСОБА_7 і ОСОБА_5 та їх скасувати.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 21 жовтня 2014 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задоволення позову, вказуючи на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, дав неправильну оцінку поданим доказам, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому ухвалив незаконне рішення. На думку позивачки, суд не врахував вимог ст.30 , 120 ЗК України(в ред. 1990 р.), так як її право користування земельною ділянкою АДРЕСА_1. виникло при переході 14 вересня 1998 року права власності на житловий будинок з господарськими спорудами, які розміщені на цій земельній ділянці. Відповідно плану садибної земельної ділянки, до складу належного їй домоволодіння відноситься криниця, яка розміщена на межі суміжної з відповідачами земельній ділянці. Проте, згідно оспорюваного державного акта вищевказана криниця знаходиться на земельній ділянці відповідачів, чи порушено її право власності на зазначене майно. Крім цього, приватизація відповідачами земельної ділянки мало місце без узгодження з суміжними землекористувачами, внаслідок чого порушено її право як землекористувача.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, просить задовольнити цю скаргу.

ОСОБА_7 і ОСОБА_5 та їх представник вважають оскаржуване рішення суду законним та обґрунтованим і просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

Відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка по АДРЕСА_1, на якій розміщений належний позивачці житловий будинок знаходиться в комунальній власності Коломийської міської ради, тому позивачка не має права на вищевказану земельну ділянку.

Висновок суду є передчасним і погодитись з ним не можна.

Відповідно до п. 1 ст. 10 Земельного кодексу України від 18.12.90 до віддання міських рад народних депутатів в галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі і на умовах оренди.

Згідно із ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.90 право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються та реєструються сільськими, селищними, міськими районними радами народних депутатів.

У відповідності до ст. 19 Земельного кодексу України від 18.12.90 міська Рада народних депутатів надає земельні ділянки (крім ріллі і земельних ділянок, зайнятих багаторічними насадженнями) для будь-яких потреб у межах міста. Підприємства, організації та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідними клопотаннями до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_2 від 14 вересня 1998 року, після смерті ОСОБА_8. позивачка успадкувала спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з одно, одноповерхового, цегляного житлового будинку зазначений у плані літерою «А», площею 72, кв.м. та господарських будівель і споруд: літньої кухні -«Б»; сараю -«В»; гаражу - «Г»; вбиральні - «Д»; огорожі -«№2»; криниці - «№3»; відмостки ; які знаходяться в АДРЕСА_1 (а.с.4,117).

Зазначене домоволодіння, відповідно плану садибної ділянки від 02 серпня 1975 року розміщене на земельній ділянці площею 600 кв.м.(а.с.5).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 червня 1991 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_9 в рівних частинах успадкували спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається з одно, одноповерхового, цегляного житлового будинку жилою площею 59,2 кв.м. з належними господарськими спорудами, які розміщені на земельній ділянці площею 600 кв.м., що знаходяться у АДРЕСА_2.

На вказаній земельній ділянці розміщений однин жилий будинок зазначений в плані літерою «А» та слідуючі господарські будівлі та споруди: літня кухня зазначена на плані літерою -«Б»; три сараї зазначені на плані літерами «В,Г,Д»; вбиральня - «З»; криниці - «К»; огорожі -«І І» належні померлій на підставі свідоцтва про право власності (а.с.80,110).

За змістом ст.30 Земельного кодексу України ( в редакції від 18.12.1990 р., який був чинним на час переходу права власності на будівлю і споруду) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих об'єктів.

Аналогічна норма міститься і у ст. 120 нині діючого ЗК України.

Статтею 67 ЗК України 1990 року передбачено, що розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше, зокрема, у містах - 0,1 гектара.

Зміна цільового призначення земельної ділянки, на якій розміщені належні позивачці будівлі і споруди в АДРЕСА_1 не проводилась.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що земельна ділянка по АДРЕСА_1, на якій розміщений належний позивачці житловий будинок знаходиться в комунальній власності Коломийської міської ради і позивачка не має права на вищевказану земельну ділянку є помилковим, так як суперечить вимогам ст.30 Земельного кодексу України ( в редакції від 18.12.1990 р.).

Статтею ст. 22 Земельного кодексу України в редакції від 18 грудня 1992 року( чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Судом установлено, що на межі суміжних земельних ділянок належних сторонам по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 збудована криниця, яка споруджена як межовий знак між їхніми земельними ділянками. Зазначені обставини підтверджуються даними, які містяться у плані садибної ділянки площею 600 кв.м. наданої ОСОБА_10 користувачем якої був ОСОБА_8., успадкована ОСОБА_11 та плані забудови земельної ділянки виданому ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на підставі рішення Коломийської міської ради народних депутатів №198 від 27 серпня 1996 року (а.с.5,110). Щодо меж суміжних земельних ділянок встановлених рішенням Коломийської міської ради народних депутатів №198 від 27 серпня 1996 року відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_5 не оскаржували.

Також встановлено, що в площу земельної ділянки Державного акта про право приватної власності на землю серія 1-ІФ №002902, який виданий 08 жовтня 1996 року ОСОБА_7 та ОСОБА_5, на підставі рішення Коломийської міської ради народних депутатів №198 від 27 серпня 1996 року про передачу їм земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,0952 га по АДРЕСА_2 входить криниця, яка споруджена на межі суміжних земельних ділянок сторін. Даного факту відповідачі не заперечували і підтверджується планом накладання земельних ділянок, які містяться у Державнму акті виданого ОСОБА_7 та ОСОБА_5 (а.с.35,36). Відомостей про те, що ОСОБА_8 житловий будинок якого успадкована ОСОБА_11, давав згоду на вилучення в нього частини земельної ділянки немає.

Суд відхиляє доводи відповідачів про те, що господарська будівля - криниця, як межовий знак суміжних земельних ділянок належить їм і знаходиться на їхній земельній ділянці спростовується письмовими доказами у справі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що в порушення ст.30 Земельного кодексу України ( в редакції від 18.12.1990 р., який був чинним на час переходу права власності на будівлю і споруду), передаючи 08 жовтня 1996 року ОСОБА_7 та ОСОБА_5, на підставі рішення Коломийської міської ради народних депутатів №198 від 27 серпня 1996 року земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,0952 га по АДРЕСА_2 та видаючи їм Державний акт про право приватної власності на землю серія 1-ІФ №002902, в площу якої входить криниця споруджена на межі суміжних земельних ділянок сторін, міською радою порушується право позивачки користування належною їй земельною ділянкою.

Згідно зі статтями 44, 116 ЗК 1992 р. порушені права власників земельних ділянок і землекористувачів підлягають поновленню. .

Оскільки державний акт на право користування землею відповідно до ст. ст. 19, 23 ЗК України чинний тільки на підставі рішення відповідної ради, в разі визнання недійсним рішення, на підставі якого виданий державний акт на право постійного користування землею, такий державний акт втрачає чинність та підлягає поверненню органу, який видав акт, що передбачено п. 3.10 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі (затвердженої наказом Держкомземресурсів України N 43 від 04.05.99).

Враховуючи ту обставину, що положеннями ЗК 1992 р. було передбачено спеціальний порядок набуття права власності і права користування земельними ділянками, а самовільне зайняття особами земельних ділянок чи їх частини є незаконним і не породжує у таких осіб прав на ці ділянки, слід визнати, що правопорушення в зазначених правовідносинах є триваючими і строк позовної давності до цих правовідносин не застосовується.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, про порушення права землекористування позивачці стало відомо при розгляді судом 05 лютого 2013 року спору щодо правомірності видачі їй державного акта, що є поважною причиною пропуск строку позовної давності та згідно зі ст. 6 ЦК УРСР та ст. ст. 43, 44, 63 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.90) підлягає захисту порушених інтересів.

За правилами п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з підстав встановлених п.п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_2

Згідно зі змістом ч.ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Коломийського міськрайонного суду від 21 жовтня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Поновити ОСОБА_2 строк звернення до суду за захистом порушеного права.

Позов ОСОБА_2 до Коломийської міської ради, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 про визнання незаконним рішення місцевої ради та недійсним державного акта про право власності на землю та їх скасування задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Коломийської міської ради народних депутатів №198 від 27 серпня 1996 року про передачу ОСОБА_7 та ОСОБА_5 земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,0952 га по АДРЕСА_2.

Визнати недійсним Державний акт про право приватної власності на землю серія 1-ІФ №002902 виданий 08 жовтня 1996 року ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на підставі рішення Коломийської міської ради народних депутатів №198 від 27 серпня 1996 року про передачу їм земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд площею 0,0952 га по АДРЕСА_2 та скасувати реєстрацію цього акта зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №6205.

Стягнути з Коломийської міської ради на користь ОСОБА_2 243 грн.80 коп. судового збору.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з часу набрання законної сили.

Головуючий-суддя В.Д.Фединяк

Судді: О.Є.Меленко

В.А.Девляшевський