Ухвала суду № 4217305, 11.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“11” березня 2009р.                                                                                          №К-19290/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                        Сергейчука О.А.

Суддів                                                                     Ланченко Л.В.

                                                                                  Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання                           Євтушевський В.М.

за участю представників:

позивача: неявка;

відповідача:неявка;

розглянувши касаційну скаргу Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Донецької області від 18.06.2007 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2007 р.

у справі №34/142а (22-а-2434/07)

за позовом               Закритого акціонерного товариства «А/Т Глини Донбасу»

до                               Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції

про                             визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «А/Т Глини Донбасу» (далі по тексту – позивач, ЗАТ «А/Т Глини Донбасу») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту – відповідач, Добропільська ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Донецької області від 18.06.2007 р. у справі №34/142а (Суддя Кододова О.В.), яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2007р. у справі №22-а-2434/07 (Головуючий суддя – Ханова Р.Ф., судді Сухарьок М.Г., Сіваченко І.В.), позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000682340/0/7882 від 13.04.2007 р.

Добропільська ОДПІ, не погоджуючись з постановою Господарського суду Донецької області від 18.06.2007 р. у справі №34/142а та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2007р. у справі №22-а-2434/07, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Добропільської ОДПІ не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.04.2007р. Добропільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000682340/0/7882, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість в розмірі 1255 202 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 627601 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято Добропільською ОДПІ на підставі акту “Про результати планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «А/Т Глини Донбасу» за період з 01.01.2006 р. – 31.12.2006 р.» від 04.04.2007р. №217/23-2/23354002 (далі по тексту - Акт перевірки.)

Відповідно до висновків Акту перевірки позивачем в порушення вимог п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено сплату податкового кредиту попереднього податкового періоду по деклараціям з податку на додану вартість за січень – лютий 2006 р., в наслідок чого позивачем завищено заявлене бюджетне відшкодування по вказаним деклараціям на суму 1252202 грн.

Предметом даного спору є правильність визначення позивачем бюджетного відшкодування за січень та лютий 2006 року, яке на думку податкового органу, внаслідок віднесення до його складу фактично сплачених сум податку на додану вартість за попередні звітні періоди, завищено на загальну суму 1252202 грн.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і надалі по тексту нормативно-правові акти в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Факт сплати позивачем податку у грудні 2005 року та січні 2006 року не заперечується сторонами, підтверджений актом перевірки, але податковий орган вважає, що не вся сплачена сума відображається у рядку 3 додатка 3 до податкової декларації з податку на додану вартість, а тільки та його частина, яка припадає на податковий кредит сформований у грудні 2005 року та січні 2006 року.

Проте, з вказаними висновками податкового органу правомірно не погодилися суди попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що різний підхід до визначення суми бюджетного відшкодування у сторін виник внаслідок невідповідності приписів абзацу «а» п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» показникам розрахунку суми бюджетного відшкодування визначених рядком 3 додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість, що передбачений та затверджений Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року (надалі - Порядок).

Зазначена невідповідність полягає у наступному. Наведеним рядком передбачена сума податкового кредиту попереднього податкового періоду фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), тоді як вищенаведеним абзацом «а» визначено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, якщо законом визначена сума сплаченого податку без прив’язки до податкового кредиту попереднього податкового періоду, то Порядком передбачена сплата суми податкового кредиту саме попереднього звітного періоду.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи з наведеного та враховуючи приписи вказаної вище норми, суд касаційної інстанції погоджується з судами першої та апеляційної інстанції відносно правомірного застосування приписів абзацу «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статі 7 Закону України до визначення сум бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції зазначає, що відповідач безпідставно розповсюдив правила формування податкового кредиту на правила визначення сплаченої суми. Саме помилковість застосування норм призвела до хибного висновку податкового органу.

За вказаних обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції відносно безпідставності зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вищезазначених правових норм.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду м. Києва від 14.11.2005 р. та ухвали Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2006р. у справі №25/497-29/282 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Донецької області від 18.06.2007 р. у справі №34/142а та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2007р. у справі №22-а-2434/07 залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Донецької області від 18.06.2007 р. у справі №34/142а та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2007р. у справі №22-а-2434/07 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.А. СергейчукСудді(підпис)Л.В. Ланченко (підпис)О.М. Нечитайло(підпис)Н.Г. Пилипчук(підпис)О.І. СтепашкоЗ оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                              В.М. Євтушевський