Ухвала суду № 4217309, 24.06.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“24” червня 2009р. №К-19498/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Бившевої Л.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сватко А.О.

за участю представників:

позивача: Андрієнко Л.А., Барбашова Л.С.;

відповідача:неявка;

Генеральної прокуратури України:Комаса О.Ю.;

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

на постанову Господарського суду Донецької області від 07.06.2007 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2007 р.

у справі №26/337а (22-а-2238/07)

за позовом Закритого акціонерного товариства «Мініметалургійний завод «Істіл (Україна)»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку

за участю Прокурора Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Мініметалургійний завод «Істіл (Україна)» (далі по тексту позивач, ЗАТ «МЗ «Істіл») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі по тексту відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Донецької області від 07.06.2007 р. у справі №26/337а (Суддя Наумова К.Г.), яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2007р. у справі №22-а-2238/07 (Головуючий суддя Ханова Р.Ф., судді Сухарьок М.Г., Сіваченко І.В.), позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000720812/0/20804/10/15-16-23/1 від 31.07.2006 р.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку, не погоджуючись з постановою Господарського суду Донецької області від 07.06.2007 р. у справі №26/337а та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2007р. у справі №22-а-2238/07, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

20.02.2009 року відповідачем подано до Вищого адміністративного суду України заяву про відмову від вказаної касаційної скарги, за наслідком розгляду якої судом касаційної інстанції було відмовлено в її задоволенні.

Судом касаційної інстанції на підставі клопотання Закритого акціонерного товариства «Донецький електрометалургійний завод» про заміну позивача його правонаступником у зв'язку з реорганізацією установи, на підставі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну позивача Закритого акціонерного товариства «Мініметалургійний завод «Істіл (Україна)»його правонаступником Закритим акціонерним товариством «Донецький електрометалургійний завод» (далі по тексту відповідач, ЗАТ «Донецький електрометалургійний завод»).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.07.2006р. відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення №0000720812/0/20804/10/15-16-23/1, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість за квітень 2006 року у розмірі 7125 623 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку на підставі акту «Про результати виїзної позапланової перевірки ЗАТ «МЗ «Істіл» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за квітень 2006 року» від 19.07.2006р. №69/15-16-23/1-30479040 (далі по тексту - Акт перевірки.)

Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем в порушення вимог п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено бюджетне відшкодування по декларації за квітень 2006 року на суму 7125 623 грн.

Предметом даного спору є правильність визначення позивачем бюджетного відшкодування за квітень 2006 року, яке на думку податкового органу, внаслідок віднесення до його складу фактично сплачених сум податку на додану вартість за попередні звітні періоди, завищено на загальну суму 7125 623 грн.

Місцевим господарським та апеляційним адміністративним судами вірно встановлено, що за даними податкової декларації позивача з податку на додану вартість за березень 2006 року загальна сума податкового кредиту згідно рядка 17 декларації складає 25 882 565 грн. Сума відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту, складає 19709 753 грн., яка за графою 22.2 декларації зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Рядком 26 вказаної декларації визначений залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 20579 011 грн.

Правильність визначення податкового кредиту, податкового зобовязання, відємної різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за лютий 2006 року підтверджена актом позапланової виїзної перевірки № 25/15-16-23/1-30479040 від 19 червня 2006 року.

За даними декларації позивача з податку на додану вартість за квітень 2006 року, залишок відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду рядком 23 визначений у сумі 40288 764 грн., у тому числі значення рядка 22.2 податкової декларації попереднього звітного періоду (рядок 23.1 декларації) 19709 753 грн., та значення рядка 26 податкової декларації попереднього звітного періоду (рядок 23.2 декларації за квітень) 20579 011 грн. Загальна сума залишку відємного значення попередньогоподаткового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду складає 35501 155 грн. (рядок 24 декларації). Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню згідно даних рядка 25 декларації дорівнює 14922 144 грн., на рахунок платника у банку (рядок 25.1 декларації) 20756 543 грн. та передбачена рядком 4 додатку № 3 до податкової декларації з податку на додану вартість. Залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (квітня 2006 року) визначений у сумі 19532 221 грн. (рядок 26 декларації).

Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем (позивачем у справі) товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) згідно додатку № 3 (рядок 3) складає 20756 543 грн.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і надалі по тексту нормативно-правові акти в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Факт сплати податку на додану вартість у зазначеній сумі саме у березні 2006 року не заперечується сторонами, підтверджується додатками № 16 та № 17, долученими до акту перевірки, а також платіжними дорученнями та відомостями щодо оплати грошовими коштами за березень 2006 року товарів (послуг), у тому числі сум податку на додану вартість, а правомірність формування позивачем податкового кредиту за березень, травень 2005 року, за періоди з вересня 2005 року по лютий 2006 року підтверджується наданими до матеріалів справи журналами обліку придбання товарів, реєстрами отриманих податкових накладних, долученими до матеріалів справи податковими накладними.

На думку податкового органу не вся фактично сплачена у попередньому податковому періоді сума відображується у рядку 3 додатка 3 до податкової декларації з податку на додану вартість, а лише його частина у розмірі 13630919, 68 грн. Сума відхилення складає 7125623, 32 грн., оскільки до складу сплаченого у березні 2006 року податку на додану вартість віднесені: сума 3364160, 76 грн., яка припадає на суму здійсненої попередньої оплати, по факту здійснення якої у березні позивач не сформував податковий кредит саме цього звітного місячного податкового періоду; та сума податку у розмірі 3761462,56 грн., яка сплачена за товар у березні 2006 року за попередні періоди.

Проте, з вказаними висновками податкового органу правомірно не погодилися суди попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що різний підхід до визначення суми бюджетного відшкодування у сторін виник внаслідок невідповідності приписів абзацу «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» показникам розрахунку суми бюджетного відшкодування визначених рядком 3 додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість, що передбачений та затверджений Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року (надалі - Порядок).

Зазначена невідповідність полягає у наступному. Наведеним рядком передбачена сума податкового кредиту попереднього податкового періоду фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), тоді як вищенаведеним абзацом «а» визначено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, якщо законом визначена сума сплаченого податку без привязки до податкового кредиту попереднього податкового періоду, то Порядком передбачена сплата суми податкового кредиту саме попереднього звітного періоду.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи з наведеного та враховуючи приписи вказаної вище норми, суд касаційної інстанції погоджується з судами першої та апеляційної інстанції відносно правомірного застосування приписів абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статі 7 Закону України до визначення сум бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що відповідач безпідставно розповсюдив правила формування податкового кредиту на правила визначення сплаченої суми. Саме помилковість застосування норм призвела до хибного висновку податкового органу.

За вказаних обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції відносно безпідставності зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вищезазначених правових норм.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Донецької області від 07.06.2007 р. та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2007р. у справі №26/337а (22-а-2238/07) не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Замінити позивача Закрите акціонерне товариство «Мініметалургійний завод «Істіл (Україна)»його правонаступником Закритим акціонерним товариством «Донецький електрометалургійний завод».

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову Господарського суду Донецької області від 07.06.2007 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2007р. у справі №26/337а (22-а-2238/07) залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Донецької області від 07.06.2007 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.09.2007р. у справі №26/337а (22-а-2238/07) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.А. СергейчукСудді(підпис)Л.І. Бившева(підпис)Л.В. Ланченко(підпис)Н.Г. Пилипчук(підпис)О.І. СтепашкоЗ оригіналом згідно

Відповідальний секретар А.О. Сватко