Ухвала суду № 42148874, 10.12.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2014 року м. Київ К/9991/14367/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.11.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 по справі №2а/0270/4710/11 за позовом Приватного підприємства «Капітан» до Державної податкової інспекції у місті Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.11.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012, позовні вимоги Приватного підприємства «Капітан» (далі - ПП «Капітан», позивач) до Державної податкової інспекції у місті Вінниці (далі - ДПІ у м. Вінниці, відповідач) задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 07.07.2011 №0002542330.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у місті Вінниці 17.02.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 01.03.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.11.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами ДПІ у м. Вінниці було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Капітан» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за травень 2010 року, за результатами якої контролюючим органом складено акт №2579/23/20090554 від 15.06.2011.

На підставі висновків викладених у вказаному акті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.07.2011 №0002542330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 944081,00грн., у тому числі 755265,00грн. - за основним платежем та 188816,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання став висновок податкового органу про порушення ПП «Капітан» положень підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у заниженні суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до бюджету за травень 2010 року на 755265,00грн.

Такий висновок ДПІ у м. Вінниці ґрунтується на висновках викладених в акті перевірки №4436/23/20090554 від 28.12.2010 з питань дотримання ПП «Капітан» вимог податкового законодавства, з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за квітень 2010 року, яким встановлено порушення позивачем норм підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 755265,00грн. у податковому обліку за квітень 2010 року та завищення значення рядка 21 (від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового)) періоду на вказану суму за податковою декларацією за квітень 2010 року. Ці порушення, за висновком податкового органу, мали місце у зв`язку з включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, які отримані в інший податковий період, ніж відбулись господарські операції, за наслідками виконання яких вони були виписані, що позбавляє платника податку на включення таких сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, не підтверджену податковою накладною.

У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми податку на додану вартість, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

З наведеного випливає, що позивачем правомірно включино до складу податкового кредиту за квітень 2010 року податок на додану вартість за податковими накладними, виписаними у попередніх періодах.

Враховуючи вищевикладене, доводи податкового органу, викладені в акті №2579/23/20090554 від 15.06.2011 про порушення позивачем у періоді, що перевірявся, вимог пункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» з посиланням на висновки акта перевірки №4436/23/20090554 від 28.12.2010 є помилковими.

У відповідності до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 14.07.2011 у справі №2а/0270/2828/11 залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011 позові вимоги ПП «Капітан» до ДПІ у м. Вінниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.03.2011 №0001082310 прийнятого на підстав акта перевірки №4436/23/20090554 від 28.12.2010 задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України 13.03.2014, постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.07.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.09.2011 у справі №2а/0270/2828/11 залишено без змін, а касаційну скаргу ДПІ у м. Вінниці - без задоволення.

Оскільки, судове рішення, яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.03.2011 №0001082310, винесене на підставі акта №4436/23/20090554 від 28.12.2010, набрало законної сили, та відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України має преюдиційне значення у даній справі, а акт перевірки №2579/23/20090554 від 15.06.2011, на підставі якого винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, ґрунтується на висновках акта №4436/23/20090554 від 28.12.2010, висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 07.07.2011 №0002542330, і як наслідок правомірності проведення позивачем розрахунку суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за травень 2010 року є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Вінниці залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 14.11.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012 по справі №2а/0270/4710/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв