Рішення № 421487, 11.10.2006, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі: головуючого, судді Берзіньш B.C.,

суддів М'ясоєдової Т.М., Шестакової Н.В., при секретарі Савенко В.В. з участю: відповідача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ „Астеліт" на рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17 січня 2006 року по цивільній справі за позовом ЗАТ „Цифровий стільниковий зв'язок України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

ЗАТ „Цифровий стільниковий зв'язок України" звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач надає відповідачу послуги цифрового стільникового зв'язку за договором НОМЕР_1. За період з 01.08.2004 року по 31.08.2004 року відповідачу були надані послуги на суму 126,82 грн. З вказаної суми на момент подання позову відповідач сплатив 46,54 грн. На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 80, 28 грн., пеню в сумі 2,89 грн., суму збору в пенсійний фонд України - 4,01 грн. та витрати на оплату державного мита.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 17 січня 2006 року у задоволенні позовних вимог ЗАТ „Цифровий стільниковий зв'язок України" до ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ЗАТ „Цифровий стільниковий зв'язок України" на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 235,39 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ЗАТ „Цифровий стільниковий зв'язок України" подало апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції від 17.01.2006 року як необгрунтованого, постановленого з порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким їх позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неправильно оцінені обставини, що мають значення для справи, необгрунтовано відхилені надані позивачем докази по справі, не враховано, що висновки почеркознавської експертизи грунтуються на припущеннях, а факт втрати відповідачем телефону не доведений.

Ухвалою Апеляційного суду АРК від 29 серпня 2006 року задоволено клопотання ТОВ „Астеліт" та залучено його до участі у справі в якості правонаступника позивача ЗАТ „Цифровий стільниковий зв'язок України".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Справа №22ц-252б/06 Головуючий суду першої інстанції

Долгополов A.M.

Доповідач М'ясоєдова Т.М.

Згідно зі статтею 303 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ЗАТ „Цифровий стільниковий зв'язок України", суд першої інстанції виходив з того, що вони не обгрунтовані.

Між тим з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до договору.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 та ЗАТ „Цифровий стільниковий зв'язок України" були укладені договори про надання послуг цифрового стільникового зв'язку НОМЕР_1, НОМЕР_2 і НОМЕР_3 (а.с. 6,28, 30),

Відповідно до п. 3.1 договору НОМЕР_4 строк дії договору (після спливу строку встановленого пунктом 1 Додаткової угоди до договору - шість календарних місяців, наступних за розрахунковим періодом, у якому його було укладено) встановлений в залежності від дії позивача щодо введення нових умов обслуговування (договір діє з моменту підписання до кінця календарного кварталу, у якому його було укладено. Якщо фірма до закінчення строку дії договору не заявить про введення нових умов обслуговування, то договір вважається продовженим на наступний календарний квартал на тих же умовах) або абонента по припиненню договору з дотриманням пункту 3.3. цього договору.

Пункт 3.3. Договору НОМЕР_4 встановлює, що абонент може відмовитися від послуг Фірми та розірвати договір, письмово попередивши про це Фірму не менш, ніж за 5 (п'ять) днів, та здійснивши з нею усі розрахунки.

З висновку почеркознавської експертизи №384 від 25 серпня 2005 року вбачається, що підписи в цих договорах вірогідно виконані не ОСОБА_1, а іншою особою. Надати категоричну відповідь неможливо в виду простоти досліджуваних підписів, а також у зв'язку з частковою несопоставимістю по транскрипції досліджуваних підписів і зразків підписів ОСОБА_1 (а.с. 58). Вказаний висновок експерта покладено в основу рішення суду про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

При цьому, судом першої інстанції не було враховано роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладене в п. 10 постанови „Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" №8 від 30 травня 1997 року, де зазначено, що якщо висновок експерта є неясним, це є підставою для запропонування експерту дати усне пояснення свого висновку, а у випадку якщо усунути неясність висновку шляхом пояснення експерта неможливо, підставою для призначення додаткової експертизи відповідно до статті 155 Цивільного процесуального кодексу України.

Таким чином, вказаний висновок почеркознавської експертизи не можна вважати відповідно до статей 57, 60 ЦПК України єдиним належним та допустимим доказом по справі, на підставі якого вимоги позивача визнані необгрунтованими.

З висновком місцевого суду про те, що відповідач у спірний період часу не користувався телефоном погодитися не можна, оскільки із деталізації дзвінків НОМЕР_6 та НОМЕР_5 вбачається, що з телефонного номеру НОМЕР_8 отримані дзвінки в зазначені періоди з номерів відповідача (а.с. 14-15, 17-18). Крім того, в зазначених деталізаціях дзвінків дублюються номери, на які здійснювалися дзвінки, як в період, який не оспорюється

Справа №22ц-2526/06 Головуючий суду першої інстанції

Долгополов А. М. Доповідач М'ясоєдова Т.М.

позивачем, так і в спірний період часу, що підтверджує факт того, що телефоном весь час користувалися одні і ті ж самі особи.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що особа яка телефонувала з номера телефону НОМЕР_7 могла дізнатися про зміну номеру відповідача тільки від нього самого, або від осіб, яким він дозволив користуватися телефоном.

Не можна погодитися із висновком суду про те, що не має доказів того, що саме відповідач здійснював дзвінки з телефонних номерів.

Відповідно до п. 1.2.3 договору НОМЕР_4, абонент згідно законодавства може надавати радіотелефон в користування іншим особам, зі збереженням усіх прав та обов'язків по договору за абонентом.

Таким чином, з наведеної умови договору вбачається, що незалежно від того, хто користувався радіотелефоном, абонент несе відповідальність за будь-які дії, пов'язані з його використанням.

На підставі наведеного доказування, що саме відповідач проводив дзвінки з радіотелефону не вимагається.

9 грудня 2005 року відповідач та його представник у судовому засіданні підтвердили, що „скорее всего кто-то из наших друзей пользовался телефоном до его утраты, может быть у кого-то из приятелей телефон и есть (уже после утраты)".

В п. 4.2 договору НОМЕР_4 передбачено, що у випадку втрати, крадіжки чи інших випадках відсутності у абонента радіотелефону абонент несе зобов'язання зі сплати послуг мережі, що пов'язані з використанням радіотелефону, до моменту підписання сторонами угоди про розірвання договору, зокрема сплачує за розмови до моменту прийняття фірмою заяви абонента про відключення радіотелефону. Оскільки зазначеної заяви від ОСОБА_1 не надходило, абонент повинен сплатити усі розмови, що були зроблені з використанням його радіотелефону.

Згідно з ч. З ст. 10 ЦПК України відповідач не надав доказів, які б свідчили про його намір розірвати договір з позивачем після спливу встановленого договором строку про надання відповідних послуг, про відключення телефону, його втрату, крадіжку, тощо, тобто не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позову, тому колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ЗАТ „Цифровий стільниковий зв'язок України" обґрунтовані і підлягають задоволенню, а рішення Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 17 січня 2006 року на підставі пунктів 2, 3 частини 1 статті 309 ЦПК України підлягає скасуванню з постановою по справі нового рішення про задоволення позовних вимог ЗАТ „Цифровий стільниковий зв'язок України" у повному обсязі.

На підставі розрахунку заборгованості з відповідача підлягає стягненню на користь ВАТ „Астеліт" (правонаступника ЗАТ „Цифровий стільниковий зв'язок України") заборгованість за послуги зв'язку з 01.08.2004 року по 31.08.2004 року в сумі 80,28 грн., пеня у розмірі 2,89 грн. та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 4,01 грн. (а.с. 5).

Відповідно до положень частини 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. На підставі частини 5 наведеної статті ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Суд стягує з ОСОБА_1 на користь ТОВ „Астеліт" судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 51 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. на рахунок Апеляційного суду АР Крим.

Справа №22ц-2526/06 Головуючий суду першої інстанції

Долгополов A.M.

Доповідач М'ясоєдова Т.М.

З урахуванням наведеного, керуючись пунктами 2 і 3 частини 1 статті 309, статтями 303, 304, 307, 313, 314, 316, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ЗАТ „Цифровий стільниковий зв'язок України" задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 17 січня 2006 року скасувати і постановити по справі нове рішення.

Позовні вимоги ЗАТ „Цифровий стільниковий зв'язок України" до ОСОБА_1 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ „Астеліт" - правонаступника ЗАТ „Цифровий стільниковий зв'язок України" заборгованість за послуги зв'язку в сумі 80,28 грн., пеню в розмірі 2,89 грн., збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 4,01 грн., а також судові витрати в розмірі 51 грн. на користь держави і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. на розрахунковий рахунок №37313011000322, банк УДК в АРК, МФО 824026, ОКПО 05383075, отримувач Апеляційний суд АР Крим.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України у двохмісячний строк з дня набрання ним законної сили.

Справа №22ц-2526/06 Головуючий суду першої інстанції

Долгополов A.M. Доповідач М'ясоєдова Т.М.