Ухвала суду № 42168833, 29.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа №623/578/14-к Головуючий 1 інстанції Іванісова Л.О.

1-кп/623/93/2014 Доповідач Лесик С.М.

Провадження № 11кп/790/1745/14

Категорія: ч.2 ст. 15, ч.1 ст.115 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Лесика С.М.,

суддів: Гришина П.В.,

Бринцева А.П.,

при секретарі Храмцові В.Б.,

за участю прокурора Крестьянінової І.А.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження №1201322032002168 за апеляційними скаргами прокурора, обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 на вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 19 вересня 2014 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Чапаївка Торощанського району Київської області, громадянина України, українця, з базовою загальною середньою освітою, неодруженого, маючого одну неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України і призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 ухвалено рахувати з 23 грудня 2013 року, тобто з дня фактичного затримання.

Запобіжний захід ОСОБА_2, до набрання вироком законної сили, залишено тримання під вартою.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з вироком, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

23 грудня 2013 року, близько 21 години, ОСОБА_2, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи на грунті раптово виниклих неприязних стосунків з ОСОБА_4, маючи намір на навмисне спричинення тілесних ушкоджень останньому, наніс ОСОБА_4 удар ножем по тулубу з лівого боку, зі сторони розташування життєво важливих органів, чим завдав потерпілому, тяжкої ступені тяжкі тілесне ушкодження, небезпечне для життя.

В апеляційній сказі з доповненнями прокурор просить вирок скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, при цьому посилається на прошення судом вимог ст.374 КПК України про зміст мотивувальної частини вироку, а також вважає неправильним кваліфікацію судом дій обвинуваченого.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок, в частині призначеного покарання, змінити, при цьому посилається на своє щире каяття у вчиненому, на те, що мати у нього пенсійного віку, а сам він хворіє на туберкульоз, має на утриманні неповнолітню дитину.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 просить змінити вирок, відповідно до вимог ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком, при цьому вважає, що суд не достатньо врахував те, що обвинувачений хворіє на туберкульоз, має малолітню дитину і батьків-пенсіонерів.

Крім того апелянт вважає, що суд не врахував, як обставину, яка пом`якшує покарання, те, що одразу після вчиненого кримінального правопорушення обвинувачений викликав до потерпілого швидку медичну допомогу.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який частково підтримав апеляційну скаргу прокурора і вважав за необхідне скасувати вирок і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в зв`язку із порушенням вимог ст.374 КПК України, думки обвинуваченого та його захисника, які підтримали свої апеляційні скарги і заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України, у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи винуватою, крім іншого, зазначаються: докази на підтвердження встановлених судом обставин, мотиви зміни обвинувачення, мотиви призначення покарання.

Однак, при складанні вироку судом порушені ці вимоги кримінального процесуального закону.

Змінюючи обвинувачення ОСОБА_2 і кваліфікуючи його дії не за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, як було зазначено у обвинувальному акті, а за ч.1 ст.121 КК України, суд в мотивувальній частині вироку, разом з іншими, послався на такі причини:

«сам обвинувачений після скоєного викликав «швидку» допомогу;

після скоєного обвинувачений не намагався зникнути;

визнав свою вину і розказав як все відбулося».

Проте жодних доказів, на підтвердження цих встановлених судом обставин, окрім показань самого обвинуваченого, в мотивувальній частині вироку не наведено, тобто в цій частині показання обвинуваченого залишилися неперевіреними.

А зазначене посилання на те, що обвинувачений визнав свою вину, взагалі не відповідає показанням обвинуваченого ОСОБА_2, які судом наведені у вироку і, відповідно до яких,: «Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України не визнав ...».

Наводячи мотиви призначення покарання, суд зазначив, що: «...суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити покарання в межах санкції обвинувачення», проте, як вбачається із резолютивної частини вироку, призначив покарання не в межах санкції статті КК України, за якою було висунуто обвинувачення ОСОБА_2

Вказане порушення вимог кримінального процесуального закону, відповідно до вимог ч.1 ст.412 КПК України, є істотним, оскільки перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а тому, є передбаченою п.3 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування оскаржуваного вироку.

Порушення судом першої інстанції вимог ч.3 ст.374 КПК України про зміст мотивувальної частини вироку не відноситься до передбаченого в ч.1 ст.415 КПК України переліку підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Проте, відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України.

Колегія суддів вважає, що такими загальними засадами кримінального провадження у даному випадку є, передбачені п.п.2,10 ч.1 ст.7 КПК України, законність, а також презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

З метою забезпечення саме цих загальних засад кримінального провадження колегія суддів вважає за необхідне призначити новий розгляд кримінального провадження у відношенні ОСОБА_2 у суді першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника задоволенню не підлягають.

Оскільки ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, а встановлені при обранні йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою ризики, не зникли, колегія суддів, відповідно до вимог ст.331 КПК України, вважає доцільним продовжити строк цього запобіжного заходу до двох місяців.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.404,405,407,п.3 ч.1 ст.409, ч.1 ст.412, п.п.2,10 ч.1 ст.7, ч.6 ст.9 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, а апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника залишити без задоволення.

Вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 19 вересня 2014 року у відношенні ОСОБА_2 скасувати і призначити новий розгляд у тому ж суді в іншому складі.

Міру запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_2 у виді тримання під вартою продовжити до двох місяців, тобто до 25 лютого 2015 року.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді