Ухвала суду № 4217162, 18.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“18” березня 2009р. № К-6719/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Сергейчука О.А.

Суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Євтушевський В.М.

за участю представників:

позивача: неявка;

відповідача:неявка;

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

на рішення Господарського суду Харківської області від 30.05.2005р.

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2005р.

у справі №А-42/121-05

за позовом Колективного підприємства «Газбуд»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство “Газбуд” (далі по тексту позивач, КП «Газбуд») звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова (далі по тексту відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 14.03.2005 року №0000412305/0/3999, №0000402305/0/3998 та №0000422305/0/4000.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.05.2005р. у справі №А-42/121-05 (суддя Яризько В.О.), яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2005р. (головуючий суддя Олійник В.Ф., судді Гончар Т.В., Кравець Т.В.) позовні вимоги КП “Газбуд” задоволено повністю; визнано недійсними податкові повідомлення-рішення від 14.03.2005 року №0000412305/0/3999, №0000402305/0/3998 та № 0000422305/0/4000.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова не погоджуючись з рішенням Господарського суду Харківської області від 30.05.2005р. та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2005р. у справі №А-42/121-05 звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ДПІ у Дзержинському районі не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.03.2005р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000402305/0/3998, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 655 905 грн.;

- № 0000412305/0/3999, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 437 668 грн.;

- № 0000422305/0/4000, яким виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2004 року у розмірі 77 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на підставі акту «Про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Колективного підприємства «Газбуд» за період з 01.07.2003р. по 01.07.2004 р.» від 10.03.2005р. №1454/03335706 (далі по тексту Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем в порушення вимог:

- п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включено до складу валових доходів суми від продажу легкових автомобілів, що призвело до заниження податку на прибуток у ІІ кварталі 2004 року на суму 3730 грн.

- п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включено до складу валових доходів суми від врегулювання безнадійної заборгованості, що призвело до заниження податку на прибуток у ІІ кварталі 2004 року на суму у розмірі 652 175 грн.

- п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкових зобовязань не віднесені суми податку на додану вартість від продажу легкових автомобілів, що призвело до заниження податку на додану вартість у червні 2004 року на суму у розмірі 2885 грн. та зменшення відємного значення обєкту оподаткування на додану вартість у червні 2004 року на суму у розмірі 77 грн.

- п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» не включено до складу податкових зобовязань суму податку на додану вартість по безнадійній кредиторській заборгованості, що призвело до заниження податку на додану вартість у червні 2004 року на суму у розмірі 434 783 грн.

В частині висновків Акту перевірки стосовно нарахування позивачу податку на прибуток у розмірі 3730 грн. на суму балансової вартості автомобілів в розмірі 14 810,51 грн. та податку на додану вартість у розмірі 2885 грн., Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.п. 1.31.1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» продаж товарів будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Судами попередніх інстанцій правомірно встановлено відсутність у позивача основних фондів на загальну суму 14 810,51 грн., а саме вказаних в Акті перевірки легкових автомобілів, з незалежних від нього обставин, оскільки матеріалами справи підтверджується, що прокуратурою м. Харкова порушено кримінальну справу за фактом привласнення генеральним директором КП «Газбуд» матеріальних цінностей, а саме зазначених автомобілів.

Згідно з п.п. 8.4.8 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі, якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, платник податку в звітному періоді, в якому виникають таки обставини: а) збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого обєкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого обєкта прирівнюється до нуля; б) не змінює балансову вартість груп 2, 3 і 4 стосовно фондів цих груп.

А підпунктом 8.4.9 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що у разі коли страхова організація або інша юридична чи фізична особа, визнана винною у заподіяній шкоді, компенсує платнику податку втрати, повязані з виникненням обставин, визначених у підпункті 8.4.8 цього пункту, платник податку в податковий період, на який припадає така компенсація: а) збільшує валовий дохід на суму компенсації за основні фонди групи 1 (окремий обєкт основних фондів групи 1); б) зменшує балансову вартість відповідної групи основних фондів на суму компенсації за основні фонди груп 2, 3 і 4.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованістю висновків судів попередніх інстанцій стосовно того, що нарахування податковим органом податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість на вказані вище суми є неправомірним, оскільки валовий дохід на момент викрадення автомобілів виникнути не міг, так як викрадення основних фондів не є їх реалізацією в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Стосовно висновків Акту перевірки щодо нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток на суму 652 175,00 грн. та податку на додану вартість на суму 434 783,00 грн. у звязку з віднесенням, на думку податкового органу, кредиторської заборгованості по виданим векселям на суму 2608 700,00 грн. до безнадійної сумнівної кредиторської заборгованості на підставі п.п. 4.1.6. ст. 4 та п.п. 12.1.5 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Стаття12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» регулює

взаємовідносини продавця і покупця в випадку виникнення заборгованості за товари (роботи, послуги).

Відповідно до п. 12.1.5 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку покупець зобовязаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Судами попередніх інстанцій не встановлено, а відповідачем не доведено того факту, що кредиторська заборгованість позивача по векселям на суму 2608 700 грн. була будь-ким із кредиторів предявлена до сплати, опротестована у нотаріуса, чи оскаржена в судовому порядку.

За змістом положень п. 4.5 ст.4 Закону України «Про обіг векселів» у разі видачі векселя по договору припиняються грошові зобовязання за платежами по цьому договору та виникають грошові зобовязання за платежами по векселю.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги доводи відповідача відносно відсутності у платника первинних документів щодо передачі векселів, оскільки правомірність їх видачі підтверджується актом попередньої перевірки КП «Газбуд» №4661/26-02/0335706 від 29.10.2003 р. Крім того, відсутність вказаних документів повязана з діями працівників органів ДПС, якими після проведення перевірки, всі документи були повернуті неналежній особі колишньому головному бухгалтеру, яка на той час була звільнена. По факту викрадення зазначених документів, слідчим відділом Дзержинського райвідділу міліції м. Харкова порушено кримінальну справу, яка на час розгляду справи була призупинена, оскільки документи не були знайдені.

Таким чином, суди дійшли правомірного висновку, що в даному випадку до заборгованості по векселям не може застосовуватись положення ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». А оскільки кредиторська заборгованість позивача по векселям на суму 2 608 700 грн. не є сумнівною чи безнадійною, то податковий кредит по ПДВ не повинен формуватися.

Щодо висновків Акту перевірки про зменшення відємного значення обєкту оподаткування на додану вартість у червні 2004 року на суму у розмірі 77 грн., то судова колегія погоджується з думкою судів попередніх інстанцій про безпідставність завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2004 року у розмірі 77 грн., оскільки при перевірці правильності виявлення сум податкового кредиту за період з 01.07.2003р. по 01.07.2004р. порушень не встановлено, а рішення про завищення суми бюджетного відшкодування на зазначену суму прийняте внаслідок арифметичної помилки. Вказане не заперечувалось відповідачем в ході розгляду справи.

За вказаних обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції відносно безпідставності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вищезазначених правових норм.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанції належним чином зясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення Господарського суду Харківської області від 30.05.2005р. та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2005р. у справі №А-42/121-05 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на рішення Господарського суду Харківської області від 30.05.2005р. та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2005р. у справі № А-42/121-05 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 30.05.2005р. та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2005р. у справі № А-42/121-05 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.А. СергейчукСудді(підпис)Л.В. Ланченко (підпис)О.М. Нечитайло(підпис)Н.Г. Пилипчук(підпис)О.І. СтепашкоЗ оригіналом згідно

Відповідальний секретар