Ухвала суду № 42168835, 30.12.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 11 кп/790/1464/14 Головуючий 1 інстанції Федюшин М.1

Справа № 634/1085/14-к Доповідач Савченко 1.Б.

Категорія: ч. Зет. 185 КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого-судді Савченка І.Б.,

суддів: Плетньова В.В., Протасова В.І.,

при секретарі Красношапка К.С.,

за участю прокурора Пресс Г.С.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Жовтневого районного суду м.Харкова від 14 липня 2014 року у відношенні ОСОБА_2 за ч.З ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець м.Синельниково Дніпропетровської області, не одружений, без освіти, не працюючий, раніше судимий:

26.12.2012 року Люботинським міським судом Харківської області за ч. З ст. 185 КК України до З років 6 міс. позбавлення волі, з застосуванням ст. 75,104 КК України, з іспитовим строком 2 роки, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1

засуджений

за ч.З ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі;

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Люботинського міського суду Харківської області від 26.12.12р. і за сукупністю вироків остаточно призначено покарання у виді 4 років 1 місяць позбавлення волі.

За цивільним позовом з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 стягнуто матеріальну шкоду 12369 грн.79 коп.

/ Відповідно до вироку 7 листопада 2013 року, близько 11 год., ОСОБА_2, який раніше був засуджений за скоєння крадіжки , діючи повторно , за попередньою змовою з трьома невстановленими особами, незаконно проникли на територію домоволодіння , розташованого за адресою АДРЕСА_2 шляхом віджиму двері проникли в житловий будинок звідки таємно викрали гроші в сумі 5000 грн., ювелірні прикраси з золота, два телефони «Самсунг» та цифровий фотоапарат «Олімпус», спричинивши потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 12589,97 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити вирок, зменшити строк покарання, зарахувати в строк відбуття покарання час перебування його під вартою до вироку

Люботинського міського суду Харківської області від 26.12.12р. та застосувати до нього Закон України « Про амністію в 2014 році».

Свою апеляційну скаргу обвинувачений обґрунтовує тим , що свою провину за скоєний злочин він фактично визнав повністю та щиро покаявся у скоєному, а також хворіє на туберкульоз. Окрім того вказав , що на протязі досудового та судового слідства в кримінальній справі за якою він був засуджений Люботинським міським судом Харківської області від 26.12.12 р. з 3 березня 2011р. по 27 грудня 2012 р. він знаходився під вартою , але при постановленні вироку Жовтневий районний суд м. Харкова не зарахував цей час в строк відбуття покарання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу , з'ясувавши думку захисника прокурора, який вважав вирок районного суду законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Висновки суду відносно фактичних обставин справи, провини обвинуваченого та правильність кваліфікації його дій в апеляційній скарзі не заперечуються.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що при призначенні покарання суд першої інстанції діяв з дотриманням вимог ст. 65 КК України.

З достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, у тому числі наявність захворювання, відсутність обставин які обтяжують та пом'якшують покарання, і призначив покарання , яке є достатнім для виправлення ОСОБА_2 та запобігання вчинення ним нових злочинів.

Посилання обвинуваченого на наявність обставини , яка пом'якшує покарання, у вигляді щирого каяття не відповідає дійсності оскільки в судовому засіданні ОСОБА_2 свою провину визнав лише частково і давав пояснення , які не відповідають фактичним обставинам справи, применшуючи ступінь своєї участі у злочині, що зазначено у вироку.

Тому колегія суддів вважає, що покарання , призначене судом першої інстанції ОСОБА_2 не можна вважати таким , що не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і є явно несправедливим через суворість.

Враховуючи , що ОСОБА_2 раніше звільнявся судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинив тяжкий злочин, застосування амністії до нього виключається у відповідності з п. «в» ст. 8 Закону України « Про амністію в 2014 році».

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження на протязі досудового та судового слідства в кримінальній справі за якою ОСОБА_2 був засуджений Люботинським міським судом Харківської області від 26.12.12 р. , він утримувався під вартою з 3 червня 2011 року до 26 грудня 2012р. , звідки був звільнений за вироком з зали суду. (а.с.33-57, 61 т.1) У вироку від 26.12.12р. при звільненні ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком Люботинський міський суд Харківської області вказав що строк перебування під вартою підлягає зарахуванню в строк відбуття покарання.

З мотивувальної та резолютивної частини вироку Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 липня 2014 року не вбачається що зазначений вище строк перебування ОСОБА_2 під вартою врахований при визначенні невідбутої частини покарання за вироком Люботинського міського суду , або зарахований в строк відбуття покарання у вигляді позбавлення волі за сукупністю вироків, що свідчить про порушення судом вимог 4.5 ст. 72 КК України при призначенні покарання.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню. Вирок Жовтневого районного суду м. Харкова на підставі ст. 408 КПК України слід змінити, і зарахувати ОСОБА_2 в строк відбуття покарання строк його знаходження під вартою за вироком Люботинського міського суду Харківської області від 26.12.2012р. з 3 червня 2011 року по 26 грудня 2012 року включно.

Керуючись ст.ст. 405, 407, 408 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 14 липня 2014 року у відношенні ОСОБА_2 за ч.3 ст. 185 КК України змінити.

Зарахувати ОСОБА_2 в строк відбуття покарання строк його знаходження під вартою за вироком Люботинського міського суду Харківської області від 26.12.2012р. з 03 червня 2011 року по 26 грудня 2012 року включно.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий -

Судді: