Рішення № 42161522, 25.12.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/10340/2012

Провадження № 22-ц/779/2473/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бабій О.М.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Вакарук В.М., Пнівчук О.В.,

секретарів: Турів О.М., Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави - Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Богородчанського відділення Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 на рішення Івано-Франківського міського суду від 13 жовтня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

У травні 2010 року заступник прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави - ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Богородчанського відділення ВАТ «Державний ощадний банк України» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором в сумі 19 614,39 грн. та понесених судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 24 березня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 16 000 грн., строком до 24 березня 2011 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 24,00% на рік.

Посилаючись на те, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка станом на 29 квітня 2010 року становила 19 614 грн. 39 коп., з ОСОБА_3 було укладено договір поруки №69-1 від 24 березня 2008 року та із ОСОБА_4 укладено договір поруки №69-2 від 24 березня 2008 року, за умовами яких останні зобов'язалися відповідати перед банком за невиконання ОСОБА_2 зобов'язань, просили позов задовольнити.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 жовтня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Богородчанського відділення ВАТ «Державний ощадний банк України» 19 614 грн. 39 коп. заборгованості за кредитним договором №69 від 24 березня 2008 року: з яких: 5 333 грн. 44 коп. - основний борг, 4 444 грн. 40 коп. - несплачений борг, 3 364 грн. 99 коп. - несплачені відсотки, 6 471 грн. 56 коп. - пеня.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Богородчанського відділення ВАТ «Державний ощадний банк України» 19 614 грн. 39 коп. заборгованості за кредитним договором №69 від 24 березня 2008 року: з яких: 5 333 грн. 44 коп. - основний борг, 4 444 грн. 40 коп. - несплачений борг, 3 364 грн. 99 коп. - несплачені відсотки, 6 471 грн. 56 коп. - пеня.

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у спеціальний фонд Державного бюджету України по 65 грн. 38 коп. витрат по оплаті судового збору та по 40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд взяв до уваги наданий банком розрахунок заборгованості, який має істотні недоліки, так як, у ньому відсутні дані щодо дати початку періоду, за який здійснено розрахунок, не вказано період нарахування пені, немає формул, згідно яких проводилися розрахунки.

Крім того, 11.06.2009 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено угоду, якою розірвано договір поруки №69-2., відповідно до даної угоди ОСОБА_4 було сплачено частину боргу в розмірі 7000 грн.

Однак, рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 17 грудня 2012 року вказана угода визнана недійсною, тому сплачені кошти за даною угодою повинні бути зараховані в рахунок погашення основного боргу.

Проте, наданий банком розрахунок заборгованості не містить жодних відомостей про виконання даної операції.

У зв'язку з наведеним, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову банку відмовити.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримав з наведених вище мотивів.

Представники прокуратури Івано-Франківської області Ворох А.В., представники ВАТ «Державний ощадний банк України» - Бойчук М.Є. та Андрейчук Т.В. апеляційну скаргу заперечили, посилаючись на її безпідставність.

ОСОБА_2, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце судового розгляду у встановленому законом порядку повідомлялися.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно укладеного кредитного договору №69 від 24 березня 2008 року, ВАТ «Державний ощадний банк України» надав ОСОБА_2 кредитні кошти в розмірі 16 000 грн. для поточних потреб, строком до 24 березня 2011 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 24,00% на рік.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором, 24 березня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №69-1 та цього ж дня банком укладено договір поруки №69-2 з ОСОБА_4, відповідно до умов яких поручителі поручилися перед кредитором за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі.

Встановлено, що ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим, згідно наданого банком розрахунку, станом на 29 квітня 2010 року, утворилася заборгованість в розмірі 19 614,39 грн., яка складається з 5 333,44 грн. - основного боргу, 4 444,40 грн. - несплачений борг, 3 364,99 коп. - несплачені відсотки, 6 471,56 грн. - пеня.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З урахуванням умов кредитного договору та наслідків неналежного виконання ОСОБА_2 грошових зобов'язань, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач взятих на себе зобов'язань по поверненню кредитних коштів не виконав, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно з договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання ОСОБА_2 свого зобов'язання, а тому заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню в солідарному порядку з позичальника та поручителів.

Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості, суд першої інстанції дійшовши висновку про стягнення пені, не врахував вимоги ст. 258 ЦК України, якою передбачено спеціальну позовну давність до вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені).

Так, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Отже, неустойка є видом забезпеченням виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, аналіз норми ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду.

А тому висновок суду про стягнення пені за період з травня 2008 року є невірним.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що до стягнення підлягає пеня за період з травня 2009 року по квітень 2010 року в сумі 3 786, 50 грн.

За наведених обставин, рішення суду першої інстанції в частині визначення загального розміру заборгованості та розміру пені слід змінити, зменшивши загальний розмір стягнення заборгованості за кредитним договором до 16 929, 33 грн. та пені до 3 786, 50 грн.

В решті рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апелянта про те, що наданий банком розрахунок не підтверджує конкретний розмір заборгованості не заслуговують на увагу, оскільки такий розмір заборгованості апелянтом не спростовано.

Згідно представленого банком помісячного розрахунку вбачається, що на погашення кредиту та процентів вносились кошти, як боржником, так і поручителем ОСОБА_4, зокрема, поручителем 11 червня 2009 року було сплачено 7 000 грн., а тому не заслуговують на увагу заперечення щодо відсутності доказів факту видачі кредиту.

Що стосується посилань апелянта, як на підставу для відмови в позові на те, що виконання позичальником зобов'язання забезпечувалося, зокрема, договором страхування і позивач мав можливість отримати страхове відшкодування, проте, до страховика не звертався, то колегія суддів вважає, що такі не заслуговують на увагу, оскільки згідно умов укладеного договору добровільного страхування кредиту від 24 березня 2008 року Бенефіціар- ВАТ «Державний ощадний банк України», який видав кредит і є кредитором має право за даним договором при невиконанні страхувальником своїх зобов'язань отримати від страховика страхове відшкодування, а отже обирати, до кого цю вимогу пред'являти - до боржника і поручителів чи до страховика.

Крім того, договір страхування надає банку право вимагати від страховика здійснити страхову виплату на свою користь, проте, не звільняє страхувальника від його зобов'язань.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 13 жовтня 2014 року в частині визначення загального розміру заборгованості та розміру пені змінити, зменшивши загальний розмір стягнення заборгованості за кредитним договором до 16 929 грн. 33 коп. та пені до 3 786 грн. 50 коп.

В решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання ним законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: В.М. Вакарук

О.В. Пнівчук