Рішення № 42168881, 30.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/8222/14 Головуючий 1 інстанції: Гайдук Л.П.

Справа № 638/3742/14-ц Доповідач: Івах А.П.

Категорія: договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Івах А.П.,

суддів Карімової Л.В., Пшенічної Л.В.,

при секретарі Курносовій К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» про припинення поруки та визнання частково недійсним договору поруки,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, в подальшому позовні вимоги уточнив.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 20.12.2007року між ПАТ «ПроКредит Банк» та відповідачем ОСОБА_1 була укладена рамкова угода № 6478, відповідно до якої позивач зобовязувався здійснювати кредитування ОСОБА_1 в розмірі 300 000,00 доларів США на строк 120 місяців, а ОСОБА_1 зобовязувався здійснювати своєчасне погашення усіх виданих на підставі рамкової угоди кредитних договорів кредитів та сплачувати відсотки та усі інші, передбачені договорами платежі. На підставі та в межах рамкової угоди позивач та ОСОБА_1 18.11.2011р. уклали договір про надання траншу № 207.42338/FW207.18, відповідно до якого ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 85 000,00 доларів США зі сплатою 13% річних на строк 30 місяці.

Свої зобовязання за даним договором позивач виконав у повному обсязі, однак ОСОБА_1 не забезпечив своєчасне погашення кредиту, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 522 163, 87 грн. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договоромвід 18.11.2011 р. був укладений договір поруки № FIL.128846-ДП1 з відповідачем ОСОБА_2, відповідно до якого остання зобов'язувалась відповідати перед банком в тому ж обсязі, що й відповідач ОСОБА_1

Станом на дату розрахунку, а саме на 18.08.2014 р. заборгованість перед банком не погашена і складає: 1 237 174,57грн.,/

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором та рамковою угодою між ПАТ «ПроКредит Банк» і ОСОБА_1 було укладено договір застави рухомого майна № FIL.145881-Д31 на транспортний засіб - фургон малотоннажний-В, марка ГАЗ, та з відповідачем ОСОБА_2 договір застави рухомого майна № FIL 128846-Д31 на транспортний засіб - легковий седан-В, марка АUDI.

Також 18 листопада 2011 року в забезпечення виконання зобовязань було укладено договір поруки № FIL.128846-ДП1 відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов'язувалась відповідати перед банком в тому ж обсязі, що й ОСОБА_1

У травні відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою до ФОП ОСОБА_1, ПАТ «ПроКредит Банк» та просила визнати недійсним абз. 4 п. 2.3 договору поруки FIL.128846-ДП1 від 18.11.2011 року та визнати припиненою дію договору поруки перед ПАТ «ПроКредит Банк», укладеною в забезпечення виконання зобовязань за договором про надання траншу № 207.42338ZFW207.18 від 18.11.2011року

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що вона на підставі договору поруки, укладеного між нею та ПАТ «ПроКредит Банк» 18 листопада 2011 року виступила поручителем ОСОБА_1 в забезпечення виконання ним зобовязань за рамковою угодою № 6478 та договором про надання траншу № 207.42338/РМ/207.18 від 18.11.2011р.

ФОП ОСОБА_1 та ПАТ «Про ОСОБА_3» після укладення договору поруки неодноразово змінювали графік погашення кредиту та розмір зобовязань за кредитом у бік збільшення без її відома. Згідно абзацу 4 п. 2.3. договору поруки: - «Поручитель погоджується, що усі зміни цих договорів та/чи інші зміни до будь-якої Рамкової угоди (у т.ч. зміни, можливість, а і умови яких прямо передбачено у кредитних договорах або, які здійснюються на виконання вимог нормативних актів), а також укладених нових кредитних договорів на підставі рамкової угоди не є такими, що збільшують обсяг його відповідальності, а тому порукою будуть забезпечуватися зобов'язання Позичальника з врахуванням таких змін і кредитних договорів без необхідності їх попереднього чи наступного ознайомлення чи погодження із Поручителем», ОСОБА_2 вважає, що умови даного пункту договору поруки суперечать нормам законодавства та порушують її права, як поручителя.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2014 року позовні вимоги ПАТ «ПроКредит Банк» задоволено:

Стягнуто солідарно з ФОП - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «ПроКредит Банк» заборгованість за договором про надання траншу в розмірі 1 237 174,57грн.

В рахунокчасткового погашення заборгованості за договором про надання траншув загальному розмірі 1 237 174,57грн. звернуто стягнення на рухоме майно, що перебуває у заставі АТ «ПроКредит Банк» відповідно до договору застави рухомого майна, а саме на:

- транспортний засіб - фургон малотоннажний-В, марка ГАЗ, модель АС-G 3302 ПБ АХУ-1, 2011 року випуску, який належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САЄ №862665, виданого ВРЕР №2 ГУМВС України Харків 25.08.2011 року, шляхом надання ПАТ «ПроКредит Банк» права продажу транспортного засобу від власного імені будь-якій особі - покупцю за ціною, що буде визначена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, який буде залучений АТ «ПроКредит Банк» на договірній основі;

- транспортний засіб - легковий седан-В, марка АUDІ, модель А4, 2007 року випуску, який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АХС №063873, виданого ВРЕР №1 ГУМВС України Харків 14.11.2007 року, шляхом надання ПАТ «ПроКредит Банк» права продажу транспортного засобу від власного імені будь-якій особі - покупцю за ціною, що буде на суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, який буде залучений ПАТ «ПроКредит Банк» на договірній основі.

Зобов'язано ОСОБА_1 передати ПАТ «ПроКредит Банк» транспортний засіб - фургон малотоннажний-В, марка ГАЗ, модель АС-G 3302 ПБ АХУ-1, 2011 року випуску, два комплекти ключів та інші прилади, необхідні для належного використання предмету, а також оригінал свідоцтва про реєстрацію даного транспортного засобу та іншу документацію на даний автомобіль (сервісну книжку,тощо).

Зобовязано ОСОБА_2 передати ПАТ «ПроКредит Банк» транспортний засіб -легковий седан-В, марка АUDІ, модель А4, 2007 року випуску, два комплекти ключів та інші прилади, необхідні для належного використання предмету, а також оригінал свідоцтва про реєстрацію даного транспортного засобу та іншу документацію на даний автомобіль (сервісну книжку,тощо).

Надано ПАТ «ПроКредит Банк»право на отримання дублікатів свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу легковий седан-В, марка АUDІ, модель А4, 2007 року випуску, крім цього надано право на вчинення всіх дій необхідних для реєстраційного обліку, поставки на реєстраційний облік та перереєстрації даного транспортного засобу, а також вчиняти всі інші дії, необхідні для продажу зазначеного транспортного засобу від власного імені будь-якій особі покупцю.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 до ПАТ «ПроКредит Банк» залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Фізична особа підприємець ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення в частині вимог до нього скасувати і закрити провадження у справі, у зв'язку з тим, що в цій частині справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, в частині позовних вимог до ОСОБА_2 скасувати і відмовити в їх задоволенні, в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 рішення залишити без змін.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції, з ухваленням новового, яким визнати недійсним абзац 4 п.2.3 договору поруки №FIL.128846-ДП1 від 18.11.2011 року та визнати поруку припиненою.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невірне застосування ст. 6 ч. 1 ст. 201, ст. 554, ст. 559 ЦК України, не прийняття судом правової позиції Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного суду України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені сторонами у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

Розглядаючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно зясував та встановив фактичні обставини справи, правильно визначився з юридичною природою правовідносин, що виникли між сторонами, і законом, що їх регулює. У своєму рішенні суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 215 ЦПК України, привів мотиви щодо правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «ПроКреди Банк» та відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

По справі достеменно встановлено, що між позивачем та ОСОБА_1 20 грудня 2007 року була укладена рамкова угода №6478, відповідно до умов якої ОСОБА_3 узяв на себе зобовязання здійснити кредитування ОСОБА_1 у розмірі 300000 доларів США, з визначенням ліміту строку кредитування 120 календарних місяців, максимального розміру процентів 40% річних (а.с.5-9).

На підставі та на умовах рамкової угоди № 6478 між ФО-П ОСОБА_1 та ПАТ «ПроКредит Банк» було укладено договір про надання траншу № 207.42338/FW207.18 від 18.11.2011 року. За умовами договору надання траншу розмір кредиту складає 85 000,00 доларів США, строк користування 30 місяців, 13 % річних, комісія за видачу - 2% від розміру кредиту, за дострокове погашення кредиту-1 %.

Графік повернення кредиту та сплати відсотків за договором про надання траншу сторони визначили у Додатку №1 до договору від 18.11.2011 року. Згідно Додатку №1 до договору позичальник ФО-П ОСОБА_1 повинен сплатити ПАТ «ПроКредит Банк» 85 000,00 доларів США (капітал внеску) тіла кредиту, 16 421,78 доларів США - відсотки за користування кредитом, а всього разом -101 421,78 доларів США. Згідно Додатку №1 до договору позичальник ФО-П ОСОБА_1 повинен був сплатити ПАТ «ПроКредит Банк» вищезазначені кошти тридцятьма платежами, останній з яких припадав на 19.05.2014 року.

В подальшому між ФОП ОСОБА_1 та Банковм неодноразово змінювали графік погашення кредиту та розмір зобовязань за кредитом у бік збільшення:

Згідно Додатку №1 до договору траншу, в новій редакції від 28.04.2012 року, позичальник ФОП ОСОБА_1 повинен сплатити ПАТ «ПроКредит Банк» 85 000,00 доларів США (капітал внеску) тіла кредиту, 17 217,14 доларів США процентів за кредитом, а всього разом 102 217,14 доларів США.

Згідно Додатку №1 до договору траншу, в новій редакції від 25.06.2012 року, позичальник ФОП ОСОБА_1 вже повинен сплатити ПАТ «ПроКредит Банк» 85 000,00 доларів США (капітал внеску) тіла кредиту, 19 635,07 доларів США процентів за кредитом, а всього разом 104 635,07 доларів США.

Згідно Додатку №1 до договору траншу, в новій редакції від 29.03.2013 року, позичальник ФОП ОСОБА_1 повинен сплатити ПАТ «ПроКредит Банк» 85 000,00 доларів США (капітал внеску) тіла кредиту, 18 826,39 доларів США процентів за кредитом, а всього разом 103 826,39 доларів США.

Згідно Додатку №1 до договору траншу, в новій редакції від 30.04.2013 року, позичальник ФОП ОСОБА_1 вже повинен сплатити ПАТ «ПроКредит Банк» 85 000,00 доларів США (капітал внеску) тіла кредиту, 19 302,20 доларів США процентів за кредитом, а всього разом 104 302,20 доларів США.

Згідно Додатку №1 до договору траншу, в новій редакції від 27.06.2013 року, позичальник ФОП ОСОБА_1 вже повинен сплатити ПАТ «ПроКредит Банк» 85 000,00 доларів США (капітал внеску) тіла кредиту та 27 407,46 доларів США процентів за кредитом, а всього разом 112 407,46 доларів США. За даним додатком позичальник та банк збільшили строк погашення кредиту до 30.05.2016 року внаслідок чого і сталося збільшення суми процентів за литом.

Отже внаслідок вищезазначених змін Додатку №1 до договору траншу розмір зобовязань за кредитним договором збільшився зі 101 421,78 дол. США до 112 407,46 доларів США, тобто на 10 985,68 доларів США.

Крім того, 27.06.2013 року ФО-П ОСОБА_1 та ПАТ «ПроКредит Банк» уклали Договір №1 про внесення змін до Договору траншу згідно якого погодили,що позичальник зобовязується сплачувати банку комісію за управління кредитом в розмірі 250,00 гривень. Чим теж збільшився обсяг зобовязань за кредитним договором.

В забезпечення виконання узятих на себе ОСОБА_1 зобовязань, які виникають з Рамкової угоди і укладених на її підставі Кредитних договорів з урахування усіх існуючих та майбутніх кредитів, виданих в межах лімітів кредитування, що на момент укладення становлять:

ліміт суми кредитування еквівалентний 300,000 доларів США; ліміт строку кредитування до 20.12.2017 року; максимальний розмір процентів 40% річних, 18 листопада 2011 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № FIL.128846-ДП1, відповідно до якого остання зобов'язувалась відповідати перед банком в тому ж обсязі, що й відповідач ОСОБА_1.

Крім того, 18 листопада 2011 року між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір застави нерухомого майна FIL.145881-ДЗ1, за умовами якого для забезпечення повного виконання основних зобовязань ОСОБА_1 передав у заставу транспортний засіб: фургон малометражний В, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, заставною вартістю 83772 грн. (а.с.51).

Тоді ж між ОСОБА_2 і ПАТ «ПроКреди Банк» було укладено договір застави рухомого майна № FIL.128846-ДЗ1, відповідно до якого предметом договору є транспортний засіб - легковий седан-В, марка АІUDI модель А4, 2007 року випуску, колір синій, номер шасі (кузова, рами) WAUZZZ8E57А188209, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АХС №063873, виданого ВРЕР №1 ГУМВС України Харків 14.11.2007 року.

Станом на 11.08.2014року заборгованість за кредитним договором № 6478 від 20.12.2007року складає 1 237 174, 57грн., з яких:

заборгованість за капіталом становить 686 907,05грн. З заборгованість за відсотками за графіком становить 14 212,72грн. заборгованість за відсотками за фактичне неправомірне користування простроченим капіталом становить 35054,17грн., пеня складає 501 000,63грн.

У звязку з невиконанням відповідачами узятих на себе зобовязань щодо своєчасного повернення сум кредиту та відсотків, виникла заборгованість у розмірі 1237174 грн. 57 коп.

Відповідачам було предявлено позивачем вимоги про виконання зобовязань та повернення суми кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «ПроКредит Банк» та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що у звязку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобовязань за кредитним договором зі своєчасного повернення суми кредиту та відсотків за користування ним, виникла заборгованість, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. При цьому суд прийняв до уваги, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Суд прийняв до уваги, що відповідно до укладеного договору поруки № PH. 128846-ДП1, між ПАТ «Про ОСОБА_3» та ОСОБА_2, остання поручилась перед банком за виконання ФОП ОСОБА_1 будь-яких зобовязань, які виникають з рамкової угоди та укладених на її підставі кредитних договорів, в тому числі договорів про надання траншу, якщо такі зобовязання не перевищують встановлених в угоді лімітів. В такому разі додаткова згода поручителя на укладення договорів про надання траншу на підставі рамкової угоди не потрібна, якщо такі договори укладаються в межах встановлених лімітів кредитування. Так само й не потрібна додаткова згода поручителя на зміну договорів про надання траншу, якщо такі зміни здійснюються в межах встановлених рамковою угодою та Договором поруки лімітів кредитування. Первісні умови договору про надання траншу №207/4233/FW207.18 та перелічені позивачем за зустрічним позовом зміни до нього (зміни графіків повернення кредиту) як підстави для визнання поруки припиненою не перевищили максимальні ліміти кредитування за Рамковою угодою, а саме: максимальна сума кредитування - 300 000,00 (триста тисяч) доларів США; максимальний строк кредитування - 20.12.2017 року; максимальна відсоткова ставка - 40%..

На ці ліміти кредитування ОСОБА_2 надала свою згоду, підписавши Договір поруки, а отже до основного зобов'язання, забезпеченого даним договором, без згоди поручителя не вносилось жодної зміни, внаслідок якої б збільшився обсяг його відповідальності.

Не є збільшенням обсягу відповідальності поручителя й внесення змін до договору про надання траншу згідно договору 1 від 27.06.2013 року, яким, за твердженням поручителя, введено в дію комісію за управління кредитом. Так, така комісія передбачається пунктом 1.3. договору №1, згідно якого сторони погодили, що Позичальник зобов'язується сплачувати Кредитору комісію за управління кредитом у зв'язку зі збором, обробкою, збереженням даних та перевіркою їх у відповідних реєстрах/бюро. Дана комісія сплачується при укладенні цього Договору, а також при здійсненні будь-яких інших змін, які тягнуть за собою зміну Графіка і сплачується в день укладення цього договору та таких змін.

Тобто, дана комісія була сплачена самим позичальником при укладанні Договору №1 від 27.06.2013. Щодо подальших змін до договору про надання траншу, за які може бути сплачена така комісія, то ці зміни можуть бути внесені тільки після сплати позичальником даної комісії, а тому вона жодним чином не впливає на обсяг відповідальності поручителя, адже сплачується позичальником завчасно.

Таким чином, відсутні підстави для визнання Договору поруки припиненим за частиною 1 статті 559 ЦК України.

Що стосується вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним абзацу 4 пункту 2.3 Договору поруки 2, відповідно до якого: «Поручитель погоджується, що усі інші зміни до Кредитних договорів та/чи інші зміни до будь-якої Рамкової угоди (у т.ч. зміни, можливість, правила і умови яких прямо передбачено у Кредитних договорах або, які здійснюються на виконання вимог нормативних актів), а також укладення нових Кредитних договорів на підставі Рамкової угоди не є такими, що збільшують обсяг його відповідальності, а тому порукою будуть забезпечуватися зобов'язання Позичальника з врахуванням таких змін і Кредитних договорів без необхідності їх попереднього чи наступного ознайомлення чи погодження з Поручителем.», а саме її посилання, що даний пункт суперечить ч. І ст. 559 Цивільного кодексу України та відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України Договір поруки в цій частині підлягає визнанню недійсним, то вони також не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судова колегія вважає, що суд встановив відсутність підстав для визнання поруки припиненою та визнання абз. 4 пункту 2.3 договору Поруки недійсним, привів мотиви своїх висновків.

З висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується, находить їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, вимогам ст. ст. 57-60, 64 ЦПК України, положенням ст. ст. 525, 526, 530, 549, 553, 554, 588, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України та вимогам Закону України «Про заставу».

ОСОБА_4 на той факт, що позовні вимоги, які предявляє ОСОБА_3 до нього, підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, є такими, що не погоджуються з діючим цивільним процесуальним законом та суперечать розясненням Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.

Так відповідно до п. 3 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17; далі КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У звязку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, субєктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємоповязані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

При визначенні судової юрисдикції суди мають виходити з того, що такі справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий. Зокрема, це можуть бути позови банку (іншої фінансової установи) до фізичної особи - позичальника і до юридичної особи

- поручителя чи навпаки, які виникли з одних і тих самих правовідносин - отримання кредиту.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути пов'язана, зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів.

Отже, з урахування особливості та характеру спірних правовідносин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо розгляду позовних вимог в порядку цивільного судочинства, правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення, підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Разом з тим, судом першої інстанції при вирішені питання, у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, щодо судових витрат помилково стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача суму судового збору.

Вимоги цивільного процесуального закону не передбачають солідарного стягнення судових витрат.

У цій частині рішення суду підлягає зміні в порядку п. 4 ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, судова колегія,-

в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 жовтня 2014 року змінити, скасувати його в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПроКредит Банк» судовий збір по 1827 грн. з кожного.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді