Ухвала суду № 42180194, 30.12.2014, Апеляційний суд Житомирської області

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №283/2106/14-к Головуючий у 1-й інст. Тимошенко А. О.

Категорія ч. 3 ст. 185 КК України Доповідач Городиський С. С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2014 року м. Житомир

Апеляційний суд Житомирської області в складі суддів: Городиського С.С., Крижанівського В.В., Андрушкевича С З.,

за участю секретаря - Велидчук І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Житомирі апеляційну скаргу

захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця міста Малин Житомирської області, жителя АДРЕСА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 06 жовтня 2014 року,

за участю прокурора - Турської В.В.,

захисника - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В:

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок Малинського районного суду Житомирської області від 06 жовтня 2014 року та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді штрафу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що вирок суду першої інстанції підлягає зміні в частині призначення покарання з підстав неврахування судом фактичних обставин кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зокрема, судом першої інстанції не взято до уваги того факту, що матеріальна шкода потерпілому відшкодована, він не має ніяких претензій до обвинуваченого, про що свідчить його заява. Також судом не взято до уваги наявність у обвинуваченого на утриманні малолітньої дитини.

Вироком Малинського районного суду Житомирської області від 06 жовтня 2014 року ОСОБА_2 визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України і призначено покарання за цим законом в вигляді 3 років позбавлення волі. У відповідності до ст. 71 КК України до покарання за цим вироком частково приднано невідбуте покарання за попереднім вироком Солом*янського районного суду м. Києва від 14.08.2013 року та призначено остаточне покарання в вигляді 3 років 7 місяців позбавлення волі.

Також за змістом вироку судом ухвалено повернути речові докази, що були предметом злочину, потерпілому.

Згідно вироку суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_2 за ч.3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане із проникненням в житло та інше приміщення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апелянта та обвинуваченого про необхідність задоволення поданої апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти скарги, вважаючи вирок суду першої інстанції законним і обґрунтованим, провівши судові дебати, перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 370 КПК України, вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковано вірно за ч.3 ст.185 КК України, яка ніким не оспорюється.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання суд першої інстанції відповідно до ст. 65 КК України керувався загальними засадами призначення покарання і врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, дані про особу обвинуваченого та обставини, що помягшують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_2 вироком Солом*янського районного суду м. Києва від 14. 08.2013 року засуджений за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, а в порядку ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання із випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Злочин вчинив в період іспитового строку.

Тому судом обґрунтовано визначено справедливе покарання, яке за своїм розміром не є надто суворим. При цьому суд при призначенні покарання обговорив можливість застосування ст. 75 КК України та не знайшов підстав для застосування даної норми Закону.

Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим так і іншими особами.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

Таке покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, даним про його особу та обставинам, що пом'якшують покарання та є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

А тому апеляція захисника в інтересах обвинуваченого не підлягає задоволенню, а вирок суду першої інстанції підлягає залишенню без змін

Керуючись ст.ст. 404, 407, КПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Малинського районного суду Житомирської області від 06 жовтня 2014 року відносно ОСОБА_2 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали апеляційним судом Житомирської області.

Судді: