Ухвала суду № 4217357, 11.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“11” березня 2009р. №К-21143/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Євтушевський О.М.

за участю представників:

позивача: Сенюта І.В.;

відповідача:Пелепецький В.Д.;

Генеральної прокуратури України: Чубенко В.В.;

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерготорг”

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008р.

у справі №32/395-А (22-а-7725/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерготорг”

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

за участю Прокурора Оболонського району м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Енерготорг” (далі по тексту позивач, ТОВ “Енерготорг”) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень: №0010902309/0 від 19.01.2007р., №0010902309/1 від 26.03.2007р., №0010902309/2 від 31.05.2007р., якими позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3349761,33 грн., в т.ч. 2233174,22 грн. основного платежу та 1116587,11 грн. штрафних (фінансових) санкцій та №0010902309/3 від 23.07.2007р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 5691828,26 грн., в т.ч. 2233174,22 грн. основного платежу та 3458654,04 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду м. Києва від 29.08.2007р. у справі №32/395-А (суддя Хрипун О.О.) позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №0010902309/0 від 19.01.2007р., №0010902309/1 від 26.03.2007р., №0010902309/2 від 31.05.2007р. та №0010902309/3 від 23.07.2007р.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008р. у справі №22-а-7725/08 (головуючий суддя Саприкіна І.В., судді Бараненко І.І., Маслій В.І.) постанову Господарського суду м. Києва від 29.08.2007р. скасовано; прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

ТОВ “Енерготорг”, не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008р. у справі №22-а-7725/08, звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати її та залишити в силі постанову Господарського суду м. Києва від 29.08.2007 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ТОВ “Енерготорг” підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.01.2007р. ДПІ у Оболонському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0010902309/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3349761,33 грн., в т.ч. 2233174,22 грн. основного платежу та 1116587,11 грн. штрафних (фінансових) санкцій

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято ДПІ у Оболонському районі м. Києва на підставі акту “Про результати виїзної позапланової перевірки ТОВ “Енерготорг” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004р. по 31.12.2005р.” від 27.12.2006р. №28170/23/31467083 (далі по тексту - Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем в порушення вимог п.п. 7.2.3 п.7.2, п. 7.4.1, п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” занижено податок на додану вартість за 2005 рік в сумі 2233174,22 грн., оскільки операції з продажу-придбання природного газу здійснено ним не за нульовою ставкою ПДВ, як це передбачено ст. 9 Закону України “Про державний бюджет України на 2005 рік”, а ставкою 20%.

За результатами неодноразового оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення рішення до ДПІ у Оболонському районі м. Києва, ДПА в м. Києві та ДПА України, прийняті рішення про залишення без задоволення скарг позивача, прийняті податкові повідомлення рішення №0010902309/1 від 26.03.2007р., №0010902309/2 від 31.05.2007р., якими позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 3349761,33 грн., в т.ч. 2233174,22 грн. основного платежу та 1116587,11 грн. штрафних (фінансових) санкцій та податкове повідомлення-рішення №0010902309/3 від 23.07.2007р., яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 5691828,26 грн., в т.ч. 2233174,22 грн. основного платежу та 3458654,04 грн. штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням здійсненого збільшення розміру штрафних санкцій згідно рішення ДПА України від 13.07.2007 року за №6776/6/25-0112).

Актом перевірки визначено, що у періоді, який перевірявся, позивачем фактично здійснювалась оптова торгівля природним газом. Згідно із договорами постачання, умовами постачання, податковими накладними та актами прийому - передачі газу ТОВ “Енерготорг” придбавав природний газ у наступних постачальників: ТОВ “МКС”, ТОВ “АЛС”, ЗАТ “Укрнадра-Ресурси”, ДП “Держпостачання”, ТОВ “Промгаз України”, ТОВ “БіТімпекс Ойл”, ТОВ “Енерготехресурс”, ТОВ “Торгово-енергетична компанія “Ітера-Україна”, ТОВ “Юг-Газ”. Відповідно до Акту перевірки, природний газ, реалізований позивачу вищезазначеними постачальниками у 2005 році, придбаний у ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України” за нульовою ставкою ПДВ.

Також Актом перевірки встановлено, що податкові накладні, надані постачальниками Товариству з обмеженою відповідальністю “Енерготорг”, оформлені не за нульовок ставкою ПДВ, а за ставкою оподаткування ПДВ в розмірі 20 відсотків. Вартість природного газу, отриманого ТОВ “Енерготорг” від постачальників, на думку податкового органу, оподатковується за нульовою ставкою ПДВ і відповідно ТОВ “Енерготорг” не має права на податковий кредит по ПДВ по отриманому природному газу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що застосування позивачем ставки податку в розмірі 20 відсотків при здійсненні купівлі-продажу природного газу повністю відповідає положенням Закону України “Про податок на додану вартість”. Крім того, суд першої інстанції послався на те, що Закон України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” не є законом з питань оподаткування, і як наслідок, не може змінювати порядок сплати та нарахування податків, в тому числі ПДВ, у звязку з чим, не прийняті до уваги доводи відповідача відносно застосування до позивача положень ст. 9 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”.

Однак, дана правова позиція не може бути підтримана Вищий адміністративним судом України, оскільки норми Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” не визнані неконституційними відповідно до вимог ст. 152 Конституції України, а отже, на думку судової колегії, є обовязковими для виконання учасниками відповідних правовідносин.

Поряд з цим, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Так, відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про податок додану вартість” обєктом оподаткування є операції платників податку поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно п. 6.1 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” обєкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Вичерпний перелік операцій, щодо яких застосовується нульова ставка податку, наведений у п.6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість”. Операції з поставки природного газу до цього переліку не включені.

Нульова ставка податку з поставки газу, імпортованого в Україну, як випливає з п. 11.6 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”, була запроваджена лише в період до 1 січня 2000 року.

Таким чином, правомірними є висновки суду першої інстанції, відносно того, що застосування позивачем ставки податку в розмірі 20 відсотків при здійсненні купівлі-продажу природного газу повністю відповідає положенням Закону України “Про податок на додану вартість”.

Судом першої інстанції зазначено, що до п. 6.2 ст. 6 Закону України “Про податок на додану вартість” не було внесено змін щодо застосування нульової ставки податку з поставки газу, а тому застосовується загальна норма цього Закону, оскільки відповідно до п. 11.4 ст. 11 даного Закону зміни порядку оподаткування податком на додану вартість можуть здійснюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону окремим законом з питань оподаткування цим податком. У разі якщо іншим законом, незалежно від часу його прийняття, встановлюються правила оподаткування цим податком, відмінні від зазначених у цьому Законі, пріоритет мають норми цього Закону. Це правило не поширюється на міжнародний договір (угоду), згода на обовязковість якого (якої) надана Верховною Радою України.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування” ставки, механізм справляння податків і зборів (обовязкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. А згідно ст. 7 вказаного Закону, зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обовязкових платежів) не можуть запроваджуватись Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Таким чином, на думку судової колегії, норми Закону України “Про систему оподаткування”, Закону України “Про податок на додану вартість” та Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків, а суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, безпідставно не прийняв до уваги те, що відповідно п. п. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Посилання суду першої інстанції на те, що на те, що Закон України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” не є законом з питань оподаткування, і як наслідок, не може змінювати порядок сплати та нарахування податків, в тому числі ПДВ, як на підставу задоволення позову, зроблено судом першої інстанції помилково, але помилковість мотивів постанови Господарського суду м. Києва від 29.08.2007р. не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення.

Крім того, судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги, що застосування позивачем ставки податку в розмірі 20 відсотків при здійсненні купівлі-продажу природного газу не тягне негативних наслідків для Державного бюджету України, оскільки у випадку застосування ставки податку в розмірі 20 відсотків сума податку на додану вартість відноситься до податкового кредиту та компенсується з Державного бюджету України, а у випадку застосування нульової ставки податку сума податку на додану вартість до Державного бюджету України взагалі не надходить.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерготорг” підлягає задоволенню в повному обсязі, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008р. підлягає скасуванню, а постанова Господарського суду м. Києва від 29.08.2007р. залишенню в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Енерготорг” на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008р. у справі №22-а-7725/08 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2008р. у справі №22-а-7725/08 скасувати.

Постанову Господарського суду м. Києва від 29.08.2007р. у справі №32/395-А залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.А. СергейчукСудді(підпис)Л.В. Ланченко (підпис)О.М. Нечитайло(підпис)Н.Г. Пилипчук(підпис)О.І. СтепашкоЗ оригіналом згідно

Відповідальний секретар В.М. Євтушевський