Ухвала суду № 4217300, 19.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                       К-17840/06 ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

19 березня 2009 року                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого –  Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Сергейчука О.А., Усенко Є.А.,

при секретарі: Рустам’яні Е.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства Львівської облспоживспілки «Дрогобицький плодоконсервний завод» на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 року по справі № 5/1962-19/364 за позовом Підприємства Львівської облспоживспілки «Дрогобицький плодоконсервний завод» до Дрогобицької ОДПІ Львівської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді  Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Господарського суду Львівської області від 10 січня 2006 року позовні вимоги Підприємства Львівської облспоживспілки «Дрогобицький плодоконсервний завод» до Дрогобицької ОДПІ Львівської області (правонаступник – ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №001986/23-4 від 23.09.2003 року – задоволено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12 квітня 2006 року, постанова суду першої інстанції скасована та постановлена нова – про відмову в позові.

Не погоджуючись з останнім судовим рішенням, позивач 10 травня 2006 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.10.2006 року касаційна скарга  прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у Дрогобицькомурайоні Львівської області просить скасувати постанову апеляційного суду посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.  

На підставі досліджених з дотриманням норм процесуального права доказів судом апеляційної інстанції було встановлено, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення №001986/23-4 від 23.09.2004 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання за платежем: податок на додану вартість в сумі 144281,25 грн., з яких 96187,50 грн. основний платіж та 48093,75 грн. штрафні (фінансові) санкції стали результати документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні експортних операцій в IVкв. 2003р. Підприємства Львівської облспоживспілки «Дрогобицький плодоконсервний завод», які були закріплені в акті №000516/23-4/01732426 від 20.09.2004 року.

В зазначеному акті перевірки податковим органом зафіксовано факт порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» яке призвело до заниження ним податку на додану вартість в сумі 96187,50 грн., в тому числі по періодах: в жовтні 2003р. – 84052,50 грн., в листопаді 2003р. – 10652 грн., в грудні 2003р. – 1483,00 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні вимог позивача податкового повідомлення-рішення №001986/23-4 від 23.09.2004 року, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку що позивач придбавши у ТОВ «Печора Тур» за договором купівлі-продажу №420/10/03ле від 20.10.2003р. товар – мембрани іоноселективного електроду для визначення високо зарядних фосфатіонів не мав наміру використання зазначеного товару у господарській діяльності, оскільки, як встановлено актом перевірки, між ПЛОСС «Дрогобицький плодоконсервний завод» (комітент) і ПП «Детройт» (комісіонер) підписано договір комісії №42110/03лк від 21.10.2003р. (в той же день що й договір №420/10/03ле), згідно якого комітент передав комісіонеру мембрани іоноселективного електроду для визначення високо зарядних фосфатіонів в кількості 250 шт. за ціною 2021,00 грн. на загальну суму 505250,00 грн. за актом прийому-передачі №1 від 21.10.2003р., а комісіонер прийняв на себе зобов’язання з реалізації даних мембран за межі митного кордону України. Таким чином, апеляційний суд визнав встановленим факт зайвого включення позивачем до складу валових витрат суми витрат по зазначеним господарським операціям.

Валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати), згідно із визначенням, закріпленим в п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції на момент спірних правовідносин, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про підприємства в Україні», який діяв на момент здійснення позивачем господарських операцій за договорами №420/10/03ле від 20.10.2003р. та №42110/03лк від 21.10.2003р., підприємство – це господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Зазначене положення Закону кореспондується з вимогами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який в п.1.32 ст.1 визначає господарську діяльність , як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що до витрат, пов’язаних із здійсненням власної господарської діяльності, можна віднести лише ті витрати, які платником податку використано на отримання доходу.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

 Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону передбачається, що у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв’язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

З огляду на зазначені положення законодавства, чинного на момент спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що витрати позивача на придбання мембран іоноселективного електрода для визначення високозарядних фосфатіонів не можуть бути віднесені до складу валових витрат виробництва та обігу, оскільки ці мембрани придбавались ним не з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, а тому сплачена при їх придбанні сума податку на додану вартість не може бути віднесена до складу податкового кредиту.

Згідно з ч.2 ст.228 КАС України, суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.157 КАС України, у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Судом касаційної інстанції було встановлено, що 19.11.2007 року Правлінням Облспоживспілки Львівської обласної спілки споживчих товариств винесено постанову № 112 Про припинення господарської діяльності підприємства Львівської облспоживспілки «Дрогобицький плодоконсервний завод» в результаті його ліквідації.

Згідно вимог, закріплених в ч.1 ст.33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам – правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Частиною 2 статті 33 зазначеного Закону визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, 20.05.2008 року до реєстру внесено запис під номером 1414111 0002 001290 про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації за рішенням засновників, що не пов’язано з реорганізацією.

З огляду на зазначене, колегія суддів касаційної інстанції прийшла до висновку про наявність підстав для визнання законного рішення суду апеляційної інстанцій таким, що втратило законну силу та закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст.210, 220, 221, ст. 223, 228,  231 та ч.5 ст.254  КАС України, колегія –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Підприємства Львівської облспоживспілки «Дрогобицький плодоконсервний завод» залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 року – визнати такою, що втратила законну силу та закрити провадження по справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий:/підпис/_____Шипуліна Т.М.

Судді:

/підписи/

______

Бившева Л.І.

______

Маринчак Н.Є.

______ Сергейчук О.А. ______ Усенко Є.А.З оригіналом згідно. Відповідальний секретар:                                        Е.А. Рустам’ян    

                       К-17840/06 ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

(вступна та резолютивна частини)

19 березня 2009 року                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого –  Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Маринчак Н.Є., Сергейчука О.А., Усенко Є.А.,

при секретарі: Рустам’яні Е.А.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства Львівської облспоживспілки «Дрогобицький плодоконсервний завод» на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 року по справі № 5/1962-19/364 за позовом Підприємства Львівської облспоживспілки «Дрогобицький плодоконсервний завод» до Дрогобицької ОДПІ Львівської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді  Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія в порядку ч.3 ст.160 КАС України та керуючись ст.ст.210, 220, 221, ст. 223, 228,  231 та ч.5 ст.254  КАС України, –

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Підприємства Львівської облспоживспілки «Дрогобицький плодоконсервний завод» залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2006 року – визнати такою, що втратила законну силу та закрити провадження по справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий:/підпис/_____Шипуліна Т.М.

Судді:

/підписи/

______

Бившева Л.І.

______

Маринчак Н.Є.

______ Сергейчук О.А. ______ Усенко Є.А.З оригіналом згідно. Відповідальний секретар:                                                 Е.А. Рустам’ян