Рішення № 42148142, 26.12.2014, Ріпкинський районний суд Чернігівської області

Справа № 743/1254/14-ц

Провадження № 2/743/332/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2014 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючогосудді ОСОБА_1,

при секретарі Нерус Н.І.,

за участю : позивачки ОСОБА_2,

представника позивачки ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки справу

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_4

про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2014 р. ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_4, в якій, на підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 60, 61, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 183, 368, 372 ЦК України, п. 22, 23, 24, 25, 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», просила:

- відступити від рівності часток у спільно придбаному майні подружжя з розподілом долей сторін наступним чином: їй, як позивачці - 60/100, ОСОБА_4, як відповідачу - 40/100;

- визнати автомобілі "SsangYong", д.н.з. СВ 8782 AT, вартістю 24 360 грн. та "Renault", д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 24 360 грп. спільною сумісною власністю її, як позивачки та ОСОБА_4. як відповідача, з урахуванням відступлення рівності часток подружжя;

- виділити ОСОБА_4. як відповідачу у власність автомобілі "SsangYong", д.н.з. СВ 8782 AT. вартістю 24 360 грн. та "Renault", д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 24 360 грн.;

- припинити право власності її як позивачки на 60/100 частин автомобілів "SsangYong", д.н.з. СВ 8782 AT. вартістю 24 360 грн. та "Renault", д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 24 360 грн.;

- стягнути з ОСОБА_4 як відповідача на її користь, як позивачки грошову компенсацію за 60/100 частки виділеного відповідачу майна в розмірі 24 360 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначила що з ОСОБА_4 перебувають у шлюбі з 11.10.2009 р., від якого мають спільного сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. В період шлюбу вони придбали автомобілі "SsangYong", д.н.з. СВ 8782 AT, та "Renault", д.н.з. НОМЕР_1, які зареєстровані на відповідача. Вказала, що вона намагалась в позасудовому порядку врегулювати майновий спір з відповідачем. Вказує, що оскільки вона не має водійського посвідчення, і в принципі не зацікавлена в отриманні жодного з спільнопридбаних транспортних засобів, ніколи даним майном не користувалась і на сьогоднішній час не маючи його у своєму володінні, та дані транспортні засоби зареєстровані на відповідача. У звязку з цим, вважає, що логічно б було розподілити дане майно між сторонами наступним шляхом, вона відступає свою частку відповідачу у праві спільної сумісної власності подружжя, припиняючи при цьому її право власності на частку у праві спільної сумісної власності подружжя. У звязку з цим, просить захистити її права шляхом подальшого стягнення грошової компенсації вартості її частки на її користь з відповідача. При цьому, вона дає згоду на отримання грошової компенсації замість реального поділу спільного сумісного майна. Крім того, вважає, що судом має бути відступлено від рівності часток подружжя, враховуючи те, що розмір аліментів, які вона одержує від відповідача на утримання їх неповнолітнього сина, недостатній для забезпечення його фізичного, духовного розвитку та лікування.

10.12.2014 р. ОСОБА_2 в судовому засіданні подала заяву про уточнення вимог, в якій просила:

- відступити від рівності часток у спільно придбаному майні подружжя з розподілом долей сторін наступним чином: їй, як позивачці - 60/100, ОСОБА_4, як відповідачу - 40/100;

- стягнути з ОСОБА_4. як відповідача на її користь, як позивачки грошову компенсацію за 60/100 частки відчуженого відповідачем майна без згоди подружжя та не в інтересах сімї в розмірі 24 360 грн..

В обґрунтування позовних вимог послалась на норми СК України, ЦК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вказавши, що в ході судового розгляду справи зясовано, що автомобіль "SsangYong", д.н.з. СВ 8782 AT, знято з реєстрації та поставлено на нову реєстрацію 18.07.2014 року під тими ж державними номерними знаками на брата відповідача - ОСОБА_7, а транспортний засіб "Renault", д.н.з. НОМЕР_1, знято з реєстрації та поставлено на нову реєстрацію 08.07.2014 року під тими ж державними номерними знаками на матір відповідача, ОСОБА_8, при цьому місцем другої реєстрації вищевказаних транспортних засобів є одна і та ж адреса: вул. Перемоги, 24, в смт. Любеч Ріпкинського району Чернігівської області, яка є й також реєстрацією місця проживання відповідача. Вказано, що вона не знала про дані дії, що порушують вимоги СК України, згоди на відчуження автомобілів не давала. Вказує, що вона з ОСОБА_4 припинили шлюбні відносини та спільне господарство в 2013 р., коли вказане майно було у власності відповідача. Тому, вважає, що має бути стягнено грошову компенсацію вартості її частки з відповідача на її користь.

10.12.2014 р. представник позивачки ОСОБА_3 в судовому засіданні подав заяву про збільшення позовних вимог та остаточно просив:

- відступити від рівності часток у спільно придбаному майні подружжя з розподілом долей сторін наступним чином: ОСОБА_2, як позивачці - 60/100, ОСОБА_4, як відповідачу - 40/100;

- стягнути з ОСОБА_4. як відповідача на користь ОСОБА_2, як позивачки грошову компенсацію за 60/100 частки відчуженого відповідачем майна без згоди подружжя та не в інтересах сімї в розмірі 150000 грн..

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 позов, з урахуванням уточнення та збільшення позовних вимог, підтримали, з підстав, передбачених в заяві про уточнення позовних вимог. Додатково ОСОБА_2 пояснила, що вітчим ОСОБА_4 ОСОБА_9 є неплатоспроможною особою. Він не міг назбирати 200000 грн., оскільки вони, коли жили спільно давали кошти. Категорично заперечила проти того, що їй в липні 2014 р. надавали 130000 грн. за відчужені автомобілі. Вказала, що не знає ОСОБА_10 та не знала про те, що останній позичав кошти ОСОБА_4 Зазначила, що вони з ОСОБА_4 припинили шлюбні відносини та ведення спільного господарства в серпні 2013 р.. Визнала, що після цього фінансової участі в погашенні кредитів не приймала. Проте, до припинення відносин вони погашали кошти в банківських установах. Вказала, що працювала в дитячому садку під час шлюбу, їм допомагали її батьки матеріально. Представник позивачки ОСОБА_3 вказав, що при стягненні грошової компенсації потрібна згода особи на користь якої буде стягнута ця грошова компенсація, а не другого з подружжя. Вказує, що обставини передачі коштів позивачки в сумі 130000 грн. не може бути підтверджена показаннями свідків. В обґрунтування ціни позову в 150000 грн., то він послався на приблизний розрахунок, через те, що в задоволені їх клопотання про призначення експертизи було відмовлено.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5 проти позовних вимог викладених в позовній заяві та в заяві про уточнення позовних вимог заперечили. Вказували, що згідно СК України до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, а ОСОБА_4 відчужив вказані автомобілі в період шлюбу, що виключає їх поділ. Зазначали, що оскільки ОСОБА_4 згоди на стягнення з нього грошової компенсації не надавав, що позивачка не вносила суми на депозитний рахунок суду, то відсутні підстави для стягнення грошової компенсації. Крім того, ОСОБА_5 наголошував на тому, що ОСОБА_2 визнала в судовому засіданні той факт, що вони з відповідачем спільно не проживають та не ведуть спільного господарства з серпня 2013 р.. За цей період ОСОБА_4 повернув позичені у ОСОБА_10 кошти, повернув ПАТ «Креді ОСОБА_11» більшу частину кредитних коштів, вніс біля 107 тисяч гривень на погашення кредиту ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», а ОСОБА_2 визнала той факт, що фінансової участі в погашенні кредиту не приймала. Вважає вимоги про відступлення від рівності часток у спільно придбаному майні подружжя задоволенню не підлягають, так як позивачка не довела, що розмір аліментів, які одержує вона недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини та лікування. Крім того, процентне відношення 60/100 та 40/100 не є частками та законодавством не передбачено.

Вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_2, представника позивачки ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5, показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

По справі встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (до шлюбу Коцепуд) перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.10.2009 р., що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с. 7), який розірвано в судовому порядку, на підставі рішення Ріпкинського суду Чернігівської області від 20.10.2014 р. (справа № 743/1191/14-ц).

Від шлюбу сторони мають спільну дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про її народження (серія І-ЕЛ № 141998).

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відступ від рівності часток у спільно придбаному майні подружжя з розподілом долей сторін наступним чином: ОСОБА_2, як позивачці - 60/100, ОСОБА_4, як відповідачу - 40/100, то суд враховує наступне.

Позивачка ОСОБА_2 в позовній заяві вказує, що розмір аліментів, які вона отримує на сина ОСОБА_6 від відповідача недостатній для забезпечення його фізичного, духовного розвитку та лікування.

Рішенням Ріпкинського суду Чернігівської області від 31 грудня 2013 р. (справа № 743/2036/13-ц):

- стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) відповідача, щомісяця, починаючи з 13.12.2013 року і до досягнення дитиною повноліття, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;

- стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання, до 31.07.2016 року, тобто до досягнення неповнолітньою дитиною - ОСОБА_6 трьох років, в розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) відповідача, щомісяця, починаючи з 13.12.2013 року.

В п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснено, що при вирішенні спору про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК в окремих випадках може відступити від засади рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непрацездатних повнолітніх дітей (за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування). Під обставинами, що мають істотне значення для справи, потрібно розуміти не тільки випадки, коли один із подружжя не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, але і випадки коли один із подружжя не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку чи доходу (ч. 1 ст. 60 СК).

Проте будь-які докази, які б підтверджували, що розмір аліментів, які одержує позивачка, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини та лікування, суду не надано.

Натомість квитанціями ПАТ КБ «ПриватБанк» підтверджується сплата ОСОБА_4 аліментів на користь ОСОБА_2

Тому суд вважає, що підстави для відступлення від рівності часток при розподілі спільного майна подружжя відсутні, оскільки даний факт позивачкою в судовому засіданні не доведено.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації, то суд враховує наступне.

Відповідно до довідки-рахунку «КРЕДИТ» серії КІМ № 927671 від 12.10.2011 р.(а.с. 90) ОСОБА_4 було придбано автомобіль «SsangYong Korando», 2011 року випуску вартістю 254900 грн. 00 коп., який 12.10.2011 р. первинно був зареєстрований за ОСОБА_4, що підтверджується результатами пошуку заяв про реєстрацію ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України та обліковою карткою приватного ТЗ, д.н.з. НОМЕР_2.

На придбання вказаного автомобіля було залучено:

- позичені ОСОБА_4 у ОСОБА_10 кошти в сумі 60000 грн., згідно розписки від 11.10.2011 р., строком повернення до 01.08.2014 р. (а.с. 72);

- кредитні кошти ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», згідно кредитного договору № 55-16/11-01253-с-а від 12.10.2011 р. в сумі 203 920 грн. 00 коп., з погашенням боргу до 11.10.2016 р. (а.с. 37-46), які були отримані за згодою ОСОБА_2. Даний транспортний засіб передавався в заставу згідно договору застави автотранспортного засобу від 12.10.2011 р. і в цьому договорі вказано, що сторони оцінюють предмет застави (автомобіль) в 254500 грн. 00 коп. (а.с. 49-54).

Це свідчить про те, що даний автомобіль придбавалося виключно за рахунок коштів, отриманих ОСОБА_4 у кредит від ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та у позику від ОСОБА_10.

Відповідно до довідки-рахунку серії ААВ № 435445 від 17.05.2013 р.(а.с. 83) ОСОБА_4 було придбано автомобіль "Renault Fluencе", 2013 року випуску вартістю 157900 грн. 00 коп., який 17.05.2013 р. первинно був зареєстрований за ОСОБА_4, що підтверджується результатами пошуку заяв про реєстрацію ТЗ по «НАІС ДДАІ» МВС України.

На придбання вказаного автомобіля було залучено:

- позичені ОСОБА_4 у ОСОБА_10 кошти в сумі 100000 грн., згідно розписки від 14.05.2013 р., строком повернення до 15.07.2014 р. (а.с. 71);

- кредитні кошти ПАТ «Креді ОСОБА_11», згідно кредитного договору № 1/1391668 від 17.05.2013 р. в сумі 56387 грн. 30 коп., з погашенням боргу до 16.05.2013 р. (а.с. 170-175), які були отримані за згодою ОСОБА_2. Даний транспортний засіб передавався в заставу згідно договору Z1/1391668 від 17.05.2013 р. і в цьому договорі вказано, що сторони оцінюють предмет застави (автомобіль) в 157900 грн. 00 коп. (а.с. 166-169).

Це свідчить про те, що даний автомобіль придбавалося виключно за рахунок коштів, отриманих ОСОБА_4 у кредит від ПАТ «Креді ОСОБА_11» та у позику від ОСОБА_10.

Позивачкою ОСОБА_2 визнається та обставина, що фактично шлюбні відносини припинені в серпні 2013 р..

З довідки Філії «Центральне Регіональне управління ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» вбчається, що 14 липня 2014 р. ОСОБА_4 здійснив дострокове погашення грошових коштів та інших сум, згідно кредитного договору № 55-16/11-01253-с-а від 12.10.2011 р. та повністю виконав свої зобовязання перед банком (а.с. 36).

З виписки по особовому рахунку ОСОБА_4 за період з 01.09.2013 р. по 15.12.2014 р. по ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» вбачається, що у вказаний період згідно кредитного договору № 55-16/11-01253-с-а від 12.10.2011 р. було сплачено 105428 грн. 45 коп.

З розписки від 11.10.2013 р. на придбання автомобіля "SsangYong Korando" вбачається, що 20 липня 2014 р. ОСОБА_4 повернув ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 60000 грн.

З листа ПАТ «Креді ОСОБА_11» від 20.05.2014 р. (а.с. 86), та оборотних відомостей за період з 17.05.2013 р. по 20.05.2014 р. (а.с. 165) вбачається, що станом на 20 травня 2014 р. ОСОБА_4 повернуті банку кредитні кошти в сумі 56387 грн. 30 коп. та сплачена прострочена заборгованість в сумі 6237 грн. 99 коп. та, що відсутня заборгованість згідно кредитного договору № 1/1391668 від 17.05.2013 р..

При цьому, до припинення фактичних шлюбних відносин в серпні 2013 р. по даному кредитному договору було сплачено 4800 грн., а з 20 серпня 2013 р. по 20 травня 2014 р. сплачено 51587 грн. 30 коп.

З розписки від 14.05.2013 р. на придбання автомобіля "Renault Fluencе" вбачається, що 14 липня 2014 р. ОСОБА_4 повернув ОСОБА_12 грошові кошти в сумі 100000 грн..

Позивачка ОСОБА_2, в порушення приписів ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України, не надала доказів, які б підтверджували, що саме за рахунок спільних коштів подружжя, а не коштів отриманих ОСОБА_4 в кредит від ПАТ «Креді ОСОБА_11» та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», в позику від ОСОБА_10 придбавались автомобілі "SsangYong Korando" та "Renault Fluencе", і що за рахунок спільних коштів подружжя, після припинення фактичних шлюбних відносин в серпні 2013 р., здійснювались погашення кредитів та позик, які були залучено для придбання цих автомобілів. Це при тому, що в судовому засіданні вона визнала той факт, що фінансової участі в погашенні коштів за придбані автомобілі вона з серпня 2013 р. не приймала.

Стаття 57 СК України визначає перелік видів особистої приватної власності одного із подружжя та підстави її набуття.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в ст. 60 СК України.

За змістом цієї норми майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Тобто, застосовуючи цю норму права (ст. 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тільки в разі встановлення цих фактів норма ст. 60 СК України вважається правильно застосованою.

Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 02.10.2013 р. по справі № 6-79цс13.

Згідно ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, і суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи вищенаведену правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові від 02.10.2013 р., те, що основна частина коштів отриманих ОСОБА_4 в кредит від ПАТ «Креді ОСОБА_11» та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», в позику від ОСОБА_10 на придбання автомобілів "SsangYong Korando" та "Renault Fluencе" була ОСОБА_4 повернута після припинення фактичних шлюбних відносин з ОСОБА_2, що мало місце в серпні 2013 р., суд приходить до висновку, що автомобілі "SsangYong Korando" та "Renault Fluencе" були придбані хоча і за час спільного проживання сторін, проте за рахунок коштів, які не були спільною сумісною власністю сторін, а тому вони не є об'єктом права спільної сумісної власності сторін.

Судом встановлено, що автомобіль "Renault Fluencе" 8 липня 2014 р., за заявою ОСОБА_4, був знятий з обліку для реалізації.

Згідно довідки-рахунку серії ВІА № 457766 від 08.07.2014 р. ОСОБА_8 придбала за 200100 грн. автомобіль "Renault Fluencе" (а.с. 88).

Судом встановлено, що 8 липня 2014 р.. за заявою ОСОБА_8, була проведена вторинна реєстрація автомобіля "Renault Fluencе", придбаного в торгівельній організації.

Судом встановлено, що автомобіль "SsangYong Korando" 18 липня 2014 р., за заявою ОСОБА_4, був знятий з обліку для реалізації.

Згідно довідки-рахунку серії ВІА № 598095 від 18.07.2014 р. ОСОБА_7 придбав за 80 000 грн. автомобіль "SsangYong Korando" (а.с. 95).

Судом встановлено, що 18 липня 2014 р. за заявою ОСОБА_7, була проведена вторинна реєстрація автомобіля "SsangYong Korando", придбаного в торгівельній організації.

Сторонами визнається, що ОСОБА_8 являється матірю ОСОБА_4, а ОСОБА_7 являється зведеним братом ОСОБА_4.

За таких обставин, ОСОБА_4 вказані автомобілі відчужив матері та зведеному брату під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2.

В заяві про уточнення позовних вимог ОСОБА_2 зазначає, що вона не давала згоду на продаж транспортних засобів, однак з позовом про визнання недійсними реалізації автомобілів за довідками-рахунками з зазначених підстав не зверталася.

Крім того, самостійною підставою для відмови в задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації є зміна підстав позову після початку розгляду судом справи по суті.

Так, ст. 31 ЦПК України містить імперативний припис, згідно якого до початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову.

За цивільно-процесуальним законодавством підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 обґрунтовувала вимоги про стягнення з ОСОБА_4 грошової компенсації тим, що вона має право на таку грошову компенсацію, оскільки відповідачу виділяються автомобілі, а її право власності на 60/100 частин автомобілів припиняється (а.с. 2-5).

З заяви про уточнення позовних вимог вбачається, що ОСОБА_2 обґрунтовувала вимоги про стягнення з ОСОБА_4 грошової компенсації тим, що вона має право на таку грошову компенсацію, оскільки ОСОБА_4 відчужив автомобілі без згоди подружжя та не в інтересах сімї (а.с. 137-139).

При цьому, судом враховується, що позивачка в позовній заяві не вказувала про відчуження відповідачем автомобілів. Про вказане представнику позивача ОСОБА_3 стало відомо до початку розгляду справи по суті 27.11.2014 р. (а.с. 122). В заяві про уточнення позовних вимог ОСОБА_2 вказує, що в ході судового розгляду встановлено зняття автомобілів з реєстрації.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що подавши заяву про уточнення позовних вимог від 10.12.2014 р., після початку розгляду справи, позивачка фактично не тільки уточнила позовні вимоги, а й змінила підставу позовних вимог про стягнення грошової компенсації.

Зміна підстави для задоволення позову ОСОБА_2 в частині стягнення грошової компенсації свідчить про фактичне подання нею нового позову.

Вказане в сукупності дає підстави для висновку про необхідність відмови в позові в повному обсязі.

Заперечення представника відповідача ОСОБА_5 проти позову, з тих підстав, що ОСОБА_4 згоди на стягнення з нього грошової компенсації не надавав, що позивачка не вносила суми на депозитний рахунок суду, на думку суду, є безпідставними, оскільки згода другого з подружжя та внесення коштів на депозитний рахунок суду передбачено при розгляді спору про припинення права власності на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників, в той час, як ОСОБА_2 в заяві про уточнення позовних вимог вже не просила припинити її право власності на автомобілі, а просила стягнути грошову компенсацію за 60/100 частини вартості автомобілів, на тій підставі, що вони були спільною сумісною власністю подружжя, та реалізовані відповідачем без її згоди після припинення фактичних шлюбних відносин.

Показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_13 щодо того, що ОСОБА_2 було вручено ОСОБА_4 та ОСОБА_13 130000 грн. за автомобілі є недопустимими доказами, оскільки відсутнє документальне цьому підтвердження, а показами свідків дана обставина не підтверджується.

У звязку з тим, що в позові ОСОБА_2 відмовлено, тобто рішення ухвалено на користь відповідача ОСОБА_4, на підставі ст. 88 ЦПК України, на його користь підлягають стягненню з ОСОБА_2 витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Судом встановлено, що:

- відповідачем ОСОБА_4 понесені витрати на правову допомогу в розмірі 2030 грн., які він сплатив адвокату ОСОБА_5, на підставі договору про надання правової допомоги, що підтверджено квитанцією № 29/14 від 27.11.2014 р.;

- ОСОБА_5 затрачений час на представництво інтересів ОСОБА_4 в попередньому та судових засіданнях: 17.11.2014 р., 27.11.2014 р., 10.12.2014 р., 26.12.2014 р.;

- ОСОБА_5 ознайомлювався з матеріалами справи 17.11.2014 р., 26.12.2014 р.;

- ОСОБА_5 в судовому засіданні 27.11.2014 р. надав, складені ним письмові заперечення проти позову.

В матеріалах справи наявний розрахунок оплати витрат на правову допомогу, як додаток до Договору про надання правової допомоги.

Суд вважає, що розрахунок оплати витрат на правову допомогу в частині ознайомлення з матеріалами справи 400 грн., в частині складання заперечень на позов 450 грн., в частині здійснення представництва в суді - 980 грн., зроблений з урахуванням ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», Закону України «Про Державний бюджет на 2014 р.»., п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Тому, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 слід стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 1830 грн..

В той же час, надання консультацій ОСОБА_4 з боку адвоката ОСОБА_5 документально не підтверджено, зокрема не вказано день коли надавалась консультація, тому 200 грн. стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 не підлягають.

Керуючись, ст.ст. 10, 11, 27, 31, 57-61, 88, 209, 212, 215, 218, 360-7 ЦПК України, ст.ст. 57, 60, 61, 63, 65, 69, 70, 71, 182 СК України, ст.ст. 15, 16, 365, 368, 372 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованої та проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3) на користь ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4) витрати на правову допомогу в сумі 1830 грн. (одна тисяча вісімсот тридцять гривень).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Ріпкинський районний суд Чернігівської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги - особами, які брали участь, і були присутніми в судовому засіданні під час проголошення рішення, або протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення - особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення.

Головуючий В.Б.Сташків