Ухвала суду № 42153355, 20.11.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа №308/4457/13

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

Головуючого - Бисага Т.Ю.,

суддів - Дроботя В.В.,Фазикош Г.В.,

при секретарі - Саваріна Т.І.,

за участю представників сторін - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою представника за дорученням Шуліка А.В., яка діє в інтересах ПАТ КБ «ПриватБанк», на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 31 січня 2014 року у справі за цивільним позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживача фінансово-кредитних послуг (ведення банківського рахунку), -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача фінансово-кредитних послуг (ведення банківського рахунку).

Позовні вимоги мотивував тим, що 14.12.2007 року між ОСОБА_5 та ЗАТ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір про іпотечний кредит №MKC7GI000002329. З метою забезпечення кредитного договору між позивачем та відповідачем було укладено договір поруки №MKC7GI000002329 від 14.12.2007 року. 13.04.2011 року позивач прийнятий на роботу в МКП ЖКГ «Тиса» на посаду механіка. Заробітна плата позивачу нараховувалась через банк, з яким у МКП ЖКГ «Тиса» укладено договір про розрахунково-касове обслуговування. З метою отримання заробітної плати між позивачем та відповідачем укладено договір банківського рахунку. 20.05.2011 року на рахунок позивача перераховано заробітну плату в розмірі 703,81 грн., однак 23.05.2011 року відповідачем в рахунок погашення кредиту списано 351,90 грн. з позивача рахунку на рахунок № НОМЕР_1 належні йому грошові кошти. Позивач вважає, що дії банку по списанню з його рахунку коштів є незаконними та порушують його права так, як він доручення на списання коштів не давав, передбачених законом та договором підстав для списання коштів не було. А тому просив стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти в розмірі 351,90 грн. та понесені ним судові витрати в розмірі 3080,00 грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 31 січня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_4 безпідставно набуті кошти в розмірі 351,90 грн., судові витрати на оплату правової допомоги в розмірі 3080,00 грн. та на користь держави судові витрати в розмірі 229,40 грн.

Не погоджуючись та вважаючи незако нним рішення першої інстанції, представник за довіреністю Шуліка І.В., яка діє в інтересах ПАТ КБ «ПриватБанк», подала апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення Ужгородського міськрайонного суду від 31 січня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, мотивуючи це неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи та порушенням норм матеріального і процесуального права.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу з наведених в ній підстав підтримала.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд відхилити апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів проходить до наступного висновку.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи - 14.12.2007 року між ОСОБА_5 та ЗАТ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір про іпотечний кредит № MKC7GI000002329 відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 75750,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14.12.2016 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 уклали договір поруки №MKC7GI000002329 від 14.12.2007 року, згідно договору позивач зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за несвоєчасне виконання боржником усіх його зобов'язань за кредитним договором.

У апеляційній скарзі відповідач стверджує, що суд першої інстанції дійшов помилково висновку про безпідставне списання коштів з банківської карти, що належить позивачеві, оскільки відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг, з якими був ознайомлений клієнт, останній доручив приймати і розподіляти грошові кошти для погашення простроченої заборгованості в черговості, визначеній самостійно відповідачем. Так як Позивач на підставі укладеного з Відповідачем відповідного договору поруки зобов'язався відповідати перед ним за належне виконання боржником ОСОБА_5 умов кредитного договору від 14.12.07 №МКС7ОІ0000002329, враховуючи заборгованість за цим договором, Відповідач вважає, що у його діях відсутня протиправність, а тому кошти з Позивача списано вірно. Вказує, що судом першої інстанції також безпідставно стягнено з Відповідача на користь Позивача судові витрати.

Викладені в апеляційній скарзі доводи є безпідставними і не заслуговують уваги з огляду на наступне.

Судом першої інстанції вірно встановлено факти укладення кредитного договору та договору поруки, а також обставини видачі позивачеві зарплатної картки, що не заперечує сам відповідач.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач зазначав, що з тими Умовами та Правилами, з якими його було ознайомлено та з приписами публічного договору, до якого він приєднався, не передбачалось право Відповідача на списання коштів з його рахунку.

Проте, всупереч наведеним нормам процесуального права Відповідач у суді першої інстанції належними та допустимими доказами не спростував таких доводів та не додав до своєї апеляційної скарги належних доказів протилежного.

Згідно з ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта

на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без

його розпорядження у випадках, встановлених законом чи договором між банком і

клієнтом.

Згідно частин 2, 4 ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» умови договору на договірне списання повинні передбачати обсяг інформації, достатній для належного виконання такого списання банком, що обслуговує платника (обставини, за яких банк має здійснити договірне списання; найменування отримувача та банку отримувача; реквізити рахунка, з якого має здійснюватися договірне списання; реквізити договору між платником та отримувачем (за наявності договору), що передбачає право отримувача на договірне списання; перелік документів, що мають бути представлені отримувачем в обслуговуючий платника банк (якщо платник та отримувач домовились про надання цих документів до банку платника) тощо). У разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг.

Отже, Відповідач вправі вимагати дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором та стягнення коштів з Позивача лише у порядку, встановленому законодавством та умовами укладеного між ними договору поруки.

Відповідно до п.2.1.1. Договору поруки у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за Договором про іпотечний кредит, кредитор має право протягом 5 днів з дня невиконання пред'явити свої вимоги безпосередньо до Поручителя.

Ці вимоги є обов'язковими для виконання протягом 5 робочих днів з моменту отримання поручителем від кредитора письмового повідомлення про невиконання Боржником зобов'язань за Договором про іпотечний кредит.

Як вбачається з матеріалів справи жодного повідомлення про наявність заборгованості боржника перед відповідачем позивач не отримав, відповідно строк погашення заборгованості для позивача, як для поручителя не настав.

Таким чином, відповідач списав кошти з рахунку позивача за відсутності заборгованості за відповідним кредитним договором та без дотримання порядку встановленого договором поруки.

Судові витрати підтверджені належними доказамим і стягнені вірно.

Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Доводи викладені в апеляційній скарзі належними та допустимими доказами не доведені, що у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника за довіреністю Шуліки І.В., яка діє в інтересах ПАТ КБ «ПриватБанк», - відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 31 січня 2014 року,- залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: