Ухвала суду № 42148875, 10.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2014 року м. Київ К/9991/824/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 по справі №2а-3617/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Склад Сервіс Київ» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Склад Сервіс Київ» (далі - ТОВ «Склад Сервіс Київ», позивач) до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (далі - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.12.2010 №0000612305/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 154596,00грн., з яких 103064,00грн. - за основним платежем та 51532,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та №0002401750/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 2771,70грн., з яких 923,90грн. - за основним платежем та 1847,80грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 22.12.2010 №0000612305/0. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва 23.12.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 21.02.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На підставі належних та допустимих доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Склад Сервіс Київ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.12.2007 по 30.06.2010, за результатами якої контролюючим органом складено акт №5656/23-522-35551608 від 09.12.2010.

На підставі висновків викладених у вказаному акті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.12.2010 №0000612305/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 154596,00грн., з яких 103064,00грн. - за основним платежем та 51532,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Вказане рішення є предметом оскарження у даній адміністративній справі.

Правовою підставою для визначення вказаної суми податкового зобов'язання став висновок податкового органу про порушення позивачем вимог підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у занижені ТОВ «Склад Сервіс Київ» податку на додану вартість на загальну суму 103064,00грн.

Висновок ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з ПП «Лугрозторг-2007», ТОВ «Інвестиційні торгові системи», ТОВ «Валеон» та ТОВ «Востокстройінвнст-2006», з огляду на те, що вказаними контрагентами не включено до складу своїх податкових зобов'язань за відповідні звітні періоди суми податку на додану вартість сплачену позивачем у ціні товару, а також не подано до податкового органу декларації з податку на додану вартість, що в свою чергу свідчить про порушення останніми порядку оформлення та подання податкової звітності.

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункт 7.5 статті 7 вказаного Закону).

В силу вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому продавцем товару первинних документів, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата податку на додану вартість продавцям у складі вартості товару, є достатніми підставами для визначення податкового кредиту при реальному проведенні господарських операцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що досліджені в процесі розгляду справи первинні документи, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, за своєю формою та змістом відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Надані позивачем документи бухгалтерського та податкового обліку в повній мірі підтверджують реальність та товарність фінансово-господарських відносин між позивачем та ПП «Лугрозторг-2007», ТОВ «Інвестиційні торгові системи», ТОВ «Валеон», ТОВ «Востокстройінвнст-2006».

До того ж, в акті проведеної відповідачем перевірки відсутні будь-які висновки податкового органу щодо безтоварності чи нікчемності укладених правочинів між позивачем та його контрагентами.

Також судами встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача мали статус платника податку на додану вартість.

Отже, ТОВ «Склад Сервіс Київ» було включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованого у зв'язку з придбанням та фактичним отриманням товарів підтверджених документально, на підставі дійсних, реально виконаних правочинів з ПП «Лугрозторг-2007», ТОВ «Інвестиційні торгові системи», ТОВ «Валеон» та ТОВ «Востокстройінвнст-2006».

Невідображення продавцем сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань та несплата їх до бюджету не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 09.09.2008 у справі №21-500во08, від 01.06.2010 у справі №21-573во10, постанові від 31.01.2011. Зокрема, Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Більш того, вищезазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03).

Враховуючи викладене та з огляду на положення частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України щодо перегляду судом касаційної інстанції рішення суду першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.04.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 по справі №2а-3617/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв