Ухвала суду № 42162815, 09.12.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/4990/14 Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р.Р.

Провадження № 22-ц/783/7233/14 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

Категорія: 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.

Суддів: Ніткевича А.В., Павлишина О.Ф.

Секретар: Гацій І.І.

З участю представника позивача Хандини О.В. та представника Львівської міської ради Піскун А.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2014 року у справі за позовом Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради до ОСОБА_4, треті особи Львівська міська рада, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, Відділ охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації про відновлення щойно виявленого об»єкта культурної спадщини,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою заяву начальника Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради Онищенко - Швець Л. про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на будинок на АДРЕСА_1.

Заборонено ОСОБА_4 та будь-яким іншим особам, вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних, підготовчих та вишукувальних робіт, а також будь-яких інших робіт, що можуть призвести до пошкодження, руйнування чи знесення будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалу оскаржила ОСОБА_4 В апеляційній скарзі зазначає, що вважає ухвалу безпідставною та постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що обстеження, які проводились в її будинку без її згоди та участі є необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам Конституції України,а саме ст.30 якою кожному гарантується недоторканість житла. Крім цього, зазначає, що відповідно до Наказу Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради №479 від 25.09.2008 року будинок по АДРЕСА_1 знятий з балансу Львівської міської ради та належить їй на праві приватної власності, а тому вона не повинна в них отримувати будь-які дозвільні документи на демонтаж будь-яких конструкцій будинку. Стверджує, що 22 серпня 2014 року зареєструвала повідомлення про початок виконання підготовчих робіт у встановленому законом порядку, а відтак демонтаж будівлі здійснено на законних підставах та в порядку визначеному законодавством. Подаючи заяву про забезпечення позову позивачем не представлено жодних доказів, які підтверджують, що будинок АДРЕСА_1 є щойно виявленою пам»яткою архітектури, а тому станом на день розгляду заяви будинок не є щойно виявленим об»єктом культурної спадщини. Також зазначає, що позивачу достовірно відомо, що спірний будинок не є ні об»єктом культурної спадщини ні щойно виявленим об»єктом культурної спадщини, оскільки Міністерством культури України листом №1847/10/61-13 від 02.07.2013 року погоджено подане історико-містобудівне обґрунтування по розробленню проектної документації на будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, а відтак відповідачем правомірно виконувались роботи по демонтажу будівлі. На думку апелянта у суду не було жодних підстав, а також доказів, які обґрунтовують необхідність забезпечення позову. Просить ухвалу скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення на апеляційну скаргу представника позивача Хандини О.В. пояснення представника Львівської міської ради Піскун А.Й., вивчивши виділені матеріали справи, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Матеріалами справи та судом встановлено, що позивач Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради звернулось з позовом до ОСОБА_4 з позовом про відновлення щойно виявленого об»єкта культурної спадщини.

В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що наказом начальника відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації №12 від 20.08.2014 року «Про внесення до Переліку щойно виявленої пам»ятки архітектури» будинок АДРЕСА_1 внесений в Перелік щойно виявлених пам»яток архітектури.

20.08.2014 року працівниками Управління охорони історичного середовища було проведено обстеження зазначеного будинку та встановлено факт демонтажу дахових конструкцій будинку АДРЕСА_1.

Враховуючи дані обставини, а також те, що роботи по демонтажу будинку продовжуються, та з метою відновлення автентичності вигляду щойно виявленого об»єкта культурної спадщини позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок та заборонення відповідачу та будь-яким іншим особам, вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних підготовчих та вишукувальних робіт, а також будь-яких інших робіт, що можуть призвести до пошкодження, руйнування чи знесення будинку.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може у подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів цілком погоджується з таким висновком суду у зв»язку з наступним. Відповідно до вимог ч.ч.1,3 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії (п.п.1,2 ч.1 ст.152 ЦПК України).

Згідно з ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими позивачем вимогами.

У преамбулі Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У п.4 вказаної Постанови, роз»яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, а зокрема з висновку №051/14 будівельно-технічного дослідження складеного 30 вересня 2014 року будинок знаходиться в стані демонтажу, що також не заперечується самим відповідачем з метою будівництва нового багатоквартирного будинку.

Враховуючи те, що будинок знаходиться в стані зносу, тому існує реальна загроза невиконання рішення суду в майбутньому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про вжиття заходів забезпечення позову, види забезпечення позову є співмірними та відповідають позовним вимогам, а відтак ухвала є законною.

Доводи апеляційної скарги, що позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують, що спірний будинок є щойно виявленим об»єктом культурної спадщини спростовуються наказом Відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей №12 від 20 серпня 2014 року, який виданий в межах його повноважень та яким внесено в Перелік щойно виявлених пам»яток архітектури будинок АДРЕСА_1 згідно рекомендацій Консультативної ради відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської облдержадміністрації для її реєстрації Міністерством культури України (а.с.7).

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування ухвали суду, оскільки забезпечення позову носить тимчасовий характер, а саме діє до ухвалення рішення у справі та в разі відмови у позові втратить свою чинність.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст.307 ч.2 п.1, 312 ч.1п.1,314 ч.1 п.1,315,317,319 ЦПК України,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий: Ю.Р.Мікуш

Судді: А.В.Ніткевич

О.Ф.Павлишин