Рішення № 42159725, 24.12.2014, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/731/14

Провадження № 2/192/310/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2014 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Омелюх В.М.,

при секретарі - Короті Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт.Солоне цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1, ОСОБА_1 в якості законного представника неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Солонянська районна державна адміністрація Дніпропетровської області як орган опіки і піклування про звернення стягнення на предмет застави та виселення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач з урахуванням уточнень від 2 та 7 жовтня 2014 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок загальною площею 55,10 кв.м, розташований по вул. Чапаєва, 71 в с. Привільне Солонянського району Дніпропетровської області шляхом продажу вказаного предмету іпотеки позивачем з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, а також про виселення відповідача ОСОБА_1, її неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та відповідача ОСОБА_3, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку, що є предметом іпотеки.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що між банком та відповідачем ОСОБА_1 26 жовтня 2004 року було укладено договір №DNISG000000009, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 18 610 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,52 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24 жовтня 2014 року, за яким позичальник зобовязався щомісячно в період сплати надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісію та інших витрат.

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором банком з відповідачем 26 жовтня 2004 року було укладено договір іпотеки №DNISG000000009, відповідно до якого відповідач надала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно - будинок загальною площею 55,10 кв. м, розташований за адресою: с. Привільне, вул. Чапаєва, 71Солонянського району Дніпропетровської області, вартістю 23 900 гривень та яким передбачено, що у випадку порушення відповідачем зобовязань за кредитним договором та не виконання боржником основного зобовязання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у вигляді житлового будинку.

В порушення умов кредитного договору відповідач зобов'язання по поверненню кредиту, сплаті відсотків, комісій за користування кредитними коштами належним чином не виконала, в звязку з чим станом на 18 березня 2014 року утворилася заборгованість за кредитом в сумі 65 839 гривень 45 копійок, з яких 20 007 гривень 11 копійок - заборгованість за кредитом, 5 616 гривень 86 копійок - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1952 гривні 60 копійок - заборгованість по комісії за користування кредитом, 38 262 гривні 88 копійок - пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором.

Іпотекодержатель відповідно до ч.1 ст.33 Закону України Про іпотеку в разі не виконання у визначені строки умов договору боржником має право задовольнити свої вимоги за договором в повному обсязі на момент фактичного задоволення за рахунок майна, яке передано в іпотеку, а звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, якщо інше не передбачено законом або договором іпотеки, за умовами якого звернення стягнення та відчуження предмету іпотеки здійснюється відповідно до умов договору та чинного законодавства, в тому числі шляхом продажу конкретному покупцю з правом укладання іпотекодержателем договору купівлі-продажу предмету іпотеки від імені іпотекодавця, в звязку з чим вони змушені звернутися до суду з позовом про звернення стягнення за кредитним договором на предмет іпотеки, а також про виселення відповідачів, оскільки згідно ч. 2 ст. 39 Закону України Про іпотеку одночасно з рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок, а згідно ч. 1 ст. 40 Закону України Про іпотеку та ст. 109 ЖК України - звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок є підставою для виселення всіх мешканців. Згідно ст. 124 Конституції України та ст.ст. 39,40 Закону України Про іпотеку прохали врахувати, що невиконання вимог ст. 35 вказаного Закону, якою передбачено направлення письмової вимоги іпотекодавцеві та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про усунення порушення зобовязання, не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має право заперечувати проти вимог іпотекодержателя. Вважали, що боржником, який є одночасно і іпотекодавцем, порушено вимоги договору іпотеки щодо отримання від іпотеко держателя попередньої згоди на реєстрацію в житловому будинку, який є предметом іпотеки, інших осіб, які і підлягають виселенню в судовому порядку при вирішенні питання про звернення стягнення за кредитним договором на предмет іпотеки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, що зазначені в позовній заяві, прохала у звязку з неналежним виконання боржником зобовязань за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, яким є належний на праві власності боржнику житловий будинок, а у звязку зі звернення стягнення на предмет іпотеки, вирішити питання і про виселення відповідачів, які проживають в спірному будинку.

Відповідач ОСОБА_1, будучи одночасно матірю та представником неповнолітнього відповідача ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.88), в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що дійсно має заборгованість за укладеним з позивачем кредитним, зазначений розмір якої в позовній заяві нею не оспорюється, але за період дії кредитного договору, термін повернення грошових коштів за яким вже настав, у неї склалось тяжке матеріальне становище у звязку з хворобою її неповнолітньої дитини та її самої, внаслідок чого вони знаходились на лікуванні в лікарні. На даний час вона не має грошових коштів на погашення наявної за кредитом заборгованості, але не має і іншого житла, де б вона могла проживати з неповнолітньою дитиною, тому їй не має куди виселятися, як її матері, яка проживає з нею та є членом її сімї. Їй не було відомо про те, що для реєстрації в спірному будинку членів її сімї необхідно отримувати дозвіл банку, а при здійсненні реєстрації місця проживання ніхто не висловлював будь-яких заперечень з цього питання.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що зареєструвалась в спірному будинку як член сімї своєї доньки ОСОБА_1, яка отримала у банку кредит на придбання цього будинку, куди вони всі вселились та зареєструвались без будь-яких перешкод зі сторони банку. Заперечує проти позову, оскільки іншого житла не має і вона згодна взяти на себе обовязки боржника, що не могла зробити раніше, оскільки мала інший кредит.

Представник третьої особи - Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (орган опіки і піклування), який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, у судове засідання не зявився. Згідно листа прохали розглядати справу за відсутності їх представника (а.с.101), а при прийнятті рішення врахувати вимоги ч.3 ст.29 ЦК України,згідно якої місцем проживання фізичної особи у віці до 14 років є місце проживання її батьків або одного з них, а також ч.2, 3 ст.18 Закону України Про охорону дитинства, згідно якої діти як члени сімї власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем, при цьому дитина згідно ч.7 ст.7 Сімейного кодексу України має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, встановлених законодавством України та міжнародним законодавством.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів, дослідивши надані докази, приходить до наступного.

Відповідно до положень ст.ст.10,11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), а у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, при цьому виконання зобовязання може забезпечуватися відповідно до ст.546 ЦК України неустойкою, порукою, гарантією, при триманням, завдатком або заставою, яка згідно ст.572,574,576 ЦК України виникає на підставі договору, закону або рішення суду та в силу якої кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави), а предметом застави може бути будь-яке майно, що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернено стягнення.

Згідно ч.2 ст.546 ЦК України правочини щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняються у письмовій формі, а ч.1 ст.575 та ч.1, ч.2 ст.577 ЦК України передбачено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, при цьому якщо предметом застави є нерухоме майно, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, а застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків, а зміст договору відповідно до ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства. Однією із різновидностей зобовязання є укладений між сторонами згідно положень ст.ст.1054, 1055 ЦК України кредитний договір, який відповідно до ст. 629 ЦК України є обовязковим до виконання сторонами, як і договір застави (іпотеки), який є забезпеченням виконання умов укладеного між сторонами кредитного договору.

Судом встановлено, що між ЗАТ КБ Приватбанк, правонаступником якого є ПАТ КБ Приватбанк (а.с.22) та ОСОБА_1 25 жовтня 2004 року було укладено договір №DNISG000000009, відповідно до якого відповідач отримала кредит у вигляді не поновлюваної кредитної лінії в сумі 18 610 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом 1,71 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24 жовтня 2014 року (а.с.13-14).

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між ЗАТ КБ Приватбанк, правонаступником якого є ПАТ КБ Приватбанк, та ОСОБА_1 25 жовтня 2004 року було укладено нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Солонянського районного нотаріального округу за реєстровим №2711 договір іпотеки №DNISG000000009, (а.с.15-16), відповідно до якого відповідач надала в іпотеку належне їй на праві власності згідно нотаріально посвідченого 22 жовтня 2004 року державним нотаріусом Солонянського районного нотаріального округа ОСОБА_5 за реєстровим №4455 договору купівлі-продажу жилого будинку (а.с.17) та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23 жовтня 2004 року № 5166801 (а.с.32-34а) житловий будинок загальною площею 55,10 кв. м, розташований за адресою: Солонянський район Дніпропетровської області, с. Привільне, вул. Чапаєва, 71, вартістю 23 900 гривень, який розташований на неприватизованій земельній ділянці.

Договором іпотеки передбачено, що у випадку невиконання зобовязань, передбачених кредитним договором, позивач як позикодавець та іпотекодержатель має право з метою задоволення своїх вимог по виконанню позичальником своїх зобовязань за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки у вигляді житлового будинку, який належить боржнику на праві власності. Іпотека за цим договором згідно п. 26 договору підлягає державній реєстрації в порядку та строки, передбачені чинним законодавством, а реалізація предмету іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та законодавства України, при цьому вартість предмету іпотеки за домовленістю сторін встановлюється у розмірі зазначеному в п.11 цього договору, тобто 23 900 гривень.

Судом встановлено, що кредитний договір та договір іпотеки майна за змістом та формою відповідають вимогам ст.ст.572-577 ЦК України, Закону України Про заставу та Закону України Про іпотеку, які були чинними на період виникнення спірних правовідносин, їх умови сторонами не оспорюються, а кожен із зазначених договорів в цілому чи окремі їх положення у встановленому законом порядку недійсними визнані не були.

Позивачем як іпотекодержателем відповідно до вимог ч.2 ст.577 ЦК України та ст.4 Закону України Про іпотеку 10 грудня 2004 року була проведена реєстрація обтяжень нерухомого майна в Державному реєстрі іпотек за №1535707 (а.с.30-31).

Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України Про іпотеку передбачено, що якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, то така будівля підлягає передачі в іпотеку разом з земельною ділянкою, на якій вона розташована, а відповідно до вимог ст.7 зазначеного Закону, ст.19,20 Закону України Про заставу та ст.589 ЦК України за рахунок предмет іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобовязання, а якщо вимога за основним зобовязанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобовязання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобовязання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем виконано умови кредитного договору та передано позичальнику грошові кошти, а факт отримання грошових коштів не оспорювався відповідачем в процесі розгляду справи, але в порушення умов кредитного договору відповідач зобов'язання щодо своєчасності сплати коштів за кредитним договором, відповідно до встановленого сторонами графіка їх сплати, належним чином не виконувала, у звязку з чим станом на 18 березня 2014 року утворилася заборгованість за кредитом в загальні сумі 65 839 гривень 45 копійок, з яких 20 007 гривень 11 копійок заборгованість за кредитом, 5 616 гривень 86 копійок заборгованість по процентам за користування кредитом, 1952 гривні 60 копійок заборгованість по комісії за користування кредитом, 38 262 гривні 88 копійок пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором, що підтверджується розрахунком позивача про наявність заборгованості за кредитним договором (а.с.7-9), а погашення відповідачем ОСОБА_1 після вказаної дати фактично не здійснювалось, що підтвердили в судовому засіданні як представник позивача, так і відповідачка, якою 06 червня 2014 році проведено лише один платіж в сумі 141 гривні 16 копійок (а.с.71-72), а платежі в 2009, 2011 роках взагалі не здійснювались.

В судовому засіданні встановлено, що позивач звернувся до відповідача ОСОБА_1 05 лютого 2014 року (а.с.10-12,80) з письмовим повідомленням про наявність заборгованості за кредитним договором та усунення протягом 30-денного строку порушень укладеного кредитного договору та договору іпотеки, а у випадку не усунення зазначених в повідомлені порушень має намір звернути стягнення на предмет іпотеки з виселенням мешканців житлового будинку, що відповідно до ч. 2, 3 ст. 35 Закону України "Про іпотеку", положення частини 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотеко держателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку та не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Відповідно до вимог ст.589, 590 ЦК України та ст.33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою (іпотекою), іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (іпотеки), про що зазначено і в умовах укладених сторонами 25 жовтня 2004 року кредитного договору та договору іпотеки нерухомого майна (а.с.13-16), а звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Згідно укладеного між сторонами договору іпотеки (п.27) передбачено застереження, за яким звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором іпотекодержателя у позасудовому порядку шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом у порядку. визначеному ст.38 Закону України Про іпотеку. З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу зазначеного предмету іпотеки з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з правом отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстр речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення позивачем всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

В той же час, необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог щодо виселення з спірного будинку відповідачів, які зареєстровані або проживають в цьому будинку, оскільки відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом, при цьому в ч. 2 і 3 цієї ж статті законодавець установлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України. Тобто, при вирішенні позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд має враховувати те, що виселення мешканців житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом, зокрема при вирішенні цього питання слід чітко враховувати вимоги ч.ч. 2, 3 ст. 40 Закону України Про іпотеку, якими встановлено певний порядок дій іпотекодержателя (банку), при цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов, а саме: у разі, якщо мешканці не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк. В процесі розгляду даної справи позивачем не надано доказів отримання відповідачами вимоги позивача про виселення, а направлення позивачем повідомлення щодо можливого с звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачів від 05 лютого 2014 року (а.с.10-12) не свідчить про виконання зазначених вимог, оскільки звернення стягнення не предмет іпотеки ще не відбулося, а докази отримання відповідачем ОСОБА_3 такої вимоги суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що оскільки позивачем не було дотримано процедури, передбаченої ст. 40 Закону України Про іпотеку та ст. 109 ЖК України, в звязку чим підстави для задоволення цієї частини позовних вимог відсутні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач ОСОБА_1 встановлені укладеним сторонами 25 жовтня 2004 року кредитним договором №DNISG000000009 зобовязання не виконує, в звязку з чим станом на 18 березня 2014 року утворилася заборгованість за кредитом в загальній сумі 65 839 гривень 45 копійок (а.с.7-9,71-72) для забезпечення виконання умов договору необхідно звернути стягнення на предмет іпотеки застави) житловий будинок №71 вул. Чапаєва в с. Привільне Солонянського району Дніпропетровської області, вартістю 23 900 гривень, який розташований на неприватизованій земельній ділянці та належить на праві приватної власності відповідачеві ОСОБА_1 шляхом продажу зазначеного предмету іпотеки з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, відмовивши в задоволенні решти позовних вимог.

Крім цього, в звязку з частковим задоволенням позову, суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 658 гривень 39 копійок.

Керуючись ст.ст. 526, 530,546-548, 572-577, 584-591, 610, 626, 628 6329, 1050, 1054 ЦК України, Закону України Про заставу, Закону України Про іпотеку, Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства ПРИВАТБАНК до ОСОБА_1, ОСОБА_1 в якості законного представника неповнолітнього ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Солонянська районна державна адміністрація Дніпропетровської області як орган опіки і піклування про звернення стягнення на предмет застави та виселення задовольнити частково.

Звернути стягнення на належний на праві приватної власності ОСОБА_1 та розташований на неприватизованій земельній ділянці по вул. Чапаєва, 71 в с. Привільне, Солонянського району Дніпропетровської області, житловий будинок загальною площею 55,10 кв. м в рахунок погашення заборгованості за укладеними між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством комерційним банком ПРИВАТБАНК 25 жовтня 2004 року кредитним договором №DNISGA00000009 та договором іпотеки №DNISGA00000009 станом на 18 березня 2014 року в розмірі 65 839 (шістдесят пять тисяч вісімсот тридцять девять) гривень 45 копійок з укладанням від імені публічного акціонерного товариства ПРИВАТБАНК договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з правом отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстр речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення позивачем всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, відмовивши в задоволенні решти позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства ПРИВАТБАНК судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 658 (шістсот пятдесят вісім) гривень 39 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Солонянський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено 29 грудня 2014 року.

Головуючий: суддя